Справа № 738/1995/25
№ провадження 1-в/738/265/2025
Ухвала
05 вересня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Суддя Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
04 вересня 2025 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Засуджений просить: скасувати рішення комісії при ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» з питань застосування пільг до засуджених, оформлене протоколом № 19 від 15 липня 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_2 , засудженого за частиною першою статті 121, частиною четвертою статті 152, статтею 70 КК України до 15 років позбавлення волі; зобов'язати адміністрацію ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» повторно розглянути питання про можливість застосування пільги, визначеної статтею 81 КК України до засудженого ОСОБА_2 , засудженого за частиною першою статті 121, частиною четвертою статті 152, статтею 70 КК України до 15 років позбавлення волі.
1.Суть питання, що вирішується ухвалою.
Ухвалою вирішується питання про прийняття до розгляду клопотання.
2.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Згідно з пунктом 13-1 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За статтею 28 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до частини першої статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
За правилами частини першої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина друга статті 7 КВК України).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Під час визначення ефективності обраного позивачем способу захисту свого права суди, оцінюючи відповідні доводи і заперечення учасників справи, повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Доводи клопотання засудженого зводяться виключно до того, що він вважає свої права порушеними саме незаконно прийнятими рішеннями на засіданні комісії адміністрації установи виконання покарань, яке було проведене з порушенням процедури та вимог чинного законодавства, у клопотанні засуджений не просить суд вирішити по суті питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Таким чином, питання, пов'язані з оскарженням рішення комісії по розгляду питань застосування до засуджених пільг установи виконання покарань щодо відмови в застосуванні до засуджених пільг, повинні перевірятися в порядку адміністративного судочинства за правилами чинного законодавства.
Суд зазначає, що при постановленні цієї ухали, суд враховує висновки щодо застосування вищевказаних норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 09 січня 2024 року (справа № 480/4233/23)
Суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 537, 539 КПК України, суд
постановив:
У відкритті провадження за клопотання засудженого ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_2 , що він має право звернутись із адміністративним позовом до суду адміністративної юрисдикції в порядку, визначеному КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1