Справа № 947/16121/25
Провадження № 2/947/3213/25
29.08.2025 року
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо-переміщеної особи, -
встановив:
Позовні вимоги.
Позивач звернувся до Київського районного суду м.Одеси із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до заяви Кривої від 28.09.2022 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради надавалась допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї.
Відповідач перебуває на обліку у Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради з 28.09.2022 року, як внутрішньо переміщена особа з міста Родинське Донецької області.
Відповідно до Порядку №332 (у редакції постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 11.07.2023 «Про деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб») частиною 2 пунктом 5 встановлено, установити, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови, зокрема, внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради зазначає, що в результаті, проведеної 2 грудня 2024 року спеціалістами Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси перевірки, встановлено, що відповідач неправомірно отримала грошову допомогу за період з 01.09.2023 по 1.11.2024 року у сумі 30000 грн., оскільки згідно п.7пп.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 в редакції від 11.07.2023, допомога не призначається та не виплачується внутрішньо переміщеній особі яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення.
Згідно з довідкою про отримання допомоги відповідачці надмірно перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 30000 грн. за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року. Повідомлення про припинення надання та повернення надміру отриманої допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання неодноразово направлені поштою на адресу проживання відповідачки, але кошти у добровільному порядку на рахунок позивача не повернені.
З урахуванням вищевикладеного, з посиланням на норми ЦК України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2017 №509, Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 N332, позивач просила стягнути з відповідача 30000 грн. надмірно виплаченої допомоги на користь Галицького відділу соціального захисту та 3028 грн. судового збору.
Рух справи в суді.
Ухвалою від 26.05.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з (викликом) повідомленням сторін в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. У поданому відзиві зазначив, що дійсно 28.09.2022 року відповідачка одночасно із постановкою на облік, подала заяву про отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та отримувала таку допомогу в розмірі 2000 грн. щомісячно до 31.12.2022р.
Також зазначив, що Постанова КМУ №332 у нові редакції слід трактувати як зазначено в ній, що право на отримання допомоги втрачають особи, які звернулися по неї після 01.08.2023р., а відповідачка звернулася по неї у вересні 2022р., тобто порушень з боку відповідачки не має.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідачка, яка є пенсіонернкою, з 28.09.2022 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою (а.с.8-9).
28.09.2022 року відповідачка подала заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі (а.с.10).
Відповідно до рішення Київського ДП ТАП СП ОМР від 06.10.2022 року відповідачці призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі у сумі 2000,00 грн. щомісячно.
Позивачем у листопаді 2024 було з'ясовано, що відповідачка має у власності житло у м.Одеса (а.с.14).
Відповідно до повідомлень про припинення надання соціальної допомоги переміщеним особами на проживання та повернення коштів від 02.12.2024 та 14.01.2025, позивач звернувся до відповідачки з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми 30000 грн. з 01.09.2023р. (а.с.15-16).
Відповідно до довідки від 11.04.2025 року відповідачка за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року було надано допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на загальну суму 30000 грн. (а.с.17).
Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту перерахування та отримання відповідачкою грошових коштів в сумі 30000 грн як допомоги на проживанням внутрішньо переміщеній особі, однак сторона відповідача проти цього не заперечує.
Мотиви прийняття рішення судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
За приписами ч.1,2 ст.17, ч.1 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Відповідно до п.3 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Крім того, за змістом п.6,8,10 Порядку №322 визначено, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Порталу Дія. Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до органу соціального захисту населення, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За наявності у сформованих Мінцифри переліках внутрішньо переміщених осіб всієї необхідної інформації для призначення і виплати допомоги орган соціального захисту населення забезпечує призначення такої допомоги за відповідний період. У разі відсутності у зазначених переліках необхідної інформації або некоректності її викладення орган соціального захисту населення за наявності засобів зв'язку інформує внутрішньо переміщену особу, включену до сформованого Мінцифри переліку, про надання такою особою необхідної інформації для призначення допомоги за відповідні періоди, а у разі невключення інформації про особу до переліку така особа додатково подає інформацію, збережену на носіях, що підтверджує факт подання заяви засобами Порталу Дія.
Перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.
У разі виявлення помилки у персональних даних одержувача, даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) орган соціального захисту населення проводить коригування відповідної інформації та здійснює перерахунок розміру допомоги (з урахуванням раніше виплачених сум допомоги). Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики» на підставі списків, отриманих від органів соціального захисту населення або централізованого нарахування допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку, щомісяця до 2, 12 і 22 числа формує Реєстри внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку через АТ «Ощадбанк» на банківський рахунок (за стандартом IBAN) у банку, в якому відкрито рахунок одержувача.
Крім того, згідно з п.11 Порядку, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв'язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат.
У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.
Однак, Постановою КМУ №709 від 11.07.2023 «Про деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» частиною 2 пунктом 5 встановлено, установити, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови, зокрема, внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Оскільки нараховані відповідачці кошти у розмірі 30000,00 грн. є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, то при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15, відповідно до якої у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
При прийнятті рішення суд виходить з того, що зловживанням або недобросовісністю збоку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку №332, є, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Проте, у даному випадку стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідача, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат.
Судом не встановлено зловживань відповідачкою при подачу документів на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та відповідної допомоги переміщеним особам на проживання (а.с.6-8).
Тому, за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідачки, підстави для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплата якої здійснювалось департаментом праці та соціальної політики ОМР з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні.
У рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v.CROATIA» суд звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд також наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачці та дозволяють з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, або помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків певними службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Доводи позивача про те, що відповідач повинна була знала про обставини, що з серпня 2023 можуть вплинути на виплату допомоги ВПО та не повідомила позивач про наявність у неї у власності житла, що є зловживанням з її боку - є лише власним баченням представником позивача ситуації, оскільки відсутні нормативно-правові акти, які б зобов'язували відповідачку слідкувати за відповідними змінами у підзаконних актах України та повідомляти позивача. Та обставина, що позивач як орган влади не припинив виплату вчасно, не може ставитися у вину відповідачці по справі, адже саме позивач діяв в даному випадку безвідповідально та без належного контролю. Доказів того, що відповідачка повинна була повідомляти позивача про наявне у власності житло стороною позивача суду не надано.
Клопотань про надання доказів чи витребування доказів судом позивачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.
Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, суд визнає недоведеними позовні вимоги позивача, тому ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 гривень, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському Апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я. В. Бескровний