465/7747/25
2-з/465/108/25
05.09.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Рудаков Д.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльової Лариси Миколаївни, Приватного виконавця Ільчишин Любові Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №67860438, що здійснюється приватним виконавцем Ільчишин Л.В. на підставі виконавчого напису, вчиненого 24.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльовою Л.М. за реєстровим №2149 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 12716,00 грн.
В обґрунтування заяви покликається на те, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, який оскаржується в судовому порядку, оскільки в іншому випадку всі грошові кошти будуть списані з банківських рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості на підставі виконавчого напису, який він вважає таким, що не підлягає виконанню, а відтак з метою повернення вказаних грошових коштів потрібно буде ініціювати новий судовий процес.
Вирішуючи питання забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.6 ст.151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, в порушення вимог ч.6 ст.151 ЦПК України позивачем до заяви про забезпечення позову не долучено оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Разом з тим, звертаючись в суд із заявою позивач покликається на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Порушені права споживачів можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права, а тому споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, зокрема, при апеляційному та касаційному перегляді судових рішень.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про те, що на рівні суду касаційної інстанції усталеним є підхід,за яким положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів, не підлягають застосуванню у разі звернення до суду з вимогами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюта/або у разі оскарження судових рішень у таких справах (ухвали Верховного Суду від 25 липня 2019 року (справа № 159/1215/18, провадження № 61-11857ск19) та від 27 травня 2021 року (справа № 320/10834/18, провадження № 61-7345ск21).
У постанові від 12 серпня 2020 року, справа № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що: «позов про визнання іпотечного договору недійсним, виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, не пов'язаний з порушенням прав споживача».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 640/2755/16-ц, Закон України «Про захист прав споживачів», застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Крім того, щодо сплати судового збору висновок у постанові ВС по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 є пріоритетним як за датою постановлення, так і за правовим змістом щодо даного виду спорів.
Оспорювання боржником виконавчого напису по суті є оспорюванням права стягувача на позасудовий порядок реалізації права на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 розділу ІІІ Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з оспоренням нотаріальної дії, в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», нотаріус не є надавачем нотаріальних послуг по відношенню до позивача, тому на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, норми Закону України «Про захист прав споживачів», не поширюються, а відтак посилання позивача на ч. 3 ст. 22 даного Закону, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Наведене свідчить про те, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підстави для застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у контексті звільнення позивачів від сплати судового збору, відсутні.
Закон України «Про судовий збір», визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Разом з тим, суд роз'яснює заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 151, 153 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльової Лариси Миколаївни, Приватного виконавця Ільчишин Любові Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Рудаков Д.І.