Справа № 591/1487/25
Провадження № 2-а/591/98/25
08 вересня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мірошніченка Андрія В'ячеславовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мірошніченка А.В. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та свої вимоги обгрунтовує тим, що 12 грудня 2024 року по відношенню до позивача був складений протокол без номеру про адміністративне правопорушення, співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 .
В протоколі зазначено, що 12 грудня 2024 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні КУ Сумська міська клінічна лікарня № 5 було встановлено факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абз. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
19 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 був розглянутий протокол про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2024 року та позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Позивач вважає, що вказана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, а дії співробітників ТЦК та СП при складанні адміністративного матеріалу та винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.
Позивач не погоджується з даною постановою, з наступних підстав.
Відсутнє жодне документарне підтвердження, що співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_2 , був наділений відповідними повноваженнями, щодо складення відповідного адміністративного матеріалу.
Як протокол так і постанова не розкривають суті вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, тобто як протокол так і постанова не містить чітко встановленого складу правопорушення, не розкриває його суб'єктивну та об'єктивну сторони. В протоколі та постанові не зазначено які ж дії позивач не вчинив, що стосується не проходження ним медичного огляду.
На підставі вище наведеного можна прийти до висновку про відсутність складу правопорушення, оскільки на стороні відповідача лежить тягар доказування вини позивача та встановлення складу правопорушення та конкретизації дій чи бездіяльності позивача, а тому факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є недоведеним з боку відповідача.
Протокол не містить посилання на жодний письмовий доказ, що підтверджує вчинення позивачем відповідного правопорушення, шляхом його дій чи бездіяльності.
З протоколу та постанови можна прийти до висновку, що напевне відповідач відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Проте складений адміністративний матеріал не розкриває суті події, що відбулася безпосередньо 12 грудня 2024 року у приміщенні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 5.
Оскільки позивач попрохав у зв'язку зі своїм станом здоров'я виписати йому повістку для проходження ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби на іншу дату, також при ньому були відсутні медичні документи, які могли б вплинути на ступінь його придатності до військової служби. На що співробітник ІНФОРМАЦІЯ_3 повістку для проходження ВЛК не виписав, але додатково зазначив, що треба скласти вище зазначений протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з чим він був категорично не згодний, оскільки не відмовлявся від проходження ВЛК та додатково поінформував співробітника ТЦК та СП, що просить надати йому відповідне направлення згідно додатку 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560), якщо він вчинив правопорушення, що стосується відмови від проходження ВЛК. Проте дане направлення надане йому не було.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд поновити позивачу строк на оскарження постанови, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 № 12/24-250 від 19 грудня 2025 року, а провадження у справі закрити, а також стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2025 року відкрите провадження у справі за вказаним адміністративним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10 березня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
12 грудня 2024 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, свідомо відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Даний факт встановлено 12 грудня 2024 року, а підтверджено 19 грудня 2024 року.
Вважає, в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зазначає, що 12 грудня 2024 року уповноваженою особою, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18 березня 2024 року № 47 «Про організацію юридичного забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_5 », - стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 12/24-250 зач. 3 ст. 210-1 КУпАП, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення було роз'яснено суть вчиненого порушення (відмова від проходження ВЛК), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, зафіксовано відсутність будь-яких пояснень, заяв, клопотань та зауважень, у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 16 год. 30 хв. 19 грудня 2024 року (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи) у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 102.Вручено другий примірник протоколу. Шляхом проставлення особистого підпису у відповідних графах бланку протоколу, ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення із суттю адміністративного правопорушення, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з часом та місцем розгляду справи, підтвердив відсутність зауважень і пояснень щодо змісту протоколу.
Згідно вимог п. 74 Порядку № 560, п. 3.1 Глави 3 Розділу ІІ Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Не зважаючи на викладене, не декриміналізує діяння позивача факт відсутності направлення на військово-лікарську комісію і його реєстрації в Журналі реєстрації направлень, оскільки той висловив свою категоричну відмову від проходження ВЛК у власноруч виготовленій письмовій заяві від 12 грудня 2024 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проходження ВЛК є не правом, а встановленим законом обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Відповідач вважає, що не заслуговують на увагу пояснення позивача про ненадання йому можливості представити для огляду необхідну медичну документацію на підтвердження історії хвороби, оскільки такі дії мають вчинятися безпосередньо на стадії походження військово-лікарської комісії.
ОСОБА_1 інкримінується ж вчинення адміністративного проступку, пов'язаного саме з відмовою від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Тобто, для вивчення і надання оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку військовозобов'язаного на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, лікарі, котрі входять до складу ВЛК, мають можливість отримати всю необхідну інформацію із записів в електронній системі охорони здоров'я, лише за потреби - в особи, яка оглядається, витребовується визначені медичні документи.
У разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.
Зазначає, що відсутність медичних довідок про стан здоров'я позивача у жодному разі не надавала йому права у період дії воєнного стану відмовлятись від проходження ВЛК.
Такі дії позивача вказують на наявність об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач вважає нікчемним посилання позивача, як на підставу для відмови від проходження ВЛК, викладена у заяві від 12 грудня 2024 року необхідність явки до сімейного лікаря, оскільки, відповідно до п. 2.8.6 Глави 2 Розділу І Положення № 402, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Отже, позивач мав можливість отримати направлення на ВЛК із проставленням підпису в Журналі реєстрації відповідних направлень та пройти медичний огляд в наступні 4-14 днів, а не висловлювати категоричну відмову від виконання обов'язку, передбаченого законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки від ОСОБА_1 , який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ні в усному, ні у письмовому вигляді до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення на підставі наявних у справі доказів, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову від 19 грудня 2024 року № 12/24-250, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
У період з 12 грудня 2024 року по 19 грудня 2024 року позивач жодних дій, спрямованих на проходження ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, не вчинив.
Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання, у період дії особливо періоду (воєнного стану), обов'язку проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зміст постанови було доведено до відома адмінпритягуємого у порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП та п. 14 Інструкції № 3/нм, шляхом надсилання її копії засобами поштового зв'язку 20 грудня 2024 року за адресою зареєстрованого місця проживання.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення в межах санкції статті у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Відповідач зазначає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 грудня 2024 року № 12/24-250 відносно ОСОБА_1 винесена у межах повноважень, за результатом повного, об'єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідач звертає увагу суду, що за імперативним правилом ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , відбувався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної- відповідальності, тому копію оскаржуваної постанови 12 грудня 2024 року за вих. № 6/7257-7 було направлено ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу за місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв'язку.
ІНФОРМАЦІЯ_6 було вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення.
Посилання представника позивача про обізнаність із наявністю оскаржуваної постанови з моменту його отримання лише 10.02.2025, зважаючи на наявність відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення і призначений розгляд справи на 19.12.2024, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли той почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивачем не обґрунтовано і не надано доказів на підтвердження неможливості отримання копії оскаржуваної постанови раніше, не зазначено про дії, які ним вживалися для її отримання до 10 лютого 2025 року, зважаючи на обізнаність про наявність провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
Представник відповідача вважає, що наведені підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об'єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 грудня 2024 року № 12/24-250, в частині виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду, були вчинені з порушенням вимоги «не зволікаючи та без невиправданих затримок».
Таким чином, станом на час звернення (14 лютого 2025 року) до Зарічного районного суду м. Суми із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19 грудня 2024 року № 12/24-250 сплинув встановлений законодавством процесуальний строк (строк позовної давності), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Зважаючи на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а.с.23-36).
31 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченка А.В. надійшло клопотання про залучення співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 31 березня 2025 року залучено у справі другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Копію ухвали представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав через систему Електронний суд 01 квітня 2025 року та правом на подання відзиву не скористався.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 19 грудня 2024 року № 12/24-250 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
В постанові зазначено, що 19 грудня 2025 року о 16 год.20 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 6).
Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 6 Розділу II. «Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381 до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
12 грудня 2024 року стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 12 грудня 2024 року об 11 год. 00 хв. у приміщення КУ СМКЛ № 5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2 не виконав обов'язок проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та повідомлено, що розгляд прави відбудеться 13 грудня 2024 року о 16 год. 20 хв. (а.с.7).
Позивач у позові зазначав, що він від проходження ВЛК не відмовлявся, натомість просив надати йому час для того, щоб взяти медичні документи, а також пропонував виписати йому повістку на іншу дату.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направленняіз зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, з наведеного вбачається що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року № 560.
Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію.
За таких обставин складання протоколу 12 грудня 2024 року та прийняття 19 грудня 2024 року постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі відносно позивача.
Щодо доводів представника відповідача про звернення позивача до суду з пропуском строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З системного аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно положень ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 19 грудня 2024 року, яке обґрунтовує тим, що він не був присутній при її складанні і отримав її копію лише 10 лютого 2025 року.
При цьому достовірних відомостей про вручення позивачу копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 19 грудня 2024 року раніше ніж 10 лютого 2025 року (як стверджує позивач) суду не надано.
За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в ухвалі Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2025 року висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, відсутні підстави стверджувати про доведеність наявності факту пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, який виявлено після відкриття провадження.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв'язку з задоволенням позовних вимог про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.
Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мірошніченка Андрія В'ячеславовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову № 12/24-250 від 19 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А. П. Сидоренко