Справа № 442/3771/25 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О. Б.
Провадження № 33/811/1014/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
03 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Стасишина Р.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Згідно з постановою, 14.05.2025 о 22.46 год. в м. Дрогобичі по вул. В'ячеслава Чорновола,11 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння кольору обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася на місці зупинки у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Стасишин Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що постанова прийнята без участі ОСОБА_1 , чим позбавлено його права на захист.
Апелянт зазначає, що з долученого відеозапису неможливо встановити наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , відеозапис містить 26 фрагментів, які не йдуть безперервно та мають пропуски у часі, тому такий не може бути належним доказом у справі.
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду.
Звертає увагу на те, що поліцейські не залучили свідків під час огляду, що вважає порушенням.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , захисник Стасишин Р.М. будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення, не з'явились.
Так судові засідання призначались апеляційним судом на 14:30 год. 21 липня 2025 року в яке ні ОСОБА_1 , ні його захисник Стасишин Р.М. не з'явились. Захисник Стасишин Р.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи зазначивши, що ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні, а він перебуває у відпустці. Клопотання було задоволено, судове засідання відкладено на 14:15 год. 31 липня 2025 року.
31 липня 2025 року захисник Стасишин Р.М. подав повторне клопотання про відкладення судового засідання, вказав, що ОСОБА_1 продовжує знаходиться на лікуванні. Клопотання було задоволено. Судове засідання відкладено на 15:20 год. 20.08.2025.
20.08.2025 захисник Стасишин Р.М. подав чергове клопотання про відкладення зазначив, що не може взяти участі в судовому засіданні, так як перебуватиме у щорічній основній відпустці. Клопотання було задоволено, судове засідання відкладено на 09:10 год. 03.09.2025.
Однак, 03.09.2025 ОСОБА_1 , захисник Стасишин Р.М. у судове засідання не прибули, причини своєї неявки апеляційному суду не повідомили, та клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
Відтак, із врахуванням того, що справа перебуває у провадженні апеляційного суду із 07.07.2025, відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, належного повідомлення ОСОБА_1 та захисника Стасишина Р.М. про судове засідання, за таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 № 330679 від 14 травня 2025 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння кольору обличчя.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало порушення ОСОБА_1 вимоги дорожнього знаку 2.2, що стало підставою для винесення постанови поліцейським відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Під час спілкування із ОСОБА_1 , поліцейський виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував останньому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_1 відповів, що хоче ознайомитись із складеною постановою. Поліцейський повторно пред'явив вимогу про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 продовжував говорити, що хоче спочатку ознайомитись із врученою йому постановою. Працівники поліції більше 10 разів пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки так і в медичному закладі, однак останній не виконував вимоги поліцейських, тому таку поведінку ОСОБА_1 поліцейський розцінив, як відмову від огляду. Після чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис не є безперервним, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що такий стосується подій викладених у протоколі і на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що поліцейські не залучили свідків під час огляду, не може бути підставою для скасування постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час огляду ОСОБА_1 , інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАП не є обов'язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Стасишина Р.М. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.