Справа № 588/953/25
Провадження № 2/588/446/25
05 вересня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Представниця позивача Анохіна О.О. у червні 2025 року звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14.05.2020 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001592294701, відповідно до якого останній було видано кредиту у розмірі 50100 грн.
Також 18.08.2020 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001662482601, відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 16652 грн.
Відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання тривалий строк. Станом на 03.03.2025 заборгованість відповідачки склала: по кредитному договору № 1001592294701 від 14.05.2020 - 72099,66 грн, з яких: 41129,84 грн - заборгованість за кредитом; 17,77 грн - заборгованість за процентами; 30952,05 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору № 1001662482601 від 18.08.2020 - 22879,54 грн, з яких: 15726,04 грн - заборгованість за кредитом; 6,38 грн - заборгованість за процентами; 7147,12 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості станом на 03.03.2025 складає 94979,20 грн.
Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) на адресу відповідачки, однак у наданий строк заборгованість не була погашена.
Посилаючись на зазначені обставини представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 94979,20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 04.06.2025 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.
Представниця позивача у судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві зазначила, що просить суд проводити розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але у судове засідання повторно не з'явилася та не повідомила про причини неявки і не подала відзив.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 14.05.2020 між Акціонерним товариством «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання заяви № 1001592294701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачці було видано кредит у розмірі 50100 грн на строк 24 місяці з умовою сплати відсотків у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% (а.с. 16).
Також 18.08.2020 між сторонами був укладений кредитний договір, шляхом підписання заяви № 1001662482601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачці було видано кредит у розмірі 16652 грн на строк 36 місяців з умовою сплати відсотків у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% (а.с. 17).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту кредитних договорів вбачається, що у них визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить підписання нею зазначених вище договорів.
Публічна пропозиція АТ «ПУМБ», яка була додана позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не містять підпису відповідачки, тому її не можна розцінювати як частину кредитних договорів, укладених між сторонами 14.05.2020 та 18.08.2020 шляхом підписання заяв № 1001592294701 та №1001662482601.
Крім того, суд не приймає як складову частину кредитних договорів укладених між позивачем та відповідачкою паспорти споживчого кредиту, додані до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
На виконання умов вказаних договорів на рахунок позичальниці ОСОБА_1 14.05.2020 та 18.08.2020 було перераховано обумовлену суму кредитних коштів, що вбачається з платіжних інструкцій (а.с. 28, 29).
Отже позивач свої зобов'язання за договорами виконав та надав відповідачці кредит.
Із виписки по рахунку відповідачки відкритому в АТ «ПУМБ» вбачається, що відповідачка у період з 14.05.2020 по 20.12.2021 користувалася кредитними коштами, та частково погашала заборгованість (а.с. 32-34).
Згідно розрахунків позивача станом на 03.03.2025 відповідачка має заборгованість:по кредитному договору № 1001592294701 від 14.05.2020 в сумі 72099,66 грн, з яких: 41129,84 грн - заборгованість за кредитом; 17,77 грн - заборгованість за процентами; 30952,05 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору № 1001662482601 від 18.08.2020 в сумі 22879,54 грн, з яких: 15726,04 грн - заборгованість за кредитом; 6,38 грн - заборгованість за процентами; 7147,12 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості складає 94979,20 грн (а.с. 29-32).
Позивачем було надіслано на адресу відповідачки письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами за вих. № КНО-44.2.2/80 від 03.03.2025, однак заборгованість не була погашена (а.с. 26-28).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов'язання за кредитними договорами внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 56880,03 грн підлягає задоволенню повністю.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у загальному розмірі 38099,17 грн пов'язаною з обслуговування кредитної заборгованості зважаючи на таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Умовами кредитних договорів № 1001592294701 від 14.05.2020 та № 1001662482601 від 18.08.2020, а саме пунктом 4, передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%, однак не зазначено найменування конкретної послуги, систематичності її надання, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 4 кредитних договорів № 1001592294701 від 14.05.2020 та № 1001662482601 від 18.08.2020 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 461/2857/20.
З огляду на нікчемність умов кредитних договорів № 1001592294701 від 14.05.2020 та № 1001662482601 від 18.08.2020 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у загальному розмірі 38099,17 грн, не підлягають задоволенню.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 59,89%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1450,78 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитними договорами № 1001592294701 від 14.05.2020 та № 1001662482601 від 18.08.2020 у розмірі 56880 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн 03 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн 78 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. О. Огієнко