Справа № 439/840/25 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т. А.
Провадження № 33/811/1252/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
04 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Бернацького П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Бернацького П.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 01 серпня 2025 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в сумі 680 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою, 04 березня 2025 року приблизно о 18.00 год., перебуваючи за своїм та потерпілого місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , 2011 року народження: умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали в голосних криках, нецензурних висловлюваннях, шарпанні, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілого.
05 березня 2025 року приблизно о 20.12 год., перебуваючи за своїм та потерпілих місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своїх дітей - ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2017 року народження: умисні дії психологічного характеру, які полягали у голосних криках, нецензурних висловлюваннях, різкого хватання ОСОБА_4 за руку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілих.
06 березня 2025 року приблизно о 12.00 год., перебуваючи за своїм та потерпілого місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого сина - ОСОБА_2 , 2011 року народження: умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали у голосних криках, нецензурних висловлюваннях, образах, шарпанні за одяг, намаганні силоміць забрати мобільний телефон, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілого.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Бернацький П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 01 серпня 2025 року, провадження у справі закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, підлягає скасуванню.
Апелянт вважає, що закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП, тому справа підлягає закриттю.
Крім того вказує, що мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та дітьми, який не можна вважати домашнім насильством.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце його проведення, не з'явилась. Захисник Бернацький П.В. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції захисник Бернацький П.В. апеляційну скаргу підтримав, надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП зазначив, що протоколи складено з порушенням вимог ч.2 ст. 254 КУпАП, не дотримано строку їх складення (не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення). Також зазначив, що у ОСОБА_1 відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
Заслухавши захисника Бернацького П.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Частина 2 ст. 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Даний висновок судді підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, яким судом була надана належна оцінка, зокрема: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 12 березня 2025 року серії ВАД № 392713, згідно з яким 04 березня 2025 року приблизно о 18.00 год., перебуваючи за своїм та потерпілого місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , 2011 року народження: умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали в голосних криках, нецензурних висловлюваннях, шарпанні, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілого.
Протоколом серії ВАД №392715 від 14.03.2025 згідно з яким 05 березня 2025 року приблизно о 20.12 год., перебуваючи за своїм та потерпілих місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своїх дітей - ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2017 року народження: умисні дії психологічного характеру, які полягали у голосних криках, нецензурних висловлюваннях, різкого хватання ОСОБА_4 за руку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілих.
Протоколом серії ВАД №392716 від 14.03.2025 згідно з яким 06 березня 2025 року приблизно о 12.00 год., перебуваючи за своїм та потерпілого місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого сина - ОСОБА_2 , 2011 року народження: умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали у голосних криках, нецензурних висловлюваннях, образах, шарпанні за одяг, намаганні силоміць забрати мобільний телефон, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров'ю потерпілого.
Підставою для складання протоколу серії ВАД №392713 від 12.03.2025 стало телефонне повідомлення 04.03.2025 на лінію «102» про те, що 04.03.2025 о 20:40 год. за адресою: АДРЕСА_1 , заявник повідомив, що його побила мама та кудись пішла, на даний час немає, світло виключили, на дзвінки не відповідає. Заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рапортом помічника чергового ВнП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області (а.с. 7).
Підставою для складання протоколу серії ВАД №392715 від 14.03.2025 стала письмова заява ОСОБА_5 від 14.03.2025 згідно з якою ОСОБА_5 просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка 05.03.2025 близько 20:00 год. вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , забрала мобільний телефон, обзивала нецензурними словами, била по обличчю, в присутності трьох дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також обзивала всіх дітей нецензурними словами (а.с. 32).
Підставою для складання протоколу серії ВАД №392716 стало повідомлення із служби «102» про те, що 06.03.2025 о 14:03 год. за адресою: АДРЕСА_1 , Бродівська лікарня повідомили, що до них звернувся батько і повідомив, що матір та бабуся побили дитину (а.с.58).
Крім того у матеріалах справи містяться заяви неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , у яких вони просять притягнути до відповідальності ОСОБА_1 через її агресивну поведінку до дітей.
З письмових пояснень головного спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_9 , відповідно до яких 05 березня 2025 року до неї у службовий кабінет прийшов неповнолітній ОСОБА_2 і повідомив, що увечері 04 березня 2025 року у нього з матір'ю ОСОБА_1 за місцем їхнього проживання виник конфлікт із приводу відсутності ключів до вхідних дверей квартири. Ситуація швидко переросла у сварку, під час якої ОСОБА_1 ображала його нецензурними словами, впіймала та здавила за шию, подряпавши нігтями обличчя. Мати забрала ключі, зачинила його із молодшими сестрами та братом у квартирі й пішла. Незабаром зникло електропостачання. Діти залишились у повній темряві. На дзвінки матір не відповідала, ігнорувала. Неповнолітній повідомив, що злякався дій матері, йому стало боляче та моторошно, тому зателефонував в поліцію.
З письмових пояснень ОСОБА_5 , згідно з якими він перебуває в неприязних відносинах із ОСОБА_1 , підтримує стосунки з її дітьми, яких вважає своїми. Увечері 04 березня 2025 року йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що конфліктував з матір'ю. Мати ображала його, шарпала за одяг та подряпала шию, а потім зачинила разом із іншими дітьми в квартирі й пішла. Хлопець був стривожений. 06 березня 2025 року неповнолітній ОСОБА_2 прийшов до нього в гараж, де він займався господарськими справами. Повідомив, що втік з дому, оскільки матір з приводу його звернення на лінію 102 (що мало місце декілька днів тому) викручувала йому руки та силоміць забрала мобільний телефон.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких 04 березня 2025 року у неї із неповнолітнім сином ОСОБА_2 виник конфлікт через відсутність ключів до вхідних дверей квартири. Виявила, що ключі забрав син, щоб їй перешкодити. На її прохання повернути ключі ніяк не реагував. Сина не била, однак припускає що під час шарпання за одяг (вважала що ключі у нього в кишені) могла подряпати його, оскільки втримувала за руку та шию, щоб він заспокоївся й не кричав. Отримавши ключі, пішла. Діти їй не телефонували. 05 березня 2025 року конфліктувала з дітьми через їхню провокацію дзвінками до поліції та до її знайомих. Давши волю емоціям, нецензурно ображала їх, про що шкодує. 06 березня 2025 року приїхали її батьки, однак син ОСОБА_2 не бажав з ними розмовляти й грав у телефоні, тому спробувала відібрати у нього телефон. Щойно їй вдалось син істерично вимагав повернути телефон, на що вона відмовила. Шарпав її за руки, бив вхідні двері ногою, а потім пішов з квартири в невідомому напрямку.
Згідно з медичною довідкою з фотозображенням виявлено 04 березня 2025 року в неповнолітнього ОСОБА_2 подряпин обличчя, шиї та обох передпліч.
Також долучені до матеріалів справи CD-диски (а.с. 21, 44, 72) підтверджують обставини викладені у протоколах
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв'язку з чим твердження захисника Бернацького П.В. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.
Складені протоколи про адміністративні правопорушення з додержанням вимог КУпАП містять у собі суть адміністративних правопорушень, опис установлених обставин із зазначенням порушень ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Достовірність даних, викладених в протоколах та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя районного суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із пропуском строку накладення адміністративного стягнення є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 173-2 КУпАП вчиненні ОСОБА_1 04.03.2025, 05.03.2025, 06.03.2025, оскаржена постанова прийнята 01 серпня 2025, тобто адміністративне стягнення накладено в межах строків, передбачених ч.3 ст. 38 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника.
З врахуванням вищевикладеного, на переконання апеляційного суду, постанова районного суду є законною та обґрунтованою, відтак підстави для її скасування та закриття провадження по справі відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 01 серпня 2025 року якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Бернацького П.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.