03.09.25
22-ц/812/1674/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 469/1201/24
Номер провадження: 22-ц/812/1674/25
Номер провадження:22-ц/812/1676/25 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
03 вересня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участю представників відповідачів - адвокатів Степіної Н.Г., Шепітка Г.І., Коваленко О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс»,
подану в його інтересах адвокатом Величком Михайлом Михайловичем
та
ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом
Коваленко Ольгою Леонідівною
на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді - Гапоненко Н.О. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» (надалі - ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс») до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім,
У серпні 2024 року ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім.
Позов обґрунтовано тим, що 07 травня 2010 року між ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим № 1650, за умовами якого ОСОБА_2 дав у борг ОСОБА_1 200 000 грн строком до 01 жовтня 2012 року.
07 травня 2010 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , вартість якого становить 300 000 грн; забезпеченим є зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення боргу за договором позики в розмірі 200 000 грн.
З моменту укладення договору іпотеки та його нотаріального посвідчення будь-які зміни та доповнення до його тексту не вносились.
08 травня 2010 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано документ під назвою «зміни та доповнення до договору позики, зареєстрований № 1650 від 07.05.2010», який за своєю правовою природою є угодою про зміну умов основного договору, та яким сторони змінили та виклали п.1 основного Договору в новій редакції, за якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 7 396 708 грн, що еквівалентно 932 750 доларів США.
21 червня 2010 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано документ під назвою «зміни та доповнення до договору позики, зареєстрований № 1650 від 07.05.2010», який за своєю правовою природою є другою угодою про зміну умов основного договору, та яким сторони змінили та виклали п.1 основного договору в новій редакції, за якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 3 941 210 грн, що еквівалентно 497 000 доларів США.
Вказані додаткові угоди укладені у простій письмовій формі.
Станом на день звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 повернула відповідачеві ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за договором позики кошти в загальній сумі 382 292 доларів США.
Отже, на думку позивача забезпечене іпотекою зобов'язання розміром 200 000 грн припинило своє існування, оскільки є виконаним ОСОБА_1 , а тому, на підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека є припиненою.
Також зазначено про нікчемність відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України додаткових угод до договору позики як таких, що укладені у простій письмовій формі, а не у нотаріальній формі, як основний Договір, що суперечить ст. 654 ЦК України. На констатування судом в мотивувальній частині рішення нікчемності правочину позовна давність не може бути застосована.
Посилаючись на припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання у зв'язку з його виконанням у обсязі, забезпеченому іпотекою, та нікчемність угод, якими збільшено обсяг основного зобов'язання, через недодержання нотаріальної форми їх посвідчення, позивач просив суд визнати іпотеку за іпотечним договором, укладеним 07 травня 2010 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» як іпотекодавцем, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 припиненою та відповідно відсутнім у ОСОБА_2 права іпотеки за зазначеним іпотечним договором,
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шепітко Г.І. просив вирішити питання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України або прийняти рішення про залишення позову без розгляду чи повернення - в порядку ч.3, 4 ст. 44 ЦПК України.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України у зв'язку зі зловживанням позивача процесуальними правами.
Ухвала суду мотивована тим, що позов у даній справі ініційований з метою перегляду рішення у справі №1403/1806/12, що набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, що недопустимо та вказує на штучно створений спір, тобто зловживання позивачем процесуальними правами з метою перешкоджання виконання рішення суду у справі №1403/1806/12.
Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» в інтересах якого діє адвокат Величко М.М. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на передчасність оскаржуваної ухвали, необґрунтованість, прийнятою при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило ухвалу суду скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що загалом розгляд справи відбувався майже 11 місяців, однак за результатом судового розгляду постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, що порушує фундаментальні (абсолютні) засади цивільного судочинства - верховенство права; диспозитивність; рівноправність сторін; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Залишення позову ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» без розгляду як процесуальне рішення повинно бути прийнято судом на стадії підготовчого провадження по справі, а не на стадії закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами. Вказує на те, що судом першої інстанції, виключно з власної ініціативи, без наявності фактичних обставин та підстав, за відсутності відповідних заяв/клопотань, після проведених дебатів, видалившись до народної кімнати та в результаті постановив не рішення, а процесуальну ухвалу, в якій в мотивувальній частині лише констатував про штучність створеного спору. Оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції порушив гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист, оскільки не було з'ясовано основні питанні - чи порушено те право, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту свого права нормам ЦПК та чи є обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права ефективним.
