Справа № 587/3625/23
05 вересня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Черних О.М., за участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В.., представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Агро» Бонтлаб В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
26 грудня 2023 року представник ТОВ «Спектр-Агро» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок (кадастровий номер 5924784600:04:002:1418 та кадастровий номер 5924784600:05:005:1573) від 11 січня 2023 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Сумського МНО Марченко І.В. та застосувати наслідки недійсності правочинів - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновити запис про право власності за ОСОБА_1 .
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» укладено договір поставки № 70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та договір поруки №П/70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку. 13.02.2023 року рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/939/22 стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр Агро» 1188452,63 грн основного боргу, 94555,24 грн відсотків за користування товарним кредитом, 70510,30 грн 56% річних, 31477,81 грн пені, 109422,87 грн штрафу та 24529,79 грн витрат зі сплати судового збору. Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. від 22.09.2023 року було відкрито виконавче провадження №72858885 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22.03.2023 року по справі №920/939/22. На даний час грошові зобов'язання відповідачів у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 року, в тому числі й щодо договору поруки, не виконані. 11.01.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок (кадастрові номери 5924784600:04:002:1418 та 5924784600:05:005:1573), відповідно до яких власником земельних ділянок стала ОСОБА_2 . Дані договори посвідчені приватним нотаріусом Сумського МНО Марченко І.В. Представник позивача вважає, що відповідачами порушено та не дотримано вимоги ст. 203, 215, 234 ЦК України, оскільки до цього часу рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 року залишається не виконаним.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Агро» відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Агро» залишено без задоволення, рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року залишено без змін
Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектр - Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі -продажу земельних ділянок недійсності правочинів скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Бонтлаб В.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та треті особи до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи є викладені письмові запереченнях на позовну заяву та додаткові письмові пояснення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» укладено договір поставки №70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та договір поруки № П/70/21-С. (Т. 1 а.с. 25-30,37-38).
Згідно із рішенням Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 року у справі № 920/939/22 стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Зернова Сумщина» та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр Агро» 1188452,63 грн (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят дві грн 63 коп.) основного боргу, 94555,24 грн (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять грн 24 коп.) відсотків за користування товарним кредитом, 70510,30 грн (сімдесят тисяч п'ятсот десять грн 30 коп.) 56% річних, 31477,81 грн (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят сім грн 81 коп.) пені, 109422,87 грн (сто десять тисяч чотириста двадцять дві грн 87 коп.) штрафу та 24529,79 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять десять грн 79 коп.) витрат зі сплати судового збору (а.с. 47-54). 22.03.2023 на примусове виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 16.03.2023 року, Господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ (Т. 1 а.с. 55).
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. 22.09.2023 року було відкрито виконавче провадження №72858885 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області №920/939/22, виданого 22.03.2023 року (Т. 1 а.с. 56,57-58).
На даний час грошові зобов'язання відповідачів, що виникли на підставі вказаного наказу, не виконані.
11 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:04:002:1418, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152189 та серії НСТ №152190, та зареєстрованого реєстрі за номером 4 (Т. 1 а.с. 59-62,63-64).
Також 11 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:05:005:1573, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152191 та серії НСТ №152192, та зареєстрованого реєстрі за номером 5 (Т. 1 а.с. 65-68,69-70).
Відповідно до п. 3 ст. 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що:
«цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).
Касаційний суд зауважував, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред'явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).
В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Спектр - Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі -продажу земельних ділянок недійсності правочинів звертав увагу, що відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження № 61-7737св24)); мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22 (провадження № 61-1582св23)); застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з'ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідачі в судове засідання не з'являлись, суду додаткових доказів не надавали Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на початок листопада 2022 року була обізнана із наявністю подання відповідного позову до суду та існуванням відкритого судового провадження у справі № 920/939/22 у зв'язку із ухиленням від виконання та невиконанням, зокрема, взятого на себе зобов'язання згідно з договором поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року. 22 березня 2023 року на примусове виконання Рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі №920/939/22, котре набрало законної сили, судом було видано відповідний наказ. На даний час грошові зобов'язання ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі №920/939/22, яке набрало законної сили, в тому числі й згідно з договором поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, не виконані. Проте, 11 січня 2023 року ОСОБА_1 укладає з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:04:002:1418, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152189 та серії НСТ №152190, та зареєстрованого реєстрі за номером 4 (Т. 1 а.с. 59-62,63-64) та договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:05:005:1573, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152191 та серії НСТ №152192, та зареєстрованого реєстрі за номером 5 (Т, 1 а.с. 65-68,69-70).
При цьому, зазначена сторонами ціна договору у сумі 24 900,00 грн є значно заниженою, висновок щодо її формування згідно з пунктом 2.3. договору не мотивовано та належним чином об'єктивно не висвітлено(том 1, а. с. 1 - 22).
Суд звертає увагу на те, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна; застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяє кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала договори купівлі - продажу спірних земельних ділянок після настання та порушення строків необхідності виконання грошових умов договору поставки №70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та договір поруки № П/70/21-С.
Суд вважає, що зазначена сторонами ціна договору у сумі 24900 грн. є заниженою, оскільки відповідачами, а ні в договорі, а ні під час судового розгляду не доведено, що вказана ціна відповідала ринковим цінам на момент вчинення договору.
Крім того, відповідачі не надали суду докази, що відбувався розрахунок між боржником і кредитором.
Отже суд приходить до переконання, що є підстави для кваліфікації оспорюваних правочинів як вчинених всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), зокрема, відповідач ОСОБА_1 використала приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та для зменшення обсягу поручителя, при цьому суд вважає, що ціна, вказана в договорі, ринковим цінам на момент вчинення договору не відповідає.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 315-319 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - задовльнити.
Визнати недійсним договір від 11 січня 2023 року купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:04:002:1418, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152189 та серії НСТ №152190, та зареєстрованого реєстрі за номером 4 .
Визнати недійсним договір від 11 січня 2023 року купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:05:005:1573, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152191 та серії НСТ №152192, та зареєстрованого реєстрі за номером 5 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 05.09.2025
Суддя О.М. Черних