Справа №751/7608/25
Провадження №1-кп/751/353/25
08 вересня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275440000731 від 04 липня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
03 липня 2025 року приблизно о 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 біля буд. № 48 по вул. Житомирська в м. Чернігові, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого на землі пристрою для паління у вигляді скляної трубки зі сферичною частиною з нашаруванням темно-коричневої речовини та зіп-пакету з кристалоподібною речовиною, які залишив зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.
Того ж дня, у період часу з 22 годин 10 хвилин по 22 годину
18 хвилини під час проведення огляду місця події за адресою: м. Чернігів, вул. Тероборони, 2-В, було виявлено та вилучено пристрій для паління у вигляді скляної трубки зі сферичною частиною з нашаруванням темно-коричневої речовини та зіп-пакетик з кристалоподібною речовиною, що згідно з висновком експерта від 01 серпня 2025 року № СЕ-19/125-25/9670-НЗПРАП містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,4947 грама, яку ОСОБА_3 умисно, незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 03 вересня 2025 року надійшов до суду з клопотанням прокурора в порядку ст. 302 КПК України про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту долучено заяву обвинуваченого
ОСОБА_3 від 02 вересня 2025 року, що була складена в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що
ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до
ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого про те, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини та згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному
статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу. Добровільність такої позиції обвинуваченого
ОСОБА_3 також засвідчив його захисник - адвокат ОСОБА_4 .
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту доведена за результатами спрощеного провадження.
Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_3 , так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу ОСОБА_3 , який раніше не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, у 2024 році притягувався до адміністративної відповідальності, відповідно до характеристики дільничного офіцера поліції за місцем проживання характеризується задовільно, скарг від сусідів не надходило, сварок не зафіксовано, веде скритний образ життя, громадський порядок в будинку не порушує, звертався до лікаря нарколога КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради: згідно з випискою від 09 грудня 2019 року № 1879/877 та від 25 липня 2024 року № 496 з приводу діагнозу - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикація неускладнена, звертався до дитячого лікаря-психіатра в амбулаторне психіатричне відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради 03 вересня
2009 року з діагнозом - легкий когнітивний розлад та 05 квітня 2013 року з діагнозом - порушення активності уваги.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачають як альтернативні такі види основних покарань: штраф, виправні роботи, пробаційний нагляд та обмеження волі.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов до висновку про те, що обвинуваченому необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_3 визнав повністю свою вину, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та пунктами 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України.
Призначене обвинуваченому покарання, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним матеріальному стану засудженого, необхідним і достатнім для його виправлення.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , не обирався і підстави для його обрання відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 309,
статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого
ч. 1 ст. 309 К України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та пунктів 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів (висновок експерта від 01 серпня 2025 року № СЕ-19/125-25/9670-НЗПРАП) у сумі 2 674 гривні 20 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме вилучений працівниками поліції 03 липня 2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Чернігів, вул. Тероборони, 2-В, у ОСОБА_3 згорток обмотаний чорною стрічкою із невідомою речовиною, зіп-пакет із кристалоподібною речовиною та пристрій для паління із нашаруванням невідомої речовини, що згідно з висновком експерта від 01 серпня 2025 року № СЕ-19/125-25/9670-НЗПРАП міститься у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,4947 грама, знищити.
Апеляційні скарги на вирок суду можуть бути подані до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1