Справа № 675/813/25
Провадження № 3/675/446/2025
04 вересня 2025 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Столковський В. І., з участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого - ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», рнокпп - НОМЕР_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 407284 від 30 липня 2025 року вбачається, що 14 травня 2025 року о 00 год. 20 хв. у м. Ізяслав по пров. Ульянівка, 4 Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Focus», д.н.з. - НОМЕР_2 , не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважним, не обрав безпечної дистанції та допустив зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi», д.н.з. - НОМЕР_3 , який був припаркований попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п.п. 2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, вказав, що не порушував Правил дорожнього руху. Пояснив, що 14 травня 2025 року близько 23 год. 50 хв. він приїхав до місця свого проживання, що в АДРЕСА_2 . Оскільки належний потерпілому автомобіль був припаркований посередині вулиці, проїзна частина якої є вузькою, ОСОБА_1 не міг об'їхати вказаний транспортний засіб. Тому він кілька разів подав звуковий сигнал, але ніхто не вийшов. У подальшому ОСОБА_1 поставив свій автомобіль правіше біля паркану та пішов додому відпочивати. Надалі він почув, що хтось стукає у вікно, а коли відчинив вхідні двері, то побачив, що до нього прийшла ОСОБА_3 . Остання пояснила, що в його автомобіль «в'їхали». Тому ОСОБА_1 вийшов на вулицю, де виявив потерпілого, який спочатку визнавав той факт, що допустив зіткнення із належним ОСОБА_1 автомобілем, проте через кілька хвилин звинуватив його у порушенні Правил дорожнього руху та вказав, щоб ОСОБА_1 придбав йому стоп-сигнал. Тому він викликав поліцейських, які оглянули місце події та склали на обох водіїв протоколи про адміністративне правопорушення. При цьому поліцейський ОСОБА_4 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди відразу зауважив, що саме автомобіль потерпілого здійснював рух, що було видно по слідах на дорозі.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 14 травня 2025 року близько 23 год. 30 хв. він привіз свого брата ОСОБА_2 до житлового помешкання, розташованого в АДРЕСА_2 . У ту ніч йшов дощ. Коли він разом із братом вийшов на вулицю, то останній помітив, що перед його автомобілем на відстані 1 метра припаркований автомобіль марки «Ford Focus», д.н.з. - НОМЕР_2 . Тому його братова ОСОБА_5 покликала власника вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 . Коли останній прийшов, завів двигун свого автомобіля і ввімкнув світло фар, потерпілий помітив, що на його транспортному засобі розбитий правий задній ліхтар і пошкоджений бампер. У подальшому ОСОБА_1 викликав поліцейських, які оглянути місце дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2 вказав, що, на його думку, винним у даній події є саме ОСОБА_1 , який намагався об'їхати його автомобіль.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_6 пояснив, що 14 травня 2025 року він та ОСОБА_4 перебували у добовому чергуванні. Надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце в м. Ізяслав по пров. Ульянівка. Коли він на напарник прибули на виклик, обидва водії перебували на місці події. ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що поставив свій автомобіль та пішов спати, а пізніше йому повідомили про те, що його транспортний засіб вдарили. ОСОБА_2 заперечив свою вину у вказаній дорожньо-транспортній пригоді. Тому було прийнято рішення про складення адміністративних матеріалів на обох водіїв. Свідок зауважив, що на місці події був наявний осип скла з ліхтаря автомобіля марки «Mitsubishi Outlander».
Свідок ОСОБА_4 , який працює на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, пояснив, що 14 травня 2025 року після опівночі він та його напарник приїхали на місце, де відбулася дорожньо-транспортна пригода. Обоє водії заперечували свою винуватість у настанні вказаної події. При цьому ОСОБА_1 вказав на те, що відпочивав вдома, коли до нього постукали та повідомили, що його автомобіль вдарили. При цьому, зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 спочатку визнавав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а потім спростував свою причетність до неї. Оскільки обидва водії заперечили свою винуватість у порушенні Правил дорожнього руху, було прийнято рішення скласти протокол на обох учасників події.
ОСОБА_4 відмітив, що коли він оглядав транспортні засоби, йшов дощ, тому поверхня землі була мокра. Проходячи повз автомобіль ОСОБА_2 , він помітив, що транспортний засіб потерпілого рухався назад, а потім повернувся до місця своєї попередньої стоянки, проте не повністю. Вказане він зрозумів по сухому місцю на дорозі перед автомобілем потерпілого. Натомість по обстановці навколо транспортного засобу ОСОБА_1 було видно, що той рух не здійснював. Також він зрозумів, що ОСОБА_1 приїхав пізніше, бо поверхня землі під його автомобілем була мокра.
Зауважив, що, з огляду на ширину провулку та габарити автомобілів, ОСОБА_1 в жодному разі не міг об'їхати автомобіль ОСОБА_2 . Тому він зробив висновок, що потерпілий здійснював рух назад і не помітив транспортний засіб ОСОБА_1 . Також вказав на те, що розміщення осипу скла з ліхтаря автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» свідчить про те, що саме цей транспортний засіб здійснював рух перед зіткненням.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що потерпілий привіз її чоловіка ОСОБА_7 додому з лікарні. Потім чоловік пішов проводити ОСОБА_2 , а коли повернувся, то попросив її піти до ОСОБА_1 , бо той підпер автомобіль потерпілого. Тому свідок пішла до ОСОБА_1 і сказала йому, що: « ОСОБА_8 вдарять і будуть проблеми». Повідомивши останньому про ці обставини, вона пішла додому. Свідок ствердила, що її чоловік ОСОБА_7 нічого в ту ніч не говорив їй про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що після проведеної в лікарні операції потерпілий, який є його братом, привіз свідка додому. Коли він вийшов проводити ОСОБА_9 , помітив, що хтось вдарив автомобіль потерпілого. На той момент обидва транспортні засоби стояли на місці зіткнення. Також свідок побачив на дорозі скло з транспортного засобу потерпілого. Надалі свідок пішов до хати та попросив дружину, щоб та покликала ОСОБА_1 . Потім він ще раз виходив на вулицю та збирав скло з місця дорожньо-транспортної пригоди, щоб викинути його з дороги.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Стаття 124 КУпАП є бланкетною нормою права і адміністративна відповідальність настає у разі порушення суб'єктами адміністративного правопорушення відповідних пунктів Правил дорожнього руху.
Тобто елементами об'єктивної сторони даного правопорушення є конкретні діяння учасників дорожнього руху, які полягають у порушенні чітко визначених пунктів Правил дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкодження вказаних вище об'єктів та причинно-наслідковий зв'язок між діянням та наслідками.
Із суті адміністративного правопорушення, відображеного в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 407284 від 30 липня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху.
Так, у п. 2.3 Б Правил дорожнього руху зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У п. 13.1 Правил дорожнього руху виписано, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Тобто згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції і допустив зіткнення із іншим автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається із рапорту інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Равчука В. В. від 14 травня 2025 року, у ту ніч ОСОБА_1 повідомив, що у м. Ізяслав по пров. Ульянівка водій автомобіля марки «Mitsubishi» не впорався із керуванням та допустив наїзд на транспортний засіб, який був припаркований на узбіччі дороги.
Суддя зауважує, що будь-які відеозаписи, на які була б зафіксована дорожнього-транспортна пригода, що мала місце 14 травня 2025 року, у матеріалах справи відсутні. Безпосередні очевидці цієї події також відсутні.
У схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 407284 від 30 липня 2025 року, яка сталася 14 травня 2025 року у м. Ізяслав, по пров. Ульянівка, 4, зображено місце розташування обох транспортних засобів у момент складення схеми. Також на схемі зображено місце зіткнення автомобілів, осипу скла та механічні пошкодження транспортних засобів.
Разом з тим, суддя враховує пояснення поліцейського Матвійчука К. М., який вказав, що, оглядаючи автомобіль потерпілого, по сухому місцю на дорозі перед ним помітив, що його транспортний засіб рухався назад, а потім повернувся до місця своєї попередньої стоянки, проте не повністю. Також свідок ствердив, що, з огляду на ширину провулку та габарити автомобілів, ОСОБА_1 в жодному разі не міг об'їхати автомобіль ОСОБА_2 . Свідок звернув увагу і на те, що розміщення осипу скла з ліхтаря автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» свідчить про те, що саме цей транспортний засіб здійснював рух перед зіткненням.
Вказані покази свідка ОСОБА_4 матеріалами справи не спростовані. Більше того, вони узгоджуються із дослідженими суддею відеозаписами та фотосвітлинами з місця події, де зафіксовано пров. Ульяніка, ширину провулку, розташування транспортних засобів на дорозі, суху поверхню землі перед належним потерпілому автомобілем.
Із пояснень потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_5 неможливо стверджувати поза розумним сумнівом, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія ОСОБА_1 , оскільки їхні пояснення є суперечливими та не узгоджуються між собою. Крім того, свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_5 очевидцями дорожньо-транспортної пригоди не були.
Не підтверджують також наявності в діях ОСОБА_1 порушення п.п. 2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху долучені до протоколу схема ДТП та фотосвітлини, оскільки зазначені в них дані, а саме: місце розташування автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди, не спростовують його заперечень щодо причетності до вчинення адміністративного правопорушення. Отже, зазначені схема ДТП та фотосвітлини, на переконання судді, не можуть у категоричній формі бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не містять будь-якої інформації щодо причинно-наслідкових зв'язків між діями ОСОБА_1 та наслідками у виді вказаної дорожньо-транспортної пригоди, а доводять лише факт її наявності.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, то він сам по собі без підтвердження іншими доказами в справі не може свідчити про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення.
За таких обставин, проаналізувавши надані докази, які містяться у матеріалах адміністративної справи в їх сукупності, суддя вважає, що вина водія ОСОБА_1 у справі щодо порушення ним вимог п.п. 2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху і, як наслідок, зіткнення із автомобілем потерпілого не доведена поза розумним сумнівом, оскільки відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази як на підтримку такої версії, так і на спростування заперечень своєї вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Склад адміністративного правопорушення передбачає комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбачає систему ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. Вона містить у собі передусім такі ознаки, як: власне протиправне діяння (дія чи бездіяльність); шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, спосіб та засоби вчинення правопорушення.
Суб'єктивна сторона це комплекс ознак, що характеризують внутрішню сторону правопорушення. До ознак, які характеризують суб'єктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
За відсутності хоча б однієї із складових об'єктивної та суб'єктивної сторони караного діяння, не можна стверджувати, що в діях особи наявний склад адміністративного правопорушення.
При цьому доказуванню підлягають всі елементи складу правопорушення.
Тобто органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, має бути доведено не тільки сам факт вчинення протиправної дії та її наслідків, але й причинний зв'язок між діяннями конкретної особи та шкідливими наслідками, що настали.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому ЄСПЛ робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
ЄСПЛ у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
Отже, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст.ст. 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.
У цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять беззаперечних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 спричинив зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак - НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень автомобілів.
Тобто версія події, яка викладена у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, особами, які уповноважені на його складання, не доведена за допомогою належних та допустимих доказів перед судом поза будь-яким розумним сумнівом.
Тому суддя приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення та про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. І. Столковський