Провадження № 2/734/621/25 Справа № 734/1579/25
іменем України
08 вересня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді Соловей В.В.,
секретар судових засідань Пахмутова О.Є.,
із участю позивача ОСОБА_1 і представника позивача - адвоката Ширая А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики в Козелецький районний суд Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2024 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_1 договір позики на загальну суму 121000.00 гривень. 29 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 провів два грошові перекази відповідачу ОСОБА_2 на суми 92000.00 гривень і 29000.00 гривень. Строк повернення боргу сторони визначили - не пізніше 31 березня 2025 року. Для підтвердження договору 03 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_2 складена відповідна розписка. 31 березня 2025 року ОСОБА_2 своє зобов'язання не виконала. Позивачем ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики на загальну суму 121000.00 гривень.
За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2025 року відкрите провадження у цивільній справі і прийнята вказана позовна заява до розгляду (за правилами спрощеного позовного провадження).
Позивач ОСОБА_1 і представник позивача - адвокат Ширай А.А. позовні вимоги підтримали. Відповідач ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про час, дату і місце судового розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилася.
У судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір позики на загальну суму 121000.00 гривень, зі строком повернення позики - не пізніше 31 березня 2025 року. Зі змісту розписки від 03 січня 2025 року виходить, що ОСОБА_2 отримала 29 серпня 2024 року грошові кошти від ОСОБА_1 двома платежами 92000 (дев'яносто дві тисячі) гривень і 29000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень. Загальна сума - 121000 (сто двадцять одна тисяча) гривень. Відомості про ОСОБА_2 - НМ 527837, виданий 21 вересня 2016 року, ІПН НОМЕР_1 , зобов'язується повернути всю суму боргу не пізніше 31 березня 2025 року. Згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року платник ОСОБА_1 провів переказ об 11.43 годині 29 серпня 2024 року, банк платника АТ «А-Банк», рахунок платника - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , сума операції 92000.00 гривень, отримувач 4149510067926388. Згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року платник ОСОБА_3 провела переказ об 11.52 годині 29 серпня 2024 року, надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк», надавач платіжних послуг отримувача «Raiffeisen Bank JSC», рахунок платника - НОМЕР_4 , сума 29000.00 гривень, рахунок отримувача НОМЕР_5 . Відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх зобов'язань за вказаним договором позики та станом на 31 березня 2025 року заборгованість за договором позики від 29 серпня 2024 року становить 121000.00 гривень.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Правовими нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 176/2967/13-ц (провадження № 61-41962св18) зробив висновок про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладання договору та змісту умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц вказала про те, що у разі отримання у позику іноземної валюти, позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Відповідно до положень ст.ст. 12 і 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Вислухавши позиції позивача ОСОБА_1 і представника позивача - адвоката Ширая А.А., дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 виконав зобов'язання за договором позики від 29 серпня 2024 року, надавши 29 серпня 2024 року відповідачу ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 121000.00 гривень (два платежі - 92000.00 гривень і 29000.00 гривень. Письмова розписка від 05 січня 2025 року відповідача ОСОБА_2 є доказом не лише укладення вказаного договору позики, але й посвідчує факт надання грошової суми позикодавцем ОСОБА_1 позичальнику ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 у встановлений договором позики строк (не пізніше 31 березня 2025 року) позику позивачеві ОСОБА_1 не повернула. Докази про те, що відповідачем ОСОБА_2 повернуті позивачеві ОСОБА_1 грошові кошти для виконання вказаного грошового зобов'язання, не надані.
У відповідача ОСОБА_2 , якою не дотримані умови договору позики від 29 серпня 2025 року, перед позивачем ОСОБА_1 існує заборгованість загальною сумою 121000.00 гривень, що підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1211.20 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 202, 207, 509, 510, 526, 610, 625, 626, 628, 638, 1046-1048 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 281, 282, 284, 288, 289, 352-355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки - платника податків НОМЕР_6 , грошові кошти в розмірі 121000 (сто двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики від 29 серпня 2024 року, а також грошові кошти в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленим цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя