Справа №439/709/25
Провадження № 2/439/380/25
30 червня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі:
головуючого-судді: Петейчука Б.М.,
за участі: секретаря
судового засідання: Ковальчук Н.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування: Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав, ухвалив таке рішення.
Позивач: ОСОБА_1 звернувся до Бродівського районного суду Львівської області із позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_2 , в яких просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що він та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей, а саме: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що спільне життя з відповідачкою не склалося. Тому в подальшому шлюб між сторонами було розірвано.
Позивач акцентує, що відповідачка ніяким чином не піклується про спільних дітей сторін, не проявляє заінтересованості у їхній подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчанням, підготовкою до самостійного життя. На думку позивача, це негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання.
Позивач мотивує, що з моменту розлучення дочка - ОСОБА_6 , проживає разом з позивачем та відповідачкою, однак ОСОБА_2 дочкою не цікавиться та не бере участь у її вихованні, не підтримує дочку ні морально, ні матеріально, повністю ухиляється від своїх обов'язків з виховання дитини. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішують позивачем.
Крім того, відповідачка періодично вчиняє домашнє насильство щодо своєї дочки, про що неодноразово ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області складались протоколи про адміністративне правопорушення, та ОСОБА_2 притягали до відповідальності.
Відтак, позивач вважає, що оскільки відповідачка створює реальну загрозу інтересам спільної дочки сторін та не може мати право на участь у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
11 квітня 2025 року - відкрито провадження у справі.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
03 червня 2025 року - закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить про їх задоволення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась. Про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Третя особа: ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась , про те надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Не заперечує щодо позбавлення її матері батьківських прав щодо неї.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності та долучити до справи висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бродівської міської ради від 26 червня 2025 року № 246/02-02.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Доказами у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2008 року (а.с. 14).
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 05 травня 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 439/221/20), шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 04 січня 2005 року відділом РАЦС Бродівського районного управління юстиції у Львівській області, розірвано, про що складений актовий запис за № 1 (а.с. 15).
Згідно із актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.11.2024 року, при проведені огляду вигляд ОСОБА_2 була неохайна, обличчя опухле, в приміщені відчувався неприємний запах, приготованої їжі не було (а.с.16).
Відповідно до відповіді ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, ОСОБА_2 протягом 2024 року 6 разів притягалась до адміністративної відповідальності за статтями 173-2, 184 КУпАП, щодо вчинення неправомірних дій щодо своєї дочки ОСОБА_4 , що підтверджується наданими копіями судових рішень (а.с.17-23).
Орган опіки та піклування прийшов до висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області за № 246/02-02 від 26 червня 2025 року.
Мотиви суду.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Вимогами частинами 2-4 статті 155 Сімейного кодексу України визначається, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
-не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
-ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
-жорстоко поводяться з дитиною;
-є хронічними алкоголіками або наркоманами;
-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
-засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У свою чергу позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування доцільно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому суд зобов'язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Всебічно та повно дослідивши обставини справи на основі достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання та навчання своєї дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що було встановлено судом.
Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування; не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, та вчиняє відносно неї не правомірні дії.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом встановлено, що відповідачка жодним чином не намагається виконувати батьківські обов'язки відносно своєї дочки своєї дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від батьківських обов'язків вона фактично самоусунулася. Відтак, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідачки не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.
При вирішенні спору по суті, суд також враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такий висновок безпосередньо відповідає встановленим обставинами справи та не суперечить інтересам дитини.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачем: ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її свідоме нехтування своїми обов'язками як матері, та небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Тому суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судового збору.
Судом встановлено, позивачем: ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачка: ОСОБА_2 повинна здійснити відшкодування судових витрат, які пов'язані зі сплатою судового збору, на рахунок позивача: ОСОБА_1 , що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
На підставі статтей 19, 150, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, який був сплачений останнім під час звернення із позовними вимогами до суду, у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування: Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, місто Броди, площа Ринок, 20, код ЄДРПОУ: 04055989.
Суддя Б.М. Петейчук