Зазначає про те, що судом не встановлено чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи. Стверджує про те, що ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», звертаючись з даним позовом не мав на меті домогтися перегляду раніше прийнятого судового рішення, а вважає за потрібне захистити в судовому порядку, на думку товариства своє порушене право як іпотекодавця, враховуючи всі фактичні обставини та наявні документи/інформацію в офіційних державних реєстрах. Своїм позовом ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», не ставив під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили по справі №1403/1806/12 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», ОСОБА_1 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Коваленко О.Л. також не погоджуючись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість, прийняту при неповному з'ясуванні всіх обставин, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що питання щодо залишення позову без розгляду повинно бути розглянуте судом на стадії підготовчого провадження по справі, а не на стадії закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Також вказує на те, що судом не було застосовано Закон України «Про іпотеку», не враховано, що до цього часу на примусовому виконанні перебуває два рішення, за якими з боржника ОСОБА_1 стягнуто кошти. Відповідно до умов договору іпотеки з ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» та наявним в державному реєстрі іпотек запису про іпотеку майна товариства із зазначенням розміру основного зобов'язання - 200 000 грн та за умови не укладення договорів про внесення змін до договору іпотеки після внесення змін до договору позики в травні-червні 2020 року можливо дійти висновку про припинення іпотеки, ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» та відсутності права іпотеки у Іпотекодержателя ОСОБА_4 та існування лише у ОСОБА_1 як позичальника за договором позики та додатковими угодами до нього, обов'язку погасити борг перед ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Степіна Н.Г. просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2025 року без змін.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шепітко Г.І. просив апеляційні скарги ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
У судове засідання представник ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» - адвокат Величко М.М. не з'явився, про місце й час судового розгляду повідомлений належними чином.
03 вересня 2025 року о 10-12 год. представник ТОВ ««Агенство «Медиус-Плюс» - адвокат Величко М.М. подавав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної в апеляційному суді на 03 вересня 2025 року, у зв'язку необхідністю його участі у судовому засіданні у Подільському районному суді м. Києва у справі №1-кп/758/1252/25 03 вересня 2025 року о 13-00 год.
Вирішуючи вказане клопотання, колегія враховує наступне.
Частиною першої статті 368 ЦПК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, процесуальний закон надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, якщо суд визнає неповажними повідомлені учасником справи причини неявки в судове засідання.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders SA v. Spain») Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
До того ж посилання адвоката на зайнятість в іншому процесі не може бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки адвокат самостійно має визначитися з пріоритетністю справи його клієнтів, а відтак колегія вважає наведені адвокатом причини неявки у судове засідання неповажними.
Враховуючи баланс інтересів учасників справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, наявність умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатність матеріалів справи для її розгляду та передбачені процесуальним законом строки її розгляду, колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання адвоката Величка М.М. про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Об'єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, пунктом 6 статті 3 ЦК України, а процесуальна, зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18 (провадження № 61-993св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22 (провадження № 61-10679св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22 (провадження № 61-1306св23)).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року у цивільній справі №1403/1806/12 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «Медиус-Плюс» про стягнення коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг 8 527 968 грн, з яких основний борг 8 279 582 грн та три проценти річних - 248 387,46 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - комплекс, базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ТОВ «Медиус-Плюс» для погашення загальної заборгованості перед ОСОБА_2 в сумі 8 527 968 грн шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження (т.1. а.с. 159-168).
У серпні 2024 року ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просило визнати іпотеку за іпотечним договором, укладеним 07 травня 2010 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» як іпотекодавцем, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 припиненою та відповідно відсутнім у ОСОБА_2 права іпотеки за зазначеним іпотечним договором.
Звертаючись з даним позовом, ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» як на підставу його задоволення, посилався на припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання у зв'язку з його виконанням у обсязі, забезпеченому іпотекою, а саме 200 000 грн, а тому на підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека є припиненою.
Залишаючи позов ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс» без розгляду суд першої інстанції вважав, що вказаний позов ініційований з метою перегляду рішення суду у справі №1403/1806/12, що набрало законної сили та перебуває на виконанні, а відтак вказаний спір є штучно створеним, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами.
Між тим, з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можливо.
Так, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 44 ЦПК України).
Якщо, подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Разом з тим, з урахуванням підстав позову на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог із зазначенням доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про штучність спору та про залишення позову без розгляду саме з цих підстав.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 379, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс», подану в його інтересах адвокатом Величком Михайлом Михайловичем та ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Коваленко Ольгою Леонідівною - задовольнити.
Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2025 року - скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст складено 08 вересня 2025 року.