Справа № 357/13769/25
1-кп/357/1113/25
05.09.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури в Київській області: ОСОБА_3 ,
представник потерпілої: ОСОБА_4 ,
захисник адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду в м. Біла Церква Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025186160000001, внесеному 11.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою.
01.09.2025 до судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025186160000001, внесеному 11.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою суду від 01.09.2025 за вищевказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 05.09.2025, під час якого на розгляд винесено питання регламентовані статтями 314-316 КПК України.
Позиція сторін та інших учасників.
Сторони кримінального провадження з боку обвинувачення, потерпілої та захисту вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Крім цього прокурором на виконання вимог ч. 3 ст. 315 КПК України заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею Білоцерківського районного суду Київської області при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'яти років, окрім цього встановлено, що ОСОБА_6 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності. З огляду на викладене усвідомлення можливості настання вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого ОСОБА_6 змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 неодружений та офіційно не працевлаштований, тобто не обтяжений міцними соціальними зв'язками та може змінити місце проживання з метою переховування від суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 відомі адреси проживання свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні та які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 має можливість незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні зокрема шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про відсутність будь- яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень. Тому наявні передумови для вчинення останнім інших кримінальних правопорушень. У світлі наявності зазначеного ризику необхідно враховувати період початку злочинного шляху ОСОБА_6 . Так, останній достовірно знаючи про воєнний стан на території України, неспровоковану військову агресію проти українського народу з боку російської федерації, усвідомлюючи надзвичайно складний період в житті української нації, протиставив себе державі, суспільному порядку та моральності. Без будь-яких докорів сумління та співчуття вирішив збагатитись за рахунок чужого майна, задовольняючи при цьому свої корисливі інтереси.
Представник потерпілої ОСОБА_4 , підтримав клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід ОСОБА_6 на домашній арешт на певий період доби.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту на певий період доби, посилаючи на те, що має постійне місце проживання.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із вказаних питань.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що згідно зі статтями 315, 316 КПК України, справа підлягає призначенню до судового розгляду, з огляду на таке.
Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Отже суд вважає, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України немає.
Підстав для закриття провадження немає. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Серед іншого, визначено, що судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Так, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення, потерпілих та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
Враховуючи, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів відносно обвинуваченого, вислухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали судового провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Так, строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 10.09.2025, а розглянути та прийняти рішення по справі до вказаного строку не представляється можливим, тому виникло питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів
Так, відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Також, з положень норм ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені частинами 1 статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до чотирьох років. Таким чином, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду. Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих. Так, загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків та потерпілих існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.
Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що характер вчинених кримінальних правопорушень вказує на схильності ОСОБА_6 до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема корисливих. Крім того, ОСОБА_6 проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив умисні корисливі злочини в умовах воєнного стану, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень.
Аргументи сторони захисту та обвинуваченого у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати вищезазначені ризики з огляду на вказані обставини.
З огляду на актуальність двох ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_6 під вартою строком на шістдесят днів.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Таким чином, на думку суду, пропорційним до наявних ризиків є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти встановленим ризикам у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, стороною захисту не надавалися.
Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , наявність трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір неправомірної вигоди, отриманої обвинуваченим внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, характер правопорушень вчинених в умовах воєнного стану, суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_6 повинен бути продовжений до 60-ти днів із визначеним розміром застави в межах 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Тим самим, підготовка до судового розгляду є завершеною.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
При визначенні строку проведення судового розгляду суд враховує положення статей 28, 316 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 314-318, 369-372, 376, 177, 183, 194, 197 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню №12025186160000001, внесеному 11.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 11.09.2025 о 15:30 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4-А.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, захисника, обвинуваченого.
Кримінальне провадження розглядати одноособово.
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строків застосування обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів - по 03.11.2025 включно.
Визначити заставу ОСОБА_6 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, при внесенні якої ОСОБА_6 з-під варти звільнити.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
Обвинувачений ОСОБА_6 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Зобов'язати ОСОБА_6 з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави прибувати за кожною вимогою до суду за першою його вимогою, та у визначене ним місце, день та час; не відлучатися із міста Біла Церква Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та (або) місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; уникати спілкування із свідками та потерпілими по вказаному кримінальному провадженню.
У разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, чи відлучиться з м. Біла Церква Київської області без дозволу суду, застава звертається в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У задоволенні клопотання обвинуваченого і захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду в іншій частині оскарженню не підлягає. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 08.09.2025 о 09:00 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4А, зал судового засідання № 1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
СуддяОСОБА_7