Справа № 291/1356/24
Провадження №2/291/84/25
іменем України
04 вересня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вчорайшенська сільська рада Житомирської області як орган опіки і піклування
про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вчорайшенська сільська рада Житомирської області як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, посилаючись на те, що він та ОСОБА_2 з 17.08.2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 28.05.2024 року (справа № 291/1687/23) їхній шлюб було розірвано .
В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Син з народження і поданий час проживає разом з ним, а мати дитини часто залишала сім'ю та зникала на тривалий період часу невідомо куди, а з вересня 2023 року відповідачка залишила сина з ним і також виїхала. Де на даний час вона фактично проживає ні йому, ні синову невідомо, оскільки вона періодично виїжджає за кордон, а коли перебуває в Україні то проживає на орендованих квартирах в м. Києві та в інших містах.
Ще під час перебування в шлюбі відповідачка почала зловживати алкогольними напоями, а в послідуючому почала вживати наркотики.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.09.2024р. (справа № 369/10864/24) ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України, а саме в тому, що вона до 29.05.2024р. незаконно придбала для власного вживання та зберігала небезпечний синтетичний наркотик PVP.
З вказаного часу, тобто з вересня 2023 року і по даний час відповідачка жодного разу не навідувала свого сина і свідомо не піклується про його фізичний та духовний розвиток, про його догляд, матеріальне забезпечення. Вона зовсім не цікавиться ні станом здоров'я, ні матеріальним забезпеченням своєї дитини тощо.
Всі матеріальні витрати щодо утримання ОСОБА_3 несе він : придбаває йому одяг, харчування, медикаменти, оплачую інші потреби дитини.
Так, їхній син відвідує дитячий садок «Малятко», а відповідачка, як його мати, жодного разу вже на протязі понад 2 місяців в садок не приходила, не спілкувалась з вихователями навіть по телефону.
Син у вересні 2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Ружинської центральної лікарні з приводу лікування вітряної віспи і поряд з ним перебував лише він, а відповідачка, як мати дитини, навіть не поцікавилась станом здоров'я сина.
Змінити своє ставлення до дитини відповідачка не бажає і на всі його звернення до неї при телефонних розмовах, які відбувались ще в 2023р. відносно необхідності змінити свою поведінку та розпочати піклуватись сином, відповідачка погрожувала вивезти сина без його згоди за кордон, щоб він його більше ніколи не побачив.
На даний час будь якого зв'язку з відповідачкою немає, оскільки вона змінила номер телефону і не повідомила про нього ні його, ні свого сина.
Таким чином, з метою захисту прав та законних інтересів свого малолітнього сина він вимушений звертатись до суду з позовом про позбавлення його матері батьківських прав.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що з 2018 року перебував у шлюбу з ОСОБА_5 у них народився син ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жили вони нормально в с. Шпичинці знімали квартиру, працювали в ПСП "Батьківщина". Все було добре до серпня місяця 2023 року, потім почала пропадати на тиждень, по ночах не було. Він говорив її мамі, що щось відбувається, треба щось робити, він намагався зберегти сім"ю. Потім до нього дійшли слухи, що вона почала вживати наркотичні засоби. Дитину вона брала до себе кілька разів, за нею не доглядала. Потім її зловили в Києві з наркотиками, якісь кредити, борги і далі дитина проживала із ним, дитину він водить в дитячий садочок. Вона і її співмешканець грали в Казіно. За два роки вона до дитини нічого не проявила.
Він забрав дитину і його її життя не цікавило. В 2024 році вона з співмешканцем виїхала за кордон. Він все робить для дитини, вона за цей період нічого для дитини не робить. В даний час дитина забезпечена, він не вживає алкоголь, працює, веде нормальний спосіб життя .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що під час її перебування закордоном дитина проживала з батьком. Спілкуватися з дитиною батько не дає, бачитися також не дозволяє. Виїжджала вона закордон для додаткових заробітків в 2024 році.
Спочатку з позивачем вони проживали в с. Малі Низгурці. Потім окремо декілька років жили разом з дитиною. Після розлучення дитина залишилася з батьком. З 2023 року дитина почергово жила в неї, або в батька. Гроші вона дитині передавала через свою тітку. Визнає, що дитина на даний час проживає з батьком, та перебуває на його утриманні..
В них з колишнім чоловіком була домовленість, що дитина тимчасово поживе у нього.
На 1-ше вересня вона була у дитини на урочистому.
