Номер провадження: 22-ц/813/1404/25
Справа № 502/2091/23
Головуючий у першій інстанції Березніков О.В.
Доповідач Комлева О. С.
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Грєкової Наталі Прокопіївни, представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року, постановленого під головуванням судді Березнікова О.В., повний текст рішення складений 12 квітня 2024 року,у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» про визнання припиненим права оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки та зустрічним позовом сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» до ОСОБА_1 про визнання укладеними додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» про визнання припиненим права оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки, в якому просив:
- визнати припиненим, зареєстроване 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В., право оренди сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» земельної ділянки, площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:1114, за договором оренди землі від 09 березня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба»;
- зобов'язати сільськогосподарський кооператив «Дружба Мирне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:1114;
- визнати припиненим, зареєстроване 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В., право оренди сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» земельної ділянки, площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:0572, за договором оренди землі від 09 березня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба»;
- зобов'язати сільськогосподарський кооператив «Дружба Мирне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:0572;
- стягнути судові витрати.
В обґрунтування свого позовуОСОБА_1 зазначив, що він є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території колишньої Мирнівської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме: земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер - 5122382200:01:001:1114, та земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер - 5122382200:01:001:0572.
09 березня 2016 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба» (назва відповідача станом на день укладення договору) були укладені два договори оренди вищевказаних земельних ділянок належних позивачу. Пунктом 5 укладених договорів передбачено, що договір укладено на 7 (сім) років, а пунктом 21 - цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. На час звернення до суду з цим позовом, відповідач СК «Дружба Мирне» не виконав свого обов'язку щодо повернення земельних ділянок у зв'язку з закінченням строку дії договорів оренди землі від 09 березня 2016 року, а відтак, на думку сторони позивача, дії відповідача щодо подальшого використання належних позивачу земельних ділянок та їх неповернення після закінчення строку дії укладених договорів є незаконними.
У листопаді 2023 року сільськогосподарський кооператив «Дружба Мирне» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеними додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, в якому просив визнати укладеними 09 березня 2023 року додаткові угоди до договорів оренди б/н від 09 березня 2016 року земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5122382200:01:001:0572 та 5122382200:01:001:1114.
В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що відповідно до абзацу 2 п. 5 договорів, за відсутності повідомлення від орендодавця, на протязі місяця після закінчення строку договору, про бажання припинити договір, термін дії договору пролонгується на такий же термін та на таких же умовах.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений.
У задоволенні зустрічного позову сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» відмовлено.
Визнано припиненим, зареєстроване 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В., право оренди сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:1114, за договором оренди землі від 09 березня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба».
Зобов'язано сільськогосподарський кооператив «Дружба Мирне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:1114.
Визнано припиненим, зареєстроване 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В., право оренди сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:0572, за договором оренди землі від 09 березня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба».
Зобов'язано сільськогосподарський кооператив «Дружба Мирне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:0572.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Грєкова Н.П., представник сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 09 лютого 2023 року було направлено лист-повідомлення з проектом угоди про поновлення договору. Копія вказаної угоди була також надана до суду з клопотанням про поновлення строку на надання доказів та долучення їх до матеріалів справи. Представник апелянта вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в долучені вказаних доказів до матеріалів справи, порушив норми процесуального права щодо поновлення строку для вчинення процесуальних дій. Представник апелянта також звертає увагу на те, що жодної відповіді (погодження чи заперечення) щодо укладення угоди про поновлення договору від позивача до СК «Дружба Мирне» не надходило. Тому, представник апелянта вважає, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди, обов'язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Арнаут А.Г., представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вважає, що суд першої інстанції належним чином надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та необґрунтованість зустрічних позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.05.2024 року визначено склад колегії суддів - Дришлюк А.І. (доповідач), Драгомерецький М.М., Сегеда С.М. (а.с. 12 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.06.2024 року відкрите провадження за апеляційною скаргою адвоката Грєкової Н.П., представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» (а.с. 1417 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2024 року справа за апеляційною скаргою адвоката Грєкової Н.П., представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» призначена до розгляду (а.с. 28 т. 2).
