іменем України
Справа № 210/6055/25
Провадження № 1-кс/210/1546/25
08 вересня 2025 року
Слідчий суддя Металургійного районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїклопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025041710000830 від 07 вересня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не одруженого, не зареєстрованого, фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, -
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
08 вересня 2025 року до Металургійного районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025041710000830 від 07 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий мотивує тим, що ОСОБА_4 , 06 вересня 2025 року, у невстановлену слідством годину, прибув до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебував потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
06.09.2025, приблизно о 23 годині 00 хвилин під час спільного вживання алкоголю, а саме, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відбулася сварка, в ході якої поведінка та дії ОСОБА_8 обурили ОСОБА_4 , викликавши у нього гостру неприязнь та намір на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.
Діючи з цією метою, ОСОБА_4 06.09.2025 приблизно о 23 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні спальної кімнати вказаної квартири, діючи умисно, протиправно, з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , не переслідуючи при цьому мети спричинення смерті, схопив в руку кухонний ніж який був поруч з останнім та утримуючи в правій руці ніж побутового фабричного виготовлення, наніс клинком вказаного ножа один удар в область зовнішньої поверхні лівого стегна ОСОБА_8 , який сидів навпроти нього обличчям.
Після чого, ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та досягнення своїх злочинних намірів, припинив свої протиправні дії, а потерпілий ОСОБА_8 впав на підлогу та в короткий проміжок часу від отриманого ножового поранення помер.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді:гострої кровотечі, відкритої рани в області стегна, напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, за ознаками: умисного тяжкого тілесного ушкодження, такого, що спричинило смерть потерпілого.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, тому просив суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні покладався на розсуд суду.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Дата ратифікації 17.07.97 р., дата набуття чинності 11.09.97р.) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі “Єлоєв проти України» (Заява № 17283/02), рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року, суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення “законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (справа “Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania), № 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II).
07 вересня 2025року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні № 12025041710000830.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.09.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.09.2025; речовими доказами у кримінальному провадженні: шорти джинсові зі слідами «РБК», футболка чорна з логотипом NIKE, кофта флісова синя з логотипом NIKE, мобільний телефон марки TECNO, у корпусі чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , з сім-карткою: НОМЕР_3 , кухонний ніж, та іншими доказами; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 07.09.2025; протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 від 07.09.2025; протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 07.09.2025.
Слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому слід зауважити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжних заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п 3.4.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, обставини викладені в клопотанні та матеріалах, наданих слідчим, доводять про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вищевказані обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадження.
Діяння ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено законом покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Підозрюваний ОСОБА_4 не працевлаштований, немає зареєстрованого місця проживання, не одружений, не має на утриманні дітей, що й свідчить про відсутність соціальних зв'язків, отже, усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від суду.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
Вищевказані обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд, приходить до висновку, що підозрюваний може здійснити вплив на недопитаних під присягою свідків та потерпілих.
Разом з тим, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеним у судовому засіданні, оскільки згідно матеріалів клопотання підозрюваний ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, отже відсутні достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інший злочин.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що прокурор довів у судовому засіданні недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного для запобігання ризикам передбаченим п.п 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильсьва, не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, отже на даний час застава не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Виходячи з вищевикладеного та на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025041710000830 від 07 вересня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 листопада 2025 року включно без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Термін дії ухвали до 06 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 08 вересня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1