04 вересня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №12024262020000350 від 13.01.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу статті 89 КК України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та продовжено до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2025 року.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 121 120 грн, та покладено обов'язки у разі її внесення:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
-не відлучатися за межі м.Чернівці без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на перетин державного кордону України.
Слідчим суддею з клопотання встановлено, що ОСОБА_7 , переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов'язаних з незаконним обігом ___________________________________________________________________________________
ЄУНСС: 727/8536/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Провадження №11-сс/822/255/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
психотропних речовин, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , придбавши у останнього психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, упродовж невстановленого проміжку часу незаконно зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 до 25.02.2025 з метою подальшого її незаконного збуту.
Надалі, 25.02.2025 ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, завчасно узгодивши час та місце, зустрівся із ОСОБА_11 (анкетні дані якої змінені відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»)) біля магазину «Тайстра» по вул. Воробкевича, 1А у м. Чернівці Чернівецької області, де за грошові кошти в сумі 500 гривень збув останній згорток фольги із вмістом порошкоподібної речовини, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/126-25/3214-НЗПРАП від 05.03.2025 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,6165 г.
Крім того, 09.07.2025 під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено білу порошкоподібну речовину у зіп-пакеті, яку ОСОБА_7 зберігав з метою збуту, та яка згідно висновку експерта № СЕ-19/126-25/8697-НЗПРАП від 10.07.2025 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 9,081 г, що відповідно до таблиці № 2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634) є великим розміром.
10.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану ухвалу слідчого судді підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Стверджує, що своїми діями сприяє слідству, адже добровільно видав заборонені предмети під час обшуку та надав пароль від свого телефону.
Зазначає, що не має на меті спотворювати чи нищити речові докази, до того ж вони вже є задокументованими, а свідки опитаними.
Вказує, що наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України ґрунтуються лише на припущеннях, а застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є винятковим та необхідним.
Також стверджує, що у 2016 році він знаходився під домашнім арештом та не вчинив жодного порушення до вступу вироку в законну силу.
Просить врахувати наявність в нього міцних соціальних зв'язків.
Щиро кається та визнає свою провину у вчиненому злочині.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підозрюваного підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Підозрюваний був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак не клопотав про участь в судовому засіданні, тому відповідно до ч.4 ст.401 КПК України, апеляційним судом не викликався.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали та вимоги апеляційної скарги, позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177,178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону повною мірою.
При ініціюванні клопотання про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого ОСОБА_7 із вчиненням інкримінованого йому діяння та обґрунтованістю пред'явленої підозри.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків можливої протиправної поведінки останнього, а саме - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється.
На переконання колегії суддів, вказані ризики обумовлені тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, йому відомі обставини кримінального провадження, не працює, не має офіційних доходів.
Окрім цього, з матеріалів провадження, зокрема з клопотання слідчого вбачається, що у зв'язку із складністю кримінального провадження є необхідність в проведенні додаткових слідчих дій направлених на встановлення місцезнаходження речових доказів, а саме - наркотичних засобів та психотропних речовин, отже ризик знищити чи приховати наявні докази не зменшився та продовжує існувати.
Крім цього, враховуючи обізнаність ОСОБА_7 у процесі збуту наркотичних засобів, відсутність офіційних джерел доходу є підстави вважати, що існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому останній підозрюється.
Отже, на переконання колегії суддів, заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними та не зменшились.
У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні в повній мірі забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Оцінюючи вищевказане, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання підозрюваного на те, що він не перешкоджав слідчим діям, вину свою визнає, щиро кається та готовий в повній мірі піти на співпрацю з органами досудового розслідування, має стійкі соціальні зв'язки, не є, із врахуванням наведених вище обставин, характером кримінального правопорушення, підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави відповідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, яка становить 121 120 грн., що на переконання апеляційного суду є законним, обґрунтованим і співмірним із тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, з урахуванням особи підозрюваного та конкретних обставин провадження, і що цей розмір, за умови внесення, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, ухвала слідчого судді за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною, а доводи апеляційної скарги підозрюваного висновків суду не спростовують.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, у ході апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 309, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
04.09.2025
(дата засвідчення копії)