Справа № 587/418/25
06 серпня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що 27 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 було винесено постанову № XI2-12/24-219 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.2101 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а саме не уточнення облікових даних та неявка по повістці. Позивач вважав, що в постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час, та місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи. Посилаючись на ці обставини, позивач просив скасувати оскаржувану постанову про притягнення цього до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надав суду відзив а позов, в кому вважав позовні вимоги безпідставними і просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши правові позиції сторін, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол №12-24/219, у відповідності з яким встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час особливого періоду під час правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацією в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом по повістці (розпорядженню) 1 грудня 2924 року для уточненняперсональних даних, звірки даних військово-облікового документу з військово-облікованими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою КМУ від 28.07.2010 №673. Зазначене є порушенням абзацу першого частини першої та абзацу другого часини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікуються як вчинення правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП.
Судом встановлено, що 27 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 було винесено постанову № XI2-12/24-219 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 17 000 грн. за порушення позивачем правил військового обліку, а саме не уточнення облікових даних та неявку по повістці.
Як випливає з тексту оскаржуваної постанови, позивач мав прибути до ТЦК 1 грудня 2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документу з військово-облікованими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою КМУ від 28.07.2010 №673.
Як зазначив в позові позивач, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була розглянута за відсутності позивача, а відповідач не надав доказів про своєчасне сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, або іншого фахівця в галузі права. Також позивач був позбавлений права під час розгляду справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов'язало відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису позивача, як і оскаржувана постанова. Прізвища особи свідків, які могли б підтвердити факт вчинення правопорушення, зазначені в протоколі, однак інші анкетні дані ( ім'я та по батькові, рік народження, місце проживання, реєстрації або перебування свідків) в протоколі відсутні, що унеможливлює їх ідентифікацію і робить неможливим виклик до суду для підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті стаття 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив такі висновки:
«...закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.»
Суду не надано належних доказів на підтвердження повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Таким доказом може бути повідомлення про вручення поштового відправлення або конверт про невручення поштового відправлення з вказанням відповідних причин.
Відсутність належних доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи не відповідає вимогам статті 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача.
Отже, відсутність належних доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави для висновку, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, час та місце розгляду, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку:
«…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Крім того, задовольняючи вимоги позивача в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що позивач фізично не міг можливості взяти участь у розгляді адміністративної справи про притягнення його до відповідальності, оскільки 27 грудня 2024 року (дата винесення оскаржуваної постанови) відносно позивача діяв запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний відносно ОСОБА_1 21 грудня 2024 року і скасований лише вироком Ковпаківського районного суду м. Сум від 28 січня 2025 року по справі №592/167/25, яким позивач визнаний винним і засуджений за ч. 2 ст. 345 КК України.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду та обставини справи суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування.
При цьому суд зазначає, що питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 №185/8460/16-а, від 10 квітня 2023 року по справі № 510/248/17.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № XI2-12/24-219 від 27 грудня 2024 підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про закриття провадження по справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Так, позовна заява не містить жодного обґрунтування наявності підстав для закриття провадження, також суд не встановив обставин для закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, вказане у сукупності дає підстави для висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є суттєвими і важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 210, 235, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № XI2-12/24-219 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.2101 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді 17000 гривень штрафу в дохід держави.
Надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко