03 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 717/45/25
провадження № 22-ц/822/755/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Височанської Н. Ю.
секретар Паучек І. І.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Укртрансгаз»
апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Проценко А. М.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») звернулося до суду із заявою у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення.
Просило суд визнати виконавчий лист від 09 червня 2025 року у справі № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області, таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» задоволено.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 по 07 січня 2025 року у розмірі 538 228 гривень 52 копійки.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в частині задоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 3405 гривень 75 копійок.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено, визначивши до стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 340 575 гривень.
В іншій частині рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025року залишено без змін.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 1 207 гривень 15 копійок судового збору.
09 червня 2025 року Кельменецьким районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист у справі № 717/45/25.
АТ «Укртрансгаз» посилалося на те, що добровільно виконало судові рішення у цій справі та у повному розмірі погасило заборгованість перед ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними інструкціями № 13113 від 10 червня 2025 року, № 13116 від 10 червня 2025 року, № 13119 від 10 червня 2025 року, № 13114 від 10 червня 2025 року, № 13117 від 10 червня 2025 року, № 13115 від 10 червня 2025 року, № 13118 від 10 червня 2025 року, № 13119 від 10 червня 2025 року та платіжними відомостями № 171 від 10 червня 2025 року, № 170 від 10 червня 2025 року, № 169 від 10 червня 2025 року.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року заяву АТ «Укртрансгаз» задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області від 09 червня 2025 року, в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року у розмірі 340 575 гривень та судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвала суду в частині визнання виконавчого листа № 717/45/25 про стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року у розмірі 340 575 гривень та судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок, мотивована тим, що боржником як податковим агентом правомірно з присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 340 575 гривень самостійно підраховано та сплачено ПДФО та військовий збір у розмірі 5% від вказаної суми, оскільки це зобов'язання виникло з дати ухвалення постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року.
Також АТ «Укртрансгаз» надано належні та допустимі докази сплати на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1 207 гривень 15 копійок
У цій частині суд дійшов висновку, що добровільне виконання боржником АТ «Укртрансгаз» обов'язку щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору вказує на наявність матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В свою чергу відмовлячи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа від 09 червня 2025 року в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень та судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок суд виходив із того, що боржником сплачено військовий збір у розмірі 5% замість 1,5% від суми заборгованості з заробітної плати, що призвело до зменшення належних стягувачу виплат після відрахування податків та зборів.
З врахування зазначеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в частині виплати заборгованості з заробітної плати у розмірі 340 575 гривень, оскільки при добровільному виконанні боржнику слід виплатити стягувачу суму з відрахуванням ПДФО та військового збору заставкою 1,5%.
Щодо вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок суд зазначає, що будь-яких доказів про її добровільне виконання до суду не подано, а це вказує на відсутність підстав для її задоволення в цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Укртрансгаз» просить ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, щодо стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 340 575 гривень та судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви у відповідній частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність обов'язку АТ «Укртрансгаз» сплатити на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок, оскільки постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року змінено розподіл судових витрат у справі, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок не підлягає виконанню.
Стверджує, що товариством як податковим агентом правомірно здійснено відрахування військово збору виходячи із ставки у розмірі 5%.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, з'ясовані судом апеляційної інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» задоволено.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 по 07 січня 2025 року у розмірі 538 228 гривень 52 копійки.
Вирішено питання розподілу судових витрат:
- стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок.
- стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в частині задоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 3405 гривень 75 копійок.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено, визначивши до стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 340 575 гривень.
В іншій частині рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025року залишено без змін.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 1 207 гривень 15 копійок судового збору.
09 червня Кельменецьким районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист № 717/45/25 про:
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень;
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року у розмірі 340 575 гривень;
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок.
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок судового збору.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ОСОБА_1 правом на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 08 липня 2025 року не скористалася, а апеляційна скарга АТ «Укртрансгаз» не містить доводів та вимог стосовно законності та обґрунтованості ухвали суду про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області від 09 червня 2025 року, в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року у розмірі 340 575 гривень та судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок, тобто сторони з таким судовим рішенням погодилися, не оскаржували його, тому ухвала суду у відповідній частині апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У справі, що переглядається рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» задоволено.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 по 07 січня 2025 року у розмірі 538 228 гривень 52 копійки.
Вирішено питання розподілу судових витрат:
- стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок.
- стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в частині задоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 3405 гривень 75 копійок.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено, визначивши до стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 340 575 гривень.
