05.08.2025 Справа №607/5264/25 Провадження №2-о/607/263/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Великоберезовицька територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онукою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 на праві власності належали: житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 4,89 га для ведення сільського господарства. У зв'язку з смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України. Вказане вище майно увійшло до складу спадщини останньої відповідно до ст. 1218 ЦК України. За життя ОСОБА_4 заповіту не склала, у зв'язку з чим спадкування після її смерті відбулось за законом. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги за законом, відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України.
Відповідно до довідки № 52, виданої Великолуцьким старостинським округом Тернопільського району Тернопільської області, на момент смерті ОСОБА_4 з нею проживав без реєстрації ОСОБА_3 . Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Оскільки ОСОБА_3 не заявляв про відмову від спадщини і на момент смерті ОСОБА_4 проживав із нею, то вважається таким, що прийняв спадщину після смерті цього спадкодавця.
Заявниця вказує, що за свого життя ОСОБА_3 не оформив належним чином право власності на нерухоме майно у зв?язку із незадовільним станом здоров?я, внаслідок чого помер швидше ніж через 1 рік з моменту смерті ОСОБА_4 . Отже, право власності ОСОБА_3 на спадкове майно виникло з моменту відкриття спадщини, незалежно від того, що таке право не було зареєстровано в порядку, визначеному законом. ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину в межах строку, встановленого законом.
Однак через відсутність реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, власником якого була ОСОБА_4 вона позбавлена можливості належним чином оформити право власності на спадкове майно.
Окрім того, оформленню спадщини перешкоджає і те, що ОСОБА_3 проживав спільно із ОСОБА_4 , однак відповідне місце проживання не було зареєстроване.
Наведене зумовило необхідність звернутися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факту проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 та прийняття ним спадщини після смерті останньої.
Встановлення відповідного факту має значення для реалізації особистих майнових прав ОСОБА_1 , пов?язаних із прийняттям спадщини та оформлення права власності на нерухоме майно.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2025 року відкрито окреме провадження у цивільній справі № 607/5264/25.
Протокольною ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні, яке відбулось 18 квітня 2025 року, витребувано від Тернопільської районної державної нотаріальної контори наступну інформацію: чи заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якщо так, то надати копії таких спадкових справ.
01 травня 2025 року судом зареєстровано лист Тернопільської районної державної нотаріальної контори із запитуваною інформацією.
Протокольною ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні, яке відбулось 20 травня 2025 року, витребувано від Першої тернопільської державної нотаріальної контори наступну інформацію: чи заведена спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якщо так, то надати копію такої спадкової справи.
29 травня 2025 року судом зареєстровано лист Першої тернопільської державної нотаріальної контори із запитуваною інформацією.
Протокольною ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні, яке відбулось 20 червня 2025 року, залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .
Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Білецький Н. Т. у судове засідання не з'явились, однак представник подав суду заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник Великоберезовицької селищної ради в судове засідання не з'явилася, надіслав на адресу суду заяву, у якій просив слухати справу за його відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак, подав до суду нотаріально засвідчену заяву у якій просив розглядати справу за його відсутності, проти заявлених вимог не заперечує, просить задовольнити вимоги ОСОБА_1 .
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18 грудня 1959 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25 серпня 1992 року відділом ЗАГСу міської адміністрації, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками її є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 10 листопада 2018 року, що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 10 листопада 2018 року Львівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис 3531.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17 січня 2023 року.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 26 грудня 2023 року.
Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 16 листопада 1990 року, жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, що складається з 3-х членів, головою якого є ОСОБА_4 на праві особистої власності. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 209 «Про оформлення права власності на жилі будинки».
Відповідно до довідки № 52 від 12 лютого 2025 року, виданої Великолуцьким старостинським округом Тернопільського району Тернопільської області, на час смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , була зареєстрована одна. Разом з нею без реєстрації проживав син ОСОБА_3 .
01 травня 2025 року на запит суду від Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла інформація, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.
29 травня 2025 року на запит суду від Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла інформація, що після смерті ОСОБА_3 заводилась спадкова справа, та надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру № 81291939 від 23 травня 2025 року, що стало причиною залучення в процесуальному статусі заінтересованої особи ОСОБА_2 .
За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
23 вересня 2020 року Верховний Суд в рамках справи № 758/7094/19 вважав за необхідне зазначити, що процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Щодо спору про право, то суд такого в ході розгляду поданої ОСОБА_1 заяви не встановив. Оформленню спадкових прав заявниці перешкоджає те, що ОСОБА_3 проживав спільно із спадкодавцем ОСОБА_4 , однак відповідне місце проживання не було зареєстроване.
Наведене зумовило необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факту проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 .
Встановлення відповідного факту має значення для реалізації особистих майнових прав ОСОБА_1 , пов'язаних із прийняттям спадщини та оформлення права власності на нерухоме майно.
Викладені ОСОБА_1 доводи, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, факт проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на спадкування залежить від доведення факту проживання осіб на час відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_6 слід задовольнити частково.
Відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (висновок Верховного Суду у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року).
Щодо заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 , то суд у цій частині предмету заяви відмовляє, оскільки ця вимога є взаємопов'язаною з вимогою про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витікає з неї.
Встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ключовою вимогою для автоматичного прийняття спадщини, оскільки за українським законодавством спадкоємець, який на час відкриття спадщини (смерті спадкодавця) проживав разом з ним, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї.
Відтак встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на час смерті останньої свідчить про безумовне прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 в силу закону.
З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення у заявниці права на спадкування залежить від доведення факту проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що слід встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересовані особи:
Великоберезовицька територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ:04393462, адреса місця знаходження: вул. Степана Бандери, буд. 26, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, 47724.
ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.