Справа № 296/5114/25
2-з/296/38/25
"12" серпня 2025 р.м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Анциборенко Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законного представника, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зарахування переплаченої суми грошових коштів в рахунок аліментів.
06.08.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони головному державному виконавцеві Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильківській О.В. вчиняти дії, направлені на звернення стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №77913402.
Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Визначений статтею 150 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.
Заборона державному виконавцю вчиняти дії, направлені на звернення стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №77913402, порушує вимоги статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Фактично заявник просить ужити заходів забезпечення позову з метою перешкоджання виконанню судового рішення, яке набрало законної сили.
Однак суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Ужиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.04.2019 року у справі №211/129/18-ц.
Ураховуючи викладене, суд приходить доходить висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки заборона головному державному виконавцеві Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильківській О.В. вчиняти дії, направлені на звернення стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №77913402, по суті є зупиненням виконання рішення.
Керуючись ст.ст.149, 150-153 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Анциборенко