В орган опіки та піклування не зверталася для встановлення днів та годин спілкування з дитиною. Останні два місяці дитині матеріально не допомагає, батько дитини не дає змоги це зробити.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Вчорайшенська сільська рада Бердичівського району Житомирської області в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у вирішенні питання покладалась на розсуд суд.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є сусідкою і дружить з мамою ОСОБА_7 . ОСОБА_8 більше приймає участь у житті ОСОБА_3 . А до того вона дитиною займалася. Відповідачку вже більше півтора року не бачила. Раніше вони жили в с. Шпичинці. В даний час чула, що вона виїхала за кордон в Бельгію . Бабуся приїжджає дуже рідко. Відповідачка інколи надає кошти дитині. Їй відомо, що хлопчик спілкується з матір"ю по телефону, але він не дуже хоче з нею говорити. Шкідливих звичок за нею не помічала. Дитина була доглянута, в хаті напевно прибрано. Позивач переніс інсульт, через ці події. Хлопчик ходить в садочок, дитина без нагляду не буває, там є бабуся , прабабуся і також брат позивача
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що позивач і відповідачка одружились і проживал по сусідству з нею. Народився в них хлопчик. Дружина була в декреті, він працював. Потім вони пішли жити окремо. Нічого такого не чула про неї. Потім почали говорити, що вона трохи п"є і курить. Десь більше півтора року ОСОБА_2 вона не бачила взагалі. Вона проживає по сусідству і вже довгий час мами немає, турбується про хлопчика батько.
Вона чула ,що то мати була в м.Києві, а потім поїхала в Бельгію. Зі слів мами ОСОБА_8 вона чула ,що відповідачка не допомагає сину. ОСОБА_8 з хлопчиком лежав в лікарні.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона знає, що ОСОБА_8 і ОСОБА_5 розлучились . ЇЇ вона не бачила вже півтора року. ОСОБА_8 возить дитину до логопеда в дитячий садочок. Останнім часом вона відповідачки не бачить, участі у вихованні дитини вона не приймає. Зі слів людей, ОСОБА_2 покинула ОСОБА_8 .
Як сім'я вони проживали нормально. Бабуся часто гляділа дитину. ОСОБА_2 потім працювала в них в селі в магазині. В даний час вона за кордоном і сином займається батько. Бабуся і дідусь з сторони відповідачки приїжджають дуже рідко.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_1 це її колишній зять, а ОСОБА_5 це її донька. Вони одружились коли її доньці було 17 зятеві 27. На даний час донька поїхала на заробітки, а дитина залишилась біля батька. Донька приїхала з Бельгії і пересилала гроші дитині. Вона приїхала і прийшла в інфекційне відділення її пустили до дитини. Вона з дитиною не спілкується . Два роки дитина проживає з батьком.
Донька сказала, що зятя ніхто не буде турбувати бо дитина з ним. Зі слів доньки вона кошти відсилала. Донька курить, а так інші речовини вона не вживає. Вони розлучились і вона поїхала за кордон на заробітки.
В судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_3 , пояснив, що маму звати ОСОБА_2 , а папу ОСОБА_8 . Проживає він з папою в ОСОБА_18 . Хоче щоб папа і мама жили разом. Мама приїжджала до нього і тепер дзвонить до нього по телефону. Маму і тата він люблю однаково. Лише дідусь приїжджає до нього. Мама подарувала на 1-ше вересня лише квіти.
Мама його ховала від папи,щоб він його не забрав. Не хоче до мами.
Також в ході судового розгляду справи судом досліджувались письмові докази, з яких встановлено наступне.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 06 серпня 2024 року Ружинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.11).
Відповідно до Рішення Ружинського районного суду Житомирської області № 291/1687/23 від 28.05.2024 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12).
Відповідно до витягу № 132, виданої Вчорайшенською сільською радою вбачається,що разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (а.с.10).
Відповідно довідки № 133 від 08.10.2024 року, яка видана Шпичинецьким старостинським округом Вчорайшенської сільської ради, мати ОСОБА_2 з 20.09.2023 року не проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.13).
Відповідно довідки №134 від 08.10.2024 року, яка видана Шпичинецьким старостинським округом Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за дресою: АДРЕСА_1 з батьком ОСОБА_1 з дня народження ( а.с. 14).
Відповідно довідки № 89 від 03.09.2025 року, яка видана Шпичинецьким старостинським округом Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_3 перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 ( а.с. 135).
