Справа № 274/4169/25
Провадження № 1-кс/0274/1449/25
Ухвала
Іменем України
03.09.2025 року м. Бердичів
Слідчий суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердичів Житомирської області, українцю, громадянину України, з середньо - спеціальною освітою, одруженому, маючому на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому (з його слів) за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимому,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12025060480000609 від 17.06.2025 р.,
26.08.2025 р. слідчий СВ Бердичівського РВП ОСОБА_5 за погодженням з прокурором звернулася з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на два місяці, із покладенням на нього обов"язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В клопотанні орган досудового слідства необхідність прийняття такого рішення аргументував тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Також орган досудового розслідування в клопотанні посилається на ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, враховуючи дані щодо підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, тому під час досудового розслідування останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливість запобігання цим ризикам.
Відомості за вказаним фактом 17.06.2025 р. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060480000609 та розпочато досудове слідство.
В судовому засіданні прокурор у своєму виступі підтримав клопотання слідчого з підстав, зазначених у ньому, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки наявні ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні у своєму виступі щодо задоволення клопотання слідчого у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечив. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, оскільки має намір працевлаштуватися. Пояснив, що одружений, однак з дружиною не проживає. Має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. На даний час сам проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок йому не належить, також він його не орендує, він в даному будинку робить ремонт. За вказаною адресою разом з ним проживала його дівчина, з якою він тиждень тому розійшовся. Є несудимим. Кошти потерпілому не повернув. Вину у вчиненому визнає.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголошує, що, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно чч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12025060480000609 від 17.06.2025 р.
22.08.2025 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 350 від 13.12.2024 р. призначено на посаду сержанта резерву 56 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Зазначеним наказом солдата ОСОБА_4 з 13.12.2024 р. зараховано до списків особового складу та в цей же день останній прийняв посаду і приступив до виконання службових обов'язків. Однак у подальшому наказом командира цієї військової частини від 27.04.2025 р. № 118 солдату ОСОБА_4 призупинено службу у Збройних Силах України та виключено із списку особового складу військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 р. по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., запроваджено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема Указом Президента України 235/2025 від 15.04.2025 р., затвердженого Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025 р., дію правового режиму воєнного стану було продовжено до 07.08.2025 р.
Під час дії правового режиму воєнного стану, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
16.06.2025 р. о 14 год 53 хв солдат ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами розташування військової частини, перебував на території районної лікарні м. Бердичева, що по вул. Санаторна, 22, в м. Бердичеві, де в той час перебував малознайомий йому ОСОБА_6 , та під час спілкування на вільні теми останній попросив ОСОБА_4 придбати йому продукти харчування та добровільно надав належну йому банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , а також пароль від вказаної картки.
В цей день, час та у вказаному місці у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на викрадення грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного збагачення за рахунок чужих коштів з банківської картки, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, в умовах воєнного стану, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_6 , 16.06.2025 р. о 14 год 53 хв здійснив транзакцію у виді зняття з цієї платіжної картки готівкових коштів в банкоматі АТ КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою: вул. Житомирська, 53, м. Бердичів, Житомирська область, в сумі 4 000 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, з метою незаконного збагачення за рахунок чужих коштів, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в період дії воєнного стану, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у магазині «Триде» за адресою: вул. Житомирська, 43, м. Бердичів, Житомирська область здійснив розрахунок за товар на суму 11 грн 90 коп.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 011 грн 90 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Разом з тим, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об"єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 17.06.2025 р.;
- протоколом огляду предмету від 19.08.2025 р.;
- повідомленням про підозру від 22.08.2025 р.;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 22.08.2025 р.;
- протоколом слідчого експерименту від 23.08.2025 р.;
- протоколом огляду предметів від 23.08.2025 р.,
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов"язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Так, при обранні запобіжного заходу слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, направленого проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкцією якого визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, вчиненого в умовах дії воєнного стану.
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має стійких та сформованих соціальних зв"язків, оскільки не має сім"ї (хоча одружений), проживав певний час із співмешканкою, однак на даний час проживає один в будинку АДРЕСА_2 без будь-яких законних підстав (встановлено зі слів підозрюваного ОСОБА_7 ).
Також слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на позицію потерпілого у даному кримінальному провадженні, адже підозрюваному відоме його місце проживання (перебування). Також, як було встановлено у судовому засіданні, підозрюваний не відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду. Тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування та прокурором в судовому засіданні не доведено наявності ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які слідчий посилається у клопотанні.
Зокрема, доводи слідчого, що під тяжкістю покарання підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спростовуються тим фактом, що підозрюваний ОСОБА_4 , починаючи з дня внесення відомостей до ЄРДР - з 17.06.2025 р., станом на день розгляду клопотання в суді - 03.09.2025 р., двічі самостійно з"являвся в судові засідання. Співпрацює зі слідством, має належну поведінку. Спроб переховування від слідчого та/ або суду не встановлено.
Ризик впливати на свідків також не доведений, оскільки з матеріалів кримінального провадження № 12025060480000609 від 17.06.2025 р. не встановлено жодного свідка, на якого міг би здійснювати вплив підозрюваний.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не доведений слідчим та прокурором в судовому засіданні з тих підстав, що підозрюваний ОСОБА_4 є не судимим в силу ст. 89 КК України, тобто таким, що не має судимості. Окрім того, з довідки про судимість № 25169515551858625630 вбачається, що крайній злочин ОСОБА_4 вчинив у лютому 2023 року. Станом на 08.07.2025 р. на обліку в Бердичівському РВ філії ДУ "Центр пробації" не перебуває.
При цьому, слідчий суддя критично ставиться до протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 02.09.2025 р., з пояснень якого вбачається, що у свідка.. " є будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає підозрюваний ОСОБА_7 . Вказаний будинок по документах належить його брату, який перебуває в зоні бойових дій. Після повернення брата, вони мають намір переоформити будинок на свідка. На даний час вказаний будинок орендує його знайома ОСОБА_9 , яка декілька днів назад запитала у свідка дозволу на проживання разом з нею у вказаному будинку ОСОБА_4 "" на що свідок не заперечив.
Так, вказані пояснення свідка є нелогічними, суперечать викладеним у них показах, належними доказами не обгрунтовані. В матеріалах клопотання немає жодних документів щодо права власності на будинок ОСОБА_8 чи доказів його оренди саме ОСОБА_10 . Окрім того, з пояснень свідка від 02.09.2025 р. вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 не проживає у вказаному будинку, його знайома ОСОБА_9 декілька днів назад запитала у свідка дозволу на проживання разом з нею у вказаному будинку ОСОБА_4 , однак як з"ясувалося в судовому заіданні ОСОБА_4 вже тиждень не підтримує відносини та не проживає з ОСОБА_9 . Таким чином, належних доказів тривалого проживання підозрюваного ОСОБА_4 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за якою слідчий просить обрати відносно нього цілодобовий домашній арешт, та доказів оренди вказаного житла підозрюваним між ним та власником будинку слідчому судді не надано.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов до переконання, що прокурором та слідчим в судовому засіданні не доведено наявності усих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до чч. 2 та 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням наведеного, оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, тому слідчий суддя застосовує положення ч. 4 ст. 194 КПК України та вважає достатнім на даній стадії кримінального провадження застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов"язання з покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Бердичів, Житомирська область), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя оцінив в сукупності обставини, визначені ст. 178 КПК України, та враховує наявність у нього трьох неповнолітніх дітей, відсутність судимостей в силу ст. 89 КК України, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 вину у вчиненому визнає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177 - 179, 181, 184, 186, 193 -194, 196, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов"язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Бердичів, Житомирська область), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Дані обов"язки покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк - два місяці, тобто до 03 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її проголошення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним покладених на нього слідчим суддею обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчому здійснювати контроль за виконанням вказаної ухвали до моменту надходження справи до суду, а з того часу контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1