Справа №293/909/25
Провадження №1-кп/293/191/2025
08 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №12025060610000072 від 13.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в ст. Саяк Карагандиської області, Казахстан, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не неодруженого, на утриманні дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , чотири рази засудженого, останній раз вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців, військовозобов'язаного,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
11 березня 2025 року близько 22 години у ОСОБА_4 , якому достовірно було відомо про те, що на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, по всій території України з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, виник злочинний корисливий умисел направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна.
З метою реалізації вищевказаного умислу, в цей же день та час, ОСОБА_4 перебуваючи поблизу магазину «Продукти», розташованого за адресою: с. Троковичі, вул. Черняхівська, 2, Житомирського району Житомирської області, побачив велосипед, що був залишений власником без нагляду біля вказаного магазину. Тоді ОСОБА_4 , пересвідчившись за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх наслідки, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, сів на вказаний велосипед марки «Hammer» моделі «S200» та з місця вчинення кримінального правопорушення поїхав, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків у розмірі 5352,42 грн.
Крім цього, 30 червня 2025 року близько 12 години 15 хвилин ОСОБА_4 перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де у нього, в порушення норм ст.30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до вказаного будинку, власником якого є ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_4 , всупереч волі законного власника житла та без його дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, у вказаний день та час, шляхом пошкодження віконного скла проник всередину житлового будинку АДРЕСА_1 , чим порушив недоторканість житла особи.
Крім цього, 02 липня 2025 року близько 09 години 15 хвилин, ОСОБА_4 перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 , де у нього, в порушення норм ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, виник протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до згаданого будинку, який належить ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 у вказаний день та час, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, скориставшись відсутністю власниці будинку, шляхом застосування сили пошкодив металопластикове вікно, через яке незаконно проник всередину житлового будинку АДРЕСА_2 , чим порушив недоторканість житла особи.
Крім цього, 05 липня 2025 року близько 13 години у ОСОБА_4 , якому достовірно було відомо про те, що на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, по всій території України з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, виник злочинний корисливий умисел направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна.
З мето реалізації вищевказаного умислу, в цей же день та час, ОСОБА_4 підійшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи біля вказаного домоволодіння, пересвідчившись за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх наслідки, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу зайшов на його територію, де через незачинені двері проник до приміщення сараю, звідки таємно, повторно, викрав велосипед марки «Patria», вартістю 3800 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_8 .
В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальних збитків у розмірі 3800 гривень.
Крім цього, 08 липня 2025 року близько 09 години 15 хвилин у ОСОБА_4 , виник новий злочинний умисел, направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна.
З метою реалізації свого злочинного умислу, керуючись корисливою метою, ОСОБА_4 підійшов до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх наслідки, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, зайшов на територію вказаного домоволодіння, де шляхом пошкодження металопластикового вікна, проник в середину вказаного будинку, звідки таємно, повторно, викрав чуже майно, а саме: котушку торговельної марки «Eclipse» модель «Argenta 2000» вартістю 538,66 грн, тактичну ручку вартістю 153,28 грн., дротові навушники торговельної марки «Хіаоmі», вартістю 166,67 грн., павербанк «Power bank 50000 mAh «Smart Tech» вартістю 305,72 грн, музичну колонку марки «JBL Flip Essential 2» вартістю 3447,00 грн., спортивний рюкзак вартістю 433,33 грн, чоловічу барсетку вартістю 204,67 грн., яке належить потерпілому ОСОБА_9 .
В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 5249,33 грн.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальному акті. Показав, що у орієнтовно 11.03.2025 в с. Троковичі побачив біля магазину велосипед без нагляду, тому сів на нього і поїхав, а згодом продав у с. Головино, гроші витратив на продукти харчування. Крім того, 05.07.2025 в с. Щеніїв зайшов у домоволодіння, звідки викрав велосипед, який згодом віддав власнику магазину в с. Головино за спричинену шкоду. Також, 30.06.2025 заліз через вікно в будинок АДРЕСА_1 , та 02.07.2025 пошкодив вікно та заліз до будинку АДРЕСА_2 , але нічого не викрав. Крім того, 08.07.2025 шляхом пошкодження вікна проник у домоволодіння по АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав рибальську котушку, тактичну ручку, дротові навушники, павербанк, музичну колонку, спортивний рюкзак та чоловічу барсетку, а згодом ці речі вилучили поліцейські. Розумів що його дії були незаконними, у вчиненому розкаюється.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілі у судове засідання не з'явились, згідно поданих письмових заяв просили розглядати справу за їх відсутності, щодо міри покарання поклались на розсуд суду.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі №569/1111/16-к, "проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки "проникнення" не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" … вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном".
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин вчинення злочинів, суд вважає доведеною кваліфікуючу ознаку «проникнення у житло».
Враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, строк дії якого станом на 07.09.2023 продовжено, тому інкриміноване кримінальні правопорушення правильно кваліфіковано за ознакою вчинення в умовах воєнного стану.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, - за ч. 4 ст. 185 КК України, а також як незаконне проникнення до житла, - за ч.1 ст.162 КК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена.
З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб'єктом зазначених кримінальних правопорушень.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України суд визнає рецидив злочинів.
Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд ураховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України за ч.4 ст. 185 КК України є тяжкими злочинами проти власності, за ч. 1 ст. 162 КК України є кримінальними проступками, наявність обставин, які пом'якшують покарання та обставин, що його обтяжує, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, проживає за рахунок випадкових заробітків, введе замкнутий спосіб життя, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не одружений, не працюючий, утриманців не має.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа №755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст.75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві. Аналізуючи викладене, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень очевидно не дають суду підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, адже нагляд з боку органу пробації не забезпечить виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого, виду основного покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.
Проте, враховуючи встановлені обставини кримінальних правопорушень, суд вважає, що щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених тяжких злочинів, тобто суд вважає неможливим застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.50, 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, та санкції ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово засуджений, останній раз вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців, яке відбував реально, та згідно ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2025 звільнений від відбування вказаного покарання умовно-достроково на 5 місяців 27 днів, а відтак ОСОБА_4 скоїв інкриміновані кримінальні правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 81, ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_4 за даним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 у виді позбавлення волі.
На переконання суду, визначення обвинуваченому такого покарання повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Обрання такого способу призначення покарання у цій ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов по справі не пред'явлено.
Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Питання скасування арешту майна у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, і призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 81, ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.09.2023 у виді позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 20502 грн 20 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11.07.2025 на велосипед марки «Patria» чорного кольору з білими вставками, скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 14.07.2025 на набір рибацьких блесен, тримач до мобільного телефону, дротові навушники фірми «Хіаоmі», чоловічу туалетну воду «Farmasi», тактичну ручку чорного кольору, рибацьку катушку для спінінгу «Eclipse Argenta», паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, трудову книжку, скасувати.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
- кросівки фірми «ТОРЕКС», які було вилучено 09.07.2025 під час проведення огляду місця події, - залишити ОСОБА_4 як власнику;
- велосипед марки «Patria» чорного кольору з білими вставками, який перебуває у ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, - повернути ОСОБА_8 , як власнику;
- паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, трудову книжку - залишити ОСОБА_9 , як власнику;
- набір рибацьких блесен, тримач до мобільного телефону, дротові навушники фірми «Хіаоmі», чоловічу туалетну воду «Farmasi», тактичну ручку чорного кольору, рибацьку катушку для спінінгу «Eclipse Argenta», які перебувають у ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, - повернути ОСОБА_9 , як власнику;
- два змиви в паперових конвертах, сліди рук та дактилокарту ОСОБА_4 , які перебувають у ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_10