У зв'язку із відрахуванням судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду у зв'язку з припиненням повноважень судді (смерть), відповідно до наказу голови Одеського апеляційного суду № 66-щс від 11.04.2025 року, з урахуванням п. 3.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених зборами суддів Одеського апеляційного суду 28.03.2025 року (зі змінами), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 року було визначено інший склад суду та справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів(а.с. 56, 57, 59 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2025 року цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Грєкової Н.П., представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 60 т. 2).
В судове засідання, призначене на 02 вересня 2025 року адвокат Грєкова Н.П., представник сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином (а.с. 70, 71 зв.б., 72 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність третьої особи, яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Арнаут А.Г., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер - 5122382200:01:001:1114, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М. 17.08.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 196, та земельної ділянки площею 2,59 га, кадастровий номер - 5122382200:01:001:0572, яка належить йому на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2015 року по справі № 502/1999/15-ц (а.с. 11-12, 18, 21 т. 1).
09 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СК «Дружба Мирне» (СВК «Дружба» в момент укладення договорів) було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок належних позивачу ОСОБА_1 (а.с. 13, 16 т. 1).
Пунктом 5 абзацом першим зазначених договорів визначено, що вони укладені на сім років. Абзац другий цього пункту передбачає, що після закінчення строку договору має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендодавець впродовж одного місяця після закінчення строку договору письмово не повідомив орендаря про розірвання договору оренди, то термін дії договору оренди поновлюється на такий же термін і на таких умовах.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 349944699 від 11.10.2023 року вбачається, що 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В. було зареєстровано право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5122382200:01:001:1114 (а.с. 14 т. 1).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 349944859 від 11.10.2023 року вбачається, що 12 березня 2016 року державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції Калмиковою М.В. було зареєстровано право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5122382200:01:001:0572 (а.с. 24 т.1).
10 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 звернулася до голови СК «Дружба Мирне» із двома сповіщеннями (щодо кожної належної йому земельної ділянки), в яких повідомила останнього про те, що у зв'язку з закінченням строку укладених між ними Договорів оренди землі від 09.03.2016 року, надалі, ОСОБА_1 буде користуватися належними йому земельними ділянками самостійно (а.с. 17 т. 1).
Листом № 236 від 18.08.2023 року голова СК «Дружба Мирне» повідомив ОСОБА_1 про подальше використання Орендарем належних позивачу земельних ділянок, оскільки укладені між ними договори були автоматично поновлені (пролонговані) покликавшись на умови укладених договорів та введений ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні воєнний стан, а також на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 24.03.2022 року згідно якого, під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, одночасно відмовляючи у задоволені зустрічного позову сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне», суд першої інстанції виходив із його недоведенності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
Право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 93 ЗК України, є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» як спеціальним законом визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону).
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди, що встановлено ст.15 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Судом зазначено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що СК «Дружба Мирне» не надсилало та він не отримував жодного листа з договором про намір орендаря продовжити строк укладених договорів, як то передбачено договорами та законом, у зв'язку з чим строк їх дії сплинув, відповідно СК «Дружба Мирне» повинен повернути орендовані земельні ділянки орендодавцю. Водночас, СК «Дружба Мирне» наполягало на тому, що ними було направлено повідомлення про намір продовжити строк дії укладених договорів з відповідними проектами, а відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 письмово не повідомив орендаря про розірвання договорів, такі продовжили свою дію на тих самих умовах, покликавшись на п.5 Договорів.
Згідно абзацу четвертого Розділу ІХ «Перехідні положення» ЗУ «Про оренду землі», правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
З наведеного слід дійти висновку, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (чинної на час укладення між сторонами договорів) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Суд обґрунтовано взяв до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо порядку поновлення договору оренди землі за статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час укладення між сторонами договорів), а саме:
«… стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало (п. 29 постанови)»; «Стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону № 161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону) (п. 32,33).
Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові (п.35) зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі» (постанова від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19).
