Номер справи 289/761/25
Номер провадження 1-кс/289/207/25
04.09.2025 м. Радомишль
Слідчий суддя Радомишльського районного суду Житомирської областi ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025060670000070 від 06.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 304 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Рача, Радомишлького району, Житомирської області, громадянина України, освіта (зі слів обвинуваченого) незакінчена вища, офіційно працевлаштованого (зі слів обвинуваченого) в ТОВ «Радомишльське овочеве господарство», не одруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 03.10.2024 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України, -
02.09.2025 в провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 та ч. 1 ст. 304 КК України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 05.05.2025 близько 20 год. 00 хв. та неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходилися на відкритій ділянці місцевості з координатами 50.548644,29.366377, поблизу с. Чудин Радомишьської ТГ Житомирського району Житомирської області, з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняють дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, якій виповнилось лише 16 років, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, застосували фізичне насильство до ОСОБА_7 , не реагуючи на її прохання та вмовляння припинити зазначені протиправні дії, подолавши її опір, кожен окремо здійснили вагінальне проникнення в тіло неповнолітньої ОСОБА_7 з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди потерпілої, внаслідок чого принизили її гідність та спричинили фізичний біль і моральні страждання. Надалі, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_6 на автомобілі марки VOLKSWAGEN PASAT реєстраційний номер НОМЕР_1 залишили місце вчинення кримінального правопорушення. За вказані дії, які виразилися у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, (зґвалтуванні), вчиненого щодо неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, а також за втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність - за ч. 1 ст. 304 КК України.
06.05.2025 ОСОБА_4 був затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, ухвалою слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 07.05.2025 йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалою Корольовського районного суду м. Житомир було продовжено до 06.09.2025.
Обвинувальний акт з відповідними додатками скеровано до Радомишльського районного суду Житомирської області, однак підготовче судове засідання на даний час не проведено та не призначено.
Обставинами, що дають підстави обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів є зібрані у ході досудового розслідування докази, зокрема підтверджуються: даними протоків огляду місця події від 05.05.2025, 06.05.2025; даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 06.05.2025; даними протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.05.2025; даними протоколів допитів неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , а також неповнолітньої потерпілої та свідків; протоколами проведених слідчих експериментів; висновками експертів.
На даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, який являється особливо тяжким та у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років, усвідомлюючи невідворотність покарання та бажаючи уникнути негативних наслідків, обвинувачений буде намагатися уникнути відповідальності, при цьому його вік, соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я дозволяють останньому переховуватись від суду; з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню всебічного та повного встановлення обставин вчинення злочину ОСОБА_4 може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження, в тому числі на потерпілу ОСОБА_7 та іншого обвинуваченого ОСОБА_6 , на свідків у даному кримінальному провадженні, так як вказані особи проживають в одному населеному пункті; вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки він вже притягувався до кримінальної відповідальності, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе гарантувати належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти зазначеним ризикам, тому вказані обставини виправдовують подальше застосування запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просить його задовольнити, посилаючись на доводи, вказані у ньому, а також враховуючи те, що станом на дату розгляду даного клопотання обсяг обвинувачення збільшився, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Просить продовжити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, просить замінити запобіжний захід на домашній арешт (в нічний час доби або цілодобовий), зазначив, що заявлені прокурором ризики не обґрунтовані та не підтверджені доказами, інкриміновані йому злочини він не вчиняв, докази на їх вчинення відсутні, від слідства він не переховувався, співпрацював із слідчим, надавав покази. Переховуватися від суду він не має підстав, так як бажає довести свою невинуватість, як і не має наміру для впливати на свідків, потерпілу та іншого обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 також заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що його підзахисний сам приїхав до слідчого, надавав пояснення, співпрацював зі слідством. Ризики є надуманими, а тому просить застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застосувати будь-який більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а у випадку неможливості - застосувати заставу.
Вислухавши доводи прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак, перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити ним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Згідно положень ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 та ч. 1 ст. 304 КК України, 06.05.2025 був затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, ухвалою слідчого судді від 07.05.2025 йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в подальшому вказаний запобіжний захід продовжено до 06.09.2025.
01.09.2025 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025060670000070 від 06.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 304 КК України скеровано до Радомишльського районного суду Житомирської області, однак підготовче судове засідання в строк до 06.09.2025 не призначено.
Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 184, 199 КПК України, а вказані в клопотанні обставини такими, що дають підстави для продовження стосовно обвинуваченого строку тримання під вартою.
При обранні ОСОБА_4 такого запобіжного заходу слідчий суддя на той час виходив з обґрунтованості її підозри у вчиненні інкримінованому йому злочині, з чим погоджується слідчий суддя і під час розгляду цього клопотання.
Аналізуючи наведені ризики в клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ризик можливого переховування від суду не зменшився, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені в тому числі особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та матиме реальну можливість переховуватися від суду, так як цілком розуміє, що в разі доведення його вини в судовому порядку, йому буде призначено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, що може спонукати його до переховування, а саме зміни місця проживання, пов'язаного з виїздом до іншої країни, виїзду до непідконтрольних на даний час територій України, тому обрання відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.
Відтак, оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на іншого обвинуваченого, який являється неповнолітнім, а також на неповнолітню потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ухилення від покарання чи спотворення об'єктивної картини вчинення злочину, оскільки вони є жителями одного населеного пункту та до вчинення кримінального правопорушення спілкувалися між собою, тому умовлянням, підкупом чи погрозами обвинувачений ОСОБА_4 може примушувати їх змінити свідчення, виправдовуючи тим самим його дії.
Водночас, при встановленні наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Також слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовано тим, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, відтак наявні передумови для вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, оскільки він не володіє достатнім рівнем самоконтролю, стриманості та самоорганізації, отже ймовірний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Водночас, будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого слідчим суддею не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.
Стороною захисту не обґрунтовано підстави для зміни запобіжного заходу чи застосування більш м'якого запобіжного заходу, не надано доказів, які підтверджують виникнення нових обставин, які можуть вплинути на вирішення даного питання, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недостатність чи недопустимість доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам буде здійснена під час розгляду кримінального провадження по суті.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на цій стадії процесу слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду.
Водночас, на переконання слідчого судді, застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки дотримання процесуальних обов'язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. До того ж особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_4 , так як зазначений запобіжний захід є занадто м'яким з огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також наведених ризиків. Також не може бути застосована до обвинуваченого особиста порука, оскільки відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговуючи на довіру у суду та можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. Не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим і запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на наявність високого ступеню ризику вчиняти незаконний вплив на іншого обвинуваченого, потерпілу та свідків, а також переховуватись від суду.
Слідчий суддя також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, стосовно якого в розпорядженні слідчого судді відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Отже, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, які натепер не зменшилися, на цьому етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З погляду на обставини кримінального правопорушення та його кваліфікацію, наявність кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення ОСОБА_4 розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 193, 196, 197, 199, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 304 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 діб - по 03.10.2025 включно, без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1