В іншій частині рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025року залишено без змін.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 1 207 гривень 15 копійок судового збору.
Також як встановлено судом, 09 червня Кельменецьким районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист № 717/45/25 про:
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень;
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року у розмірі 340 575 гривень;
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок.
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок судового збору.
АТ «Укртрансгаз», звертаючись до суду із заявою як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягають виконанню, посилалося на те, що у добровільному порядку виконало судові рішення у цій справі та погасило заборгованість перед ОСОБА_1 .
Колегія суддів надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить із наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підтвердження обставин добровільного виконання судових рішень у цій справі АТ «Укртрансгаз» надало наступні докази:
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13119 про сплату на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 207 гривень 15 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору (а. с. 12);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13118 про сплату військового збору за виплатою в частині компенсації ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 17 028 гривень 75 копійок (а. с. 13);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13115 про сплату військового збору за виплатою ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 17 028 гривень 75 копійок (а. с. 14);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13117 про сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за виплатою в частині компенсації ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 61 303 гривні 50 копійок (а. с. 15);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13114 про сплату ПДФО за виплатою ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 61 303 гривні 50 копійок (а. с. 16);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13116 про сплату на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 262 242 гривні 75 копійок в рахунок компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а. с. 18);
- платіжну інструкцію від 10 червня 2025 року № 13113 про сплату на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 262 242 гривні 75 копійок в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі (а. с. 19).
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Укртрансгаз» про визнання виконавчого листа в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок, таким що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів про добровільне виконання рішення суду у цій частині не подано.
Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими виходячи з наступного.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як вбачається зі змісту рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року, суд вирішуючи питання розподілу судових витрат прийшов до висновку про:
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок;
- стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь держави судових витрат у вигляді судового збору в частині задоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 3405 гривень 75 копійок.
Однак, згідно з постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено.
У зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції, апеляційним суд змінено й розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що узгоджується із положеннями частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, в зв'язку з чим помилково видав виконавчий лист в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 382 гривні 29 копійок, оскільки у цій часині рішення суду змінено постановою суду апеляційної інстанції.
З цих підстав АТ «Укртрансгаз» підлягала виконанню постанова Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 207 гривень 15 копійок.
Стосовно заявлених вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, щодо стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпунктів 162.1.1., 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є податковий агент та фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні.
Пунктом 176.2. статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно з пунктом 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Також, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 171.2. статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, відмінних від заробітної плати, є податковий агент.
Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі Закон № 4015), який набрав чинності з 1 грудня 2024 року внесено зміни до Податкового кодексу України. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. ХХ ПКУ, за ставкою, визначеною пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, 5% від об'єкта оподаткування (пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015 встановлено, що доходи платників військового збору осіб, визначених п. 162.1 ПКУ, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом № 4015, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПКУ. Тобто, за податкові періоди до 1 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З урахуванням викладеного заборгованість АТ «Укртрансгаз» по заробітній платі ОСОБА_1 підлягала виплаті у день її звільнення, тобто 07 жовтня 2024 року у період коли пілягала застосуванню ставка військового збору у розмірі 1,5%.
Отже, із стягнутої на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень АТ «Укртрансгаз» у силу закону повинно утримати та сплатити до державного бюджету податок на дохід фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%.
Отже, після відрахування податків і зборів, відповідач, повинен був сплатити на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 274 162 гривень 88 копійок (340 575,00 - 340 575,00 х 18% - 340 575,00 х 1,5%).
Проте сплатив лише 262 242 гривні 75 копійок, що підтверджується платіжною інструкцію від 10 червня 2025 року № 13113 (а. с. 19).
Отже, станом на даний час заборгованість АТ «Укртрансгаз» перед ОСОБА_1 , після відрахування податків і зборів складає 11 920 гривень 13 копійок.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції від 08 липня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень та судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області 09 червня 2025 року, в частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 328 654 гривні 87 копійок та судових витрат зі сплати судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок.
- в задоволенні решти вимог в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області 09 червня 2025 року, про стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 11 920 гривень 13 копійок відмовити.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.
Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 340 575 гривень та судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області 09 червня 2025 року, в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 328 654 гривні 87 копійок та судових витрат зі сплати судового збору у сумі 5 382 гривні 29 копійок.
В задоволенні решти вимог в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 717/45/25, виданий Кельменецьким районним судом Чернівецької області 09 червня 2025 року про стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 11 920 гривень 13 копійок відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава Кулянда
Наталія Височанська