Справа № 283/1175/25
Провадження №2/283/742/2025
(заочне)
03 вересня 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Левченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
13.05.2025 року до Малинського районного суду Житомирської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою в обґрунтування якої зазначила наступне, що вона з 02 травня 2024 року по 31 березня 2025 року працювала на посаді діловода юридичного відділу у ТОВ «Юні Стоун Плент». 31 березня 2025 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), наказ від 31 березня 2025 року № 195-К/ТР. У день звільнення Відповідачем не було проведено розрахунок належних їй виплат.
Відповідно до довідки, наданої ТОВ «Юні Стоун Плент» від 31 березня 2025 року № 00000028, відповідачем нараховано ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 березня 2025 року заробітну плату, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, в розмірі 31442 гривні 85 копійок (до утримання податків і зборів), з яких нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 5659 гривень 71 копійка та військовий збір у сумі 1572 гривні 14 копійок.
Заборгованість станом на 31 березня 2025 року по не виплаченій заробітній платі за січень, лютий, березень 2025 року становить 17285 гривень 64 копійки.
Позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви заборгованість виплачена не була.
Позивачем для розрахунку середньоденної заробітної плати взято період з 01 лютого 2025 року по 31 березня 2025 року та заробітну плату за лютий-березень 2025 року.
Позивач зазначила, що відповідно за лютий-березень 2025 року вона відпрацювала 41 робочий день, а її заробіток за ці два місця становить 27201 гривню 83 копійки. Таким чином середньоденний заробіток становить 663 гривні 46 копійок (27201,83 гривні : 41 день).
Вимогами позову позивач просить стягнути з ТОВ «Юні Стоун Плент» на свою користь заборгованість по заробітній платі за січень, лютий, березень 2025 року, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, в розмірі 31442 гривні 85 копійок, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31 березня 2025 року по день винесення рішення.
Явка сторін по справі:
Позивач та його представник в судове засідання не з?явились.
Представник відповідача також не з?явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав. У зв?язку з цим справа розглядається за правилами ст. ст. 280-289 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно наказу директора ТОВ «Юні Стоун Плент» № 178-К/ТР від 01 травня 2024 року позивач прийнята на роботу діловодом юридичного відділу з 02 травня 2024 року (а.с. 9). Наказом директора ТОВ «Юні Стоун Плент» № 195-К/ТР від 31 березня 2025 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням з 31 березня 2025 року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 10).
Відповідно до довідки про доходи № 00000028 від 31 березня 2025 року, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», позивачу нарахована заробітна плата за січень 2025 року в розмірі 4241 гривня 02 копійки, за лютий 2025 року в розмірі 12000 гривень, за березень 2025 року в розмірі 15201 гривня 83 копійки Заробітна плата за лютий-березень 2025 року не виплачена (а.с. 11). Також згідно довідки ТОВ «Юні Стоун Плент» № 359 від 06.06.2025 року позивачу в день звільнення було видано копію наказу про припинення трудового договору та зроблено відповідний запис у трудову книжку (а.с. 24).
Мотиви та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 31.03.2025 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно з роз'ясненнями, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.
Судом встановлено, що розмір заборгованості ТОВ «Юні Стоун Плент» по нарахованій позивачу заробітній платі за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, становить 27201 гривню 83 копійки. Заборгованість по заробітній платі за січень 2025 року відсутня.
За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 27201 гривню 83 копійки, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов'язкових платежів.
У стягненні заробітної плати за січень 2025 року суд відмовляє у зв?язку з відсутністю заборгованості.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Оскільки позивач була звільнена 31 березня 2025 року, то суд, при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з виплат, які нараховані позивачу за січень-лютий 2025 року.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки про доходи № 00000028 від 31 березня 2025 року, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», позивачу нарахована заробітна плата за січень 2025 року в розмірі 4241 гривня 02 копійки та за лютий 2025 року в розмірі 12000 гривень. Загальний розмір заробітної плати за січень-лютий 2025 року становить 16241 гривню 02 копійки.
Статтею 52 КЗпП України за загальним правилом встановлений п'ятиденний робочий тиждень. Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зупинив дію статей КЗпП України, що регулюють святкові та неробочі дні. За таких обставин суд, враховуючи п?ятиденний робочий тиждень та відсутність святкових і неробочих днів, рахує, що позивач відпрацювала у січні та лютому 2025 року 43 робочих дні.
Таким чином її середньоденна заробітна плата січень-лютий 2025 року становить 377 гривень 70 копійок (16241 гривня 02 копійки : 43 робочих дні).
З дня звільнення (31.03.2025 року) по день винесення судового рішення (03.09.2025 року) минуло 111 днів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41924 гривні 70 копійок.
Дана сума також обрахована без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що узгоджується із роз'ясненнями, які надані судам у п. 6 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині судового рішення.
Статтею 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач просила стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 31442 гривні 85 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. За позовні вимоги про стягнення заробітної плати позивач звільняється від сплати судового збору. Натомість вона повинна була сплатити судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки з норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В підпункті 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач не визначила розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а обмежила цей розмір датою винесення рішення суду. За таких обставин суд вважав, що позивач повинна сплатити судовий збір у мінімальному розмірі, а саме у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3028 гривень. 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить відповідно 1211 гривень 20 копійок (3028 гривень х 0,4).
У зв?язку з цим позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Однак суд не звернув уваги на те, що позивач подала позов в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок (1211,20 грн. х 0,8).
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Решту зайво сплаченого судового збору у розмірі 242 гривні 24 копійки позивач має право повернути відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 27201 гривню 83 копійки та середній заробіток за період затримки розрахунку з 31 березня 2025 року по 03 вересня 2025 року в розмірі 41924 гривні 70 копійок, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду щодо заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент», код ЄДРПОУ 45234489, юридична адреса: Україна, 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 9Д.
Суддя: А. О. Тимошенко