Справа № 357/10966/22
1-кп/357/325/25
08.09.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання № 6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12022111030000776 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Стара Синява, Хмельницької області, громадянки України, з вищою освітою, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, розлученої, має на утриманні одну неповнолітню дитину 2013 року народження, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_5
представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7
захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8
обвинувачена - ОСОБА_4
08.04.2022 близько 21 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ноndа» модель «Ассоrd» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на 62км + 300м автодороги Київ-Одеса на території Білоцерківського району Київської області, з необережності та неуважності, не обрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, яка склалася, не впоралася з керуванням автомобіля, та скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного блока, який був розташований на 62 км+300 м а/д М-05 Київ-Одеса та являвся частиною пропускного контролю ТРО. Внаслідок зіткнення автомобіля «Ноndа Ассоrd»
н.з. НОМЕР_1 з перешкодою, бетонний блок травмував ОСОБА_6 , який ніс службу відповідно дислокації на вказаному блокпосту у складі ТРО та після чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Renault» н.з. НОМЕР_2 , який знаходився попереду.
Таким чином водій ОСОБА_4 порушила вимоги: п. 1.3 Правил дорожнього руху України, де вказано, що «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими», п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, де вказано, що «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.2 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «У темну пору доби та умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; п. 12.3. Правил дорожнього руху України, де вказано, що «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» та п. 12.9 (б) загальних положень Правил дорожнього руху України де вказано, що « Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки «3.29,3.31». '
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , 1978 року народження, отримав наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом діафізів лівої великої гомілкової кістки та лівої малої гомілкової кістки, закритий перелом діафізів правої великої гомілкової кістки та правої малої гомілкової кістки. Відкритий перелом діафіза лівої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя.
Порушення водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою та наслідками, що настали.
Між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 і обвинуваченої ОСОБА_4 з участю захисника останньої адвоката ОСОБА_8 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , 30.06.2025 укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_4 беззаперечно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості … у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до тяжкого необережного злочину, внаслідок якого шкода завдана правам та інтересам окремих осіб та потерпілий надав письмову згоду прокурору на укладання угоди, а отже угода відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, зокрема, вимогам ст. 52, 63КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений погоджується на призначення узгодженого покарання.
Суд погоджується з наведеними в обвинувальному акті обставинами, які пом'якшують покарання та визнає відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд також враховує правову позицію потерпілого ОСОБА_6 , який надав прокурору свою письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Цивільний позов відсутній.
Процесуальні витрати в сумі 6 521 грн. 52 коп. підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Водночас, враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, який на переконання суду, має бути середнього терміну.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 30.06.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 і обвинуваченою ОСОБА_4 з участю захисника останньої адвоката ОСОБА_8 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_4 винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй узгоджене в угоді покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення воліз позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Цивільний позов відсутній
Процесуальні витрати в сумі 6 521 (шість тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 52 коп. стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази у справі:
- оптичний диск з відеозаписом з місця події зберігати при матеріалах судового провадження;
- автомобіль марки «Renault» н.з. НОМЕР_2 , вважати повернутим власнику.
- автомобіль марки «Ноndа Ассоrd» н.з. НОМЕР_1 повернути обвинуваченій ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайсуду від 14.04.2022.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_9