Відповідно довідки №14 від 07.10.2024 року, яка видана Вчорайшенським закладом дошкільної освіти «Малятко» Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_3 відвідує Вчорайшенський заклад дошкільної освіти «Малятко» з 12.08.2024 року по теперішній час. Привозить і забирає дитину батько ОСОБА_1 ( а.с. 15).
Відповідно довідок виданих КНП «Ружинська центральна лікарня» Ружинської селищної ради, ОСОБА_3 , дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні з 15.09.2024 по 22.09.2024 року. Діагноз: Вітряна віспа. Тато знаходився при супроводі при лікуванні дитини. Всі візити дитини до сімейного лікаря КНП «ЦПМСД» РСР проводяться в супроводі батька ОСОБА_1 (а.с.16, 57).
Відповідно довідки № 909 від 07.10.2024 року, яка видана ПСП «Батьківщина», ОСОБА_1 працює в даному підприємстві з 19.03.2022 р. по даний час ( а.с.23)
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.09.2024 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу.
Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , встановлено, що на час обстеження в будинку був батько з сином. ОСОБА_3 відвідує Вчорайшенський ЗДО, стосунки у хлопчика з татом добрі. У хлопчика є окреме спальне місце, місце для ігор, іграшки, відповідно до віку. Має одяг відповідно до сезону. В будинку у батька з сином окрема кімната, умебльована, чисто, прибрано. Висновок комісії : У будинку створено належні умови для гармонійного розвитку дитини. Батько належним чином піклується про дитину (а.с.21).
Рішенням виконавчого комітенту Вчорайшенської сільської ради № 118 від 17.09.2024 р. № 118 затверджено висновок органу опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 , Вчорайшенська сільська рада, як орган опіки і піклування, враховуючи, що ОСОБА_2 свідомо ухиляються від знання батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 доцільним та таким, що буде відповідати інтересам дитини (а.с. 26-27).
Відповідно до характеристики № 192 від 02.12.2024 року, яка видана Шпичинецьким старостинським округом Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_1 житель села Шпичинці з сусідами підтримує дружні стосунки, не конфліктує. Спиртні напої не вживає. Веде здоровий спосіб життя. Відповідальний, ініціативний, працьовитий, самокритичний. З товаришами підтримує ділові стосунки. Громадського порядку не порушує. З боку громадян села нарікань немає (а.с. 54).
Відповідно до характеристики № 68 від 03.12.2024 року, яка видана Шпичинецьким старостинським округом Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_2 за час проживання на території с.Малі Низгірці характеризується позитивно. За характером спокійна, врівноважена. З 2018 року в с.Малі Низгірці не проживає ( а.с. 55).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 641/2867/17-ц від 06.05.2020 року.
Згідно з положенням пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішеннях від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України» та від 01.07.2017 року у справі «М.С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до вимог статті 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і етичний розвиток.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно дитини не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до Постанов Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).
Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо свого сина, ОСОБА_3 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків, а також застосування до них такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).
Наданий суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 був складений за відсутності матері дитини, тобто без врахування її пояснень.
За таких обставин, суд не приймає до уваги в якості доказу обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради.
При цьому позивачем не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що мати дитини умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, чи не зацікавлені у подальшому збереженні родинного зв'язку.
З огляду на досліджені докази та встановлені обставини справи, суд не знайшов достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини, адже це не відповідає їх інтересам, а з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав, визначених у статті 164 Сімейного кодексу України, а тому застосування до відповідачки такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав є безпідставним, оскільки винної поведінки відповідачки стосовно дитини в повній мірі доведено не було, тому позов в частині позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягає.
Позов в частині про стягнення аліментів на дитину є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Виходячи з зазначеного, суд вважає, що відповідачі, як мати так і батько дитини, зобов'язані утримувати її до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ст.181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів встановлюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути аліменти з відповідачки на утримання дитини в частці від доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Вказаний розмір аліментів відповідно до ч.2 ст.182 СК України є мінімальним розміром аліментів на утримання дитини.
З врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягають стягненню судові витрати по позовній вимозі, яка задоволена судом - вимозі щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
На підставі ст.ст.150, 164, 166, 167, 180-183 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року керуючись, ст. 12, 76, 77, 81, 82, 141, 259, 263, 265-268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вчорайшенська сільська рада Житомирської області як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на Орган опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків стосовно сина, ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн. 20 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення по справі.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, місце знаходження: 13610, Житомирська область, Бердичівський район, с.Вчорайше, вул.Бердичівська,1, код ЄРДПОУ 04344788.
Повний текст рішення виготовлено 08.09.2025 року.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк