"21" серпня 2025 р. Справа № 596/634/25
Провадження № 2-а/596/43/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Цвинтарної Т.М.
при секретарі судового засідання Рудніцькій О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Печінки Павла Володимировича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Печінка П.В. звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить поновити строк на оскарження постанови та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №667 від 10.03.2025, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень за порушення ним ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стало те, що він як староста села Суходіл Гусятинської ОТГ Чортківського району не оповістив військовозобов'язаного ОСОБА_3 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки у описовій частині оскаржуваної постанови не зазначено на яку конкретно дату викликався ОСОБА_3 , позивач може лише ствердити що на вимогу Гусятинської селищної ради, у період із 25.01 по 06.02.2025 року ним здійснювалось оповіщення жителів села Суходіл відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/476/3 від 23.01.2025 року.
Вказане розпорядження поступило позивачу із селищної ради в електронному вигляді в додаток «Вайбер», повістки для вручення особам, зазначеним у розпорядженні не додавались, тобто, оповіщення передбачалось в усній формі.
Під час проведення оповіщення позивач особисто відвідав домогосподарство ОСОБА_3 та повідомив його про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , повістка останньому не вручалась через її фізичну відсутність.
Під час підготовки доповідної записки у селищну раду для надання загальної відповіді в ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач зателефонував до начальника відділу військового обліку, цивільного захисту, надзвичайних ситуацій та охорони праці селищної ради ОСОБА_4 і запитав, як відобразити у доповіді оповіщення ОСОБА_3 , оскільки відповідно до п.3 Розпорядження, до відповіді може бути додано лише корінці вручених повісток або акти про відмову у отриманні повісток. На що ОСОБА_4 повідомила позивача, що окрім вищевказаних документів центр комплектування не приймає інших відповідей і відділ також не буде приймати, а тому позивач, не маючи заповненої повістки для вручення її ОСОБА_3 , не маючи і корінця від неї із відміткою про вручення, зазначив у доповідній записці, що ніби то ОСОБА_3 не оповіщений.
Таким чином, позивач повністю заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення у вигляді не оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_3 про виклик, оскільки ним були виконанні всі необхідні дії які вимагались від нього, як від працівника органу місцевого самоврядування.
Про розгляд адміністративних матеріалів щодо нього службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 його ніхто не повідомляв і не викликав.
Тому вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності хоч датована ще 10 березня 2025 року, проте, вручена позивачу 03 травня 2025 року, а тому, позивач не мав реальної можливості оскаржити її у 10-ти денний строк з дня її винесення. Проте, позивач оскаржив постанову у 10-ти денний строк від дня одержання копії постанови, а тому вважає, що строк оскарження постанови пропущений із поважної причини.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Печінка П.В. в судове засідання не з'явилися, проте, представник подав до суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610271206898. Про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду старости Суходільського старостинського округу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області.
Постановою №667 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.
В даній постанові зазначено наступне: «19.02.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення гр. ОСОБА_1 вимог Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (п.47), Постанови КМУ № 560 (п.13) в частині виконання розпоряджень ТЦК та СП. Відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/476/3 від 23.01.2025 року про оповіщення військовозобов'язаних старостою с. Суходіл. Дане розпорядження не виконане, не оповіщений гр. ОСОБА_3 ».
Згідно розпорядження №1/476/3 від 23.01.2025, військовозобов'язані, в тому числі і гр. ОСОБА_3 , який проживає на території с. Суходіл, Чортківського району, повинні були прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10:00 год. 12 лютого 2025 року для уточнення військово-облікових даних та визначення ступеня придатності до військової служби.
Як вбачається із повідомлення Гусятинської селищної ради від 06.02.2025 за вих. №2-12, адресованому начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (на виконання розпорядження №1/476/3 від 23.01.2025), надано відомості щодо оповіщення осіб вказаних у розпорядженні, зокрема і гр. ОСОБА_3 , у яких зазначено, що ОСОБА_3 - «Особа не оповіщена».
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першійстатті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пунктів 1,8 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Предметом оскарження у даній справі, є постанова РТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 38 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Разом з тим, відповідачем, не додано жодних доказів, які б стверджували обставини, викладені у оскаржуваній постанові.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що твердження позивача знайшли своє підтвердження в суді, а позиція відповідача спростовується матеріалами справи, що не дають підстав вважати, що при винесенні оскаржуваної постанови № 667 від 10.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу, в сумі 34000 грн., в діях останнього були наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки, копію постанови він отримав поштою лише 03 травня 2025 року, що стверджується перевіркою статусу відстеження листа № 4820103199370, внаслідок чого пропустив строк звернення до суду, то суд задовольняє клопотання про поновлення строку оскарження постанови.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України,сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №667 від 10 березня 2025 року та визнати причину пропуску строку на оскарження вказаної вище постанови до адміністративного суду поважною.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову №667 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 10 березня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити.
Стягнути із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_2 ).
Представник позивача: адвокат Печінка Павло Володимирович (адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Чортківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 29 серпня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна