Справа № 461/7292/25
Провадження № 1-кс/461/5481/25
03.09.2025 року. м. Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 12025140000001014 від 02.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК Українипро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
03.09.2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 12025140000001014 від 02.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час солдат ОСОБА_4 проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_4 , згідно вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.п. 1.10, 2.3. «б, д», 2.9 «а», 12.4, 18.1, Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил дорожнього руху), зокрема,
- п. 1.10. - дати дорогу;
- п. 2.3. «б, д» - б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 2.9 «а» - керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
- п. 18.1. - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
- п. 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Поряд із цим, ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також пунктів п.п. 1.10, 2.3. «б, д», 2.9 «а», 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, о 07:45 год., 02.09.2025 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Opel» моделі «Meriva» реєстраційний номер НОМЕР_2 рухаючись по вул.Шевченка, у напрямку виїзду із м.Львова, поблизу буд.№300, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п.п. 1.10, 2.3. «б, д», 2.9 «а», 12.4, 18.1, які виразилися в тому, що він керуючи технічно-справним вказаним транспортним засобом, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перевищив дозволену швидкість руху у межах населеного пункту, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості та не зупинив свій транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , яка в цей час переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого відбувся наїзд транспортного засобу на пішохода. Після чого водій ОСОБА_4 , залишив місце ДТП.
Внаслідок порушення п.п. 1.10, 2.3. «б, д», 2.9 «а», 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року водієм автомобіля марки «Opel» моделі «Meriva» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, ЗЧМТ.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 , знаходиться у прямому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали - отримання тяжких тілесних ушкоджень пішоходом ОСОБА_7
03.09.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Черкаси, українцю, громадянину України, раніше не судимому, військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», який проходить військову службу на посаді старшини сержантської роти, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченого, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі. Тому слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що ризики, зазначені у клопотанні слідчим, відсутні та недоведені, підозра є необґрунтованою. Підозрюваний у стані алкогольного сп'яніння не перебував, є учасником бойових дій, має міцні соціальні зв'язки. Просив обрати більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, позицію захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025140000001014 від 02.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
03.09.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Черкаси, українцю, громадянину України, раніше не судимому, військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», який проходить військову службу на посаді старшини сержантської роти, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- висновком результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння;
- відповідь з медичного закладу про стан потерпілої ОСОБА_7 ;
- протоколом затримання ОСОБА_4 на підставі ст. 615 КПК України.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_4 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що санкція інкримінованого ОСОБА_4 злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому у випадку визнання останнього винним у вчиненні злочину, йому загрожує реальний термін ув'язнення, а відтак з метою уникнення покарання він може переховуватися від слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України або на тимчасово окуповану територію.
Також, вказаний ризик підтверджує той факт, що ОСОБА_4 після вчинення ДТП залишив місце події, не зупинився, відїхавши від місця події приблизно на відстань 1 км - 1,5 км покинув автомобіль та впродовж цілого дня час проводив на власний розсуд, не з'явився ні на місце події, ні в поліцію.
Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, передбачає те, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, потерпілу та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. Також треба врахувати ту обставину, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину. Тому, з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження.
Встановлено, що підозрюваний, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстроований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проходить військову службу на посаді старшини сержантської роти, є учасником бойових дій, одружений, має дитину, яка є особою з інвалідністю. При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваною, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м'який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
З врахуванням матеріального стану підозрюваного, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 242240 грн.
Суд, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, приходить до висновку про те, що застава в розмірі в розмірі 242240 грн. здатна забезпечити ОСОБА_4 виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 01.11.2025 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 242240 грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 01.11.2025 року покласти на нього наступні обов'язки:
1)прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;
2)не відлучатися з м.Львів без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;
4)здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1