Справа № 308/9302/25
05 вересня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М. , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство України, уродженця с. Топольниця Старосамбірського району, Львівськогої області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в АТ «Українська залізниця» на посаді електромеханіка ВСП «Самбірська дільниця електропостачання», за ознаками ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 004192Е від 18.06.2025 року, слідує, що о 22год.20хв.17 червня 2025 року, на напрямку 358 прикордонного знаку на відстані 25 метрів до державного кордону України (Чопська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги начальником відділення моніторингу обстановки був виявлений та затриманий прикордонним нарядом ОСОБА_1 разом з іншими двома особами, за спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку, в складі групи осіб. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», та його дії кваліфіковано за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено відповідальність згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Захисник правопорушника, адвокат Стецяк В.М. в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, подала до суду клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивує тим, що особою котра склала протокол не надано жодного доказу про те, що у її підзахисного ОСОБА_1 був умисел на незаконний перетин Державного кордону України за обставин, викладених у протоколі, що виключає наявність у його діях наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Із письмових пояснень ОСОБА_1 та доданих до пояснень документів, вбачається, що він перебував у відрядженні з іншими працівниками Львівської залізниці у м. Чоп та проживав у готелі «Ізумруд», який знаходиться у безпосередній близькості від кордону України з Угорщиною та до місця його затримання. Крім того під час затримання у нього не було виявлено та вилучено жодних знарядь, які б давали йому можливість подолати таку перешкоду, як інженерні споруди та огородження та не доведена спроба перетину кордону. Саме по собі перебування особи в межах прикордонної зони не свідчить про її намір перетнути державний кордон та не є діями, які свідчать про спробу перетину кордону.
Дослідивши матеріали справи, про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.
Диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частиною 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою (що інкримінується ОСОБА_1 ), яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Крім того, статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно вимог ч.1 ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Статтею 33КонституціїУкраїни кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Отже, для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити факт спроби перетину ним державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску групою осіб та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №004192Е від 18.06.2025 року, яким зафіксовано час, місце та обставини правопорушення; протокол про адміністративне затримання та особистого огляду від 17.06.2025, в якому вказано що під час огляду виявлено та вилучено паспорт громадянина України, мобільний телефон ZTE -темно-синього кольору, посвідчення № НОМЕР_1 ; рапорти помічника начальника відділу прикордонної служби від 17.06.2025, та схему з фототаблицями щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.06.2025 року.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , останній 09.06.2025 по 20.06.2025 прибув разом з іншими працівниками ВСП «Самбірська дистанція електропостачання» до міста Чоп у відрядження на дільницю «Чоп-Ужгород» для виконання робіт на об'єкті «Нове будівництво». Зазначає, що проживали на час відрядження в м. Чоп в готелі «Ізумруд», а до місця роботи на об'єкт добирались пішки. Зауважує, що 17.06.2025 року у вільний від роботи час він з колегами прогулювались містом неподалік від готелю, йшли невідомими вуличками, між будинками та вийшли до дамби, де їх затримали прикордонники за порушення прикордонного режиму. Стверджує, що жодних попереджувальних знаків, які б вказували по наближення до лінії державного кордону не було, наміру перетинати кордон він не мав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне затримання від 17.06.2025, ОСОБА_1 затримано разом з іншими двома особами, об 22 год. 20 хв. 17.06.2025 на відстані 25 метрів до державного кордону. При цьому згідно з протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 17.07.2025 іноземної валюти у ОСОБА_1 не виявлено, а також не виявлено паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Встановлено, що при собі ОСОБА_1 мав мобільний телефон та паспорт громадянина України.
У письмових поясненнях від 06.07.2025, поданих при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, ОСОБА_1 не стверджував, що мав намір перетинати кордон.
Разом з тим, встановлено, що до протоколу не додано яких-небудь доказів де саме (конкретна місцевість) було затримано останнього. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, щодо факту спроби перетинання ОСОБА_1 державного кордону.
Наявність лише протоколу про адміністративне правопорушення, який не підтверджує факту спроби перетину державного кордону України є недостатнім для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом, доводять вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з'ясувати об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення. У даній справі не доведено ні події, а ні складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, про вчинення якого складено протокол відносно ОСОБА_1 .
За наведеного, доходжу висновку, що викладені в протоколі обставини про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України є сумнівними.
Протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.
З огляду на досліджені докази у даному випадку неможливо встановити прямий умисел в діях ОСОБА_1 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску в складі групи осіб.
Крім того, суддя бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута у розумні строки.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому суддя, ухвалюючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, доходжу висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 204-1 ч. 2, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство України, уродженця с. Топольниця Старосамбірського району, Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в АТ «Українська залізниця» на посаді електромеханіка ВСП «Самбірська дільниця електропостачання» , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Крегул М.М.