З наданих сторонами договорів оренди землі (земельні ділянки кадастровий номер - 5122382200:01:001:1114 та 5122382200:01:001:0572) від 09.03.2016 у пункті п'ятому сторони передбачили порядок поновлення строку дії укладених договорів, який за контекстом відповідає положенням ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час укладення між сторонами договорів). Тобто, орендар СК «Дружба Мирне» був зобов'язаний в термін 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію, а орендодавець, за умов виконання орендарем цих вимог, у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, та відповідно підписати його чи висловити заперечення.
Відповідачем та позивачем за зустрічним позовом СК «Дружба Мирне» на підтвердження надсилання орендодавцеві листа-повідомлення про поновлення (пролонгації) договорів оренди землі було надано копію книги реєстрації вихідної кореспонденції та лист-сповіщення від 09.02.2023 №39. Проте жодного підтвердження надсилання засобами поштового зв'язку чи іншим чином вказаних листа-повідомлення з проектами договорів матеріали справи не містять.
Щодо копії книги реєстрації вихідної кореспонденції та лист-сповіщення від 09.02.2023 року №39 суд зазначає, що вони не є достатніми доказами, оскільки у своїй сукупності не дають суду змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається відповідач та позивач за зустрічним позовом у відзиві та зустрічному позові. Зазначені докази лише підтверджують факт реєстрації кореспонденції у книзі реєстрації, проте ніяким чином не підтверджують фактичного направлення чи отримання ОСОБА_1 вказаної кореспонденції. Водночас сам лист-сповіщення від 09.02.2023 року №39 взагалі не має адресата.
Судом вірно встановлено, що СК «Дружба Мирне» не надано жодних документів, які підтверджують направлення документів поштовим зв'язком на адресу ОСОБА_1 та відповідно їх отримання, відтак посилання про їх направлення є безпідставним.
З наведеного також слід дійти висновку, що ОСОБА_1 в свою чергу не міг, а відповідно не був наділений правом, виконати умови договору щодо письмового повідомлення орендаря впродовж одного місяця після закінчення строку договору про розірвання договору оренди.
Судом вірно зазначено, що для переважного права на продовження (поновлення) договору оренди в першу чергу має бути зацікавлений орендар та повідомити про це письмово орендодавця в обумовлені договором та законом строки, в іншому випадку, у разі не дотримання цього, сам факт продовження користування земельною ділянкою після спливу обумовлених та визначених договором строків, і так само добросовісність виконання умов договору, не є підставою для його поновлення, і орендар втрачає право оренди у зв'язку із закінченням строку оренди.
Відповідно, подальші дії орендодавця з приводу вимоги повернути земельну ділянку є правомірними, реалізовані ОСОБА_1 у відповідних сповіщеннях, надісланих СК «Дружба Мирне», на що перший отримав відмову, яка не ґрунтується на законі та не відповідає умовам договору.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання припиненими, зареєстровані 12 березня 2016 року, право оренди СК«Дружба Мирне» земельних ділянок площею 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:1114, та 2,59 га, кадастровий номер 5122382200:01:001:0572, за договорами оренди землі від 09 березня 2016 року, та зобов'язання СК «Дружба Мирне» повернути вказані земельні ділянки є обґрунтованими, є належним способом захисту невизнаного та порушеного права, оскільки право оренди СК «Дружба Мирне» не припинено та останні продовжує користуватися земельними ділянками.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги адвоката Грєкової Н.П., представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 09 лютого 2023 року було направлено лист-повідомлення з проектом угоди про поновлення договору, колегія суддів відхиляє за відсутністю доказів, які б підтвердили направлення чи отримання ОСОБА_1 лист-повідомлення від 09.02.2023 року №39.
Доводи про те, що суд першої інстанції, відмовляючи в долучені доказів до матеріалів справи, порушив норми процесуального права щодо поновлення строку для вчинення процесуальних дій, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Грєкової Наталі Прокопіївни, представника сільськогосподарського кооперативу «Дружба Мирне» - залишити без задоволення.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складений 05 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда