Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/493/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Волоткевич А. В.
Категорія - 184 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
28.08.2025 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кричуна Юрія Анатолійовича на постанову Подільського районного суду м.Кропивницького від 09 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, не працюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.,
за участю:
захисника - Кричуна Ю.А.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Згідно з постановою Подільського районного суду м.Кропивницького від 09 липня 2025 року, 15.04.2025 близько 11-30 год. ОСОБА_1 не виконує батьківські обов'язки по відношенню до сина ОСОБА_2 , 2015 р.н., а саме останній 15.04.2025 об 11:30 год., перебуваючи в укритті гімназії «Сучасник» по б.Студентському, 11а, вдарив неповнолітнього ОСОБА_3 , 2015 р.н. чим наніс тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Кричун Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що фактичні обставини у протоколі викладені не вірно, а сам протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону щодо обов'язків виховання дітей, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ, згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суд мав би переконатися, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 686704 від 24.04.2025 складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його як доказу недопустимим.
Натомість, суд першої інстанції, аналізуючи диспозицію бланкетної норми (ст. 184 КУпАП) лише навів посилання на ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства», ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 Сімейного кодексу України, при цьому не прийняв до уваги заперечення сторони захисту та дійшов висновку, що невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків полягає в тому, що між дітьми в навчальному закладі виник конфлікт.
Також зазначає, що під час перебування дітей у закладі освіти відповідальність за життя та здоров'я дітей покладається на керівника та інших працівників закладу освіти. Згідно з Положенням про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти», затвердженим наказом Міністерства науки і освіти України від 26.12.2017 №1669, керівник закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов; викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров'я.
При цьому законодавством України передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх.
Шкільна адміністрація несе відповідальність за шкільну дисципліну, в тому числі серед учнів, протягом усього часу, коли учні перебувають у школі або навіть за її межами, але під опікою школи.
Враховуючи викладене суд мав би дійти висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , як матері учня 4 класу КЗ «Гімназія «Сучасник» Кропивницької міської ради ОСОБА_4 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, оскільки її син в момент конфлікту з однокласником ОСОБА_3 перебував у навчальному закладі, а тому під час перебування дітей у закладі освіти відповідальність за життя та здоров'я дітей, відповідальність за шкільну дисципліну, в тому числі серед учнів, протягом усього часу, коли учні перебувають у школі або навіть за її межами, але під опікою школи покладається на керівника та інших працівників закладу освіти.
Разом з тим, суд першої інстанції ігноруючи доводи сторони захисту та сталу практику ЄСПЛ зазначив лише, що відповідно до ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї"».
Крім того, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретно вказано зміст правопорушення, до матеріалів справи працівниками Кропивницького РУП не долучено жодних характеризуючих даних на ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 .
Натомість, матеріали справи містять протиріччя в показаннях заявниці (а.с. 5-6), стосовно двох ударів по голові та показаннями неповнолітнього потерпілого (а.с. 12-13), який вказує на три удари по голові, два з яких кулаком і один пляшкою з водою. В пояснювальних записках вчителів ОСОБА_5 та І ОСОБА_6 взагалі не йдеться про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Так, вчитель початкових класів ОСОБА_6 зазначає, що «... між хлопцями 4 В класу виникла суперечка та штовханина. Я зробила зауваження учням, нагадавши правила поведінки. Падіння та забиття учня об парту я не бачила. Такої поведінки я б, звісно, не пропустила». Класний керівник ОСОБА_5 в пояснювальній записці зазначає: «... Під час відбою, зайшовши до класу, я помітила заплаканого ОСОБА_7 . На моє питання про причини його стану, він відповів, що його морально принижував однокласник ОСОБА_8 . Я відповіла учневі, що така поведінка неприпустима.».
Захисник звертає увагу, що конфлікт між учнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стався під час повітряної тривоги у проміжок часу з 09:44 до 10:06, що підтверджується інформацією з телеграмканалу “Сирена Кіровоградщини», і після відбою повітряної тривоги потерпілий ОСОБА_11 продовжував перебувати ще на трьох уроках, на стан здоров'я не скаржився, а повідомив про інцидент матері лише о 13:20 год. (пояснення ОСОБА_12 - а.с. 6).
З відповіді КЗ «Гімназія «Сучасник» Кропивницької міської ради» від 08.05.2025 р. № 125 вбачається, що «... Дії обох учасників мали емоційний, не навмисний характер. У конфлікті виявлено ознаки психологічної напруги, які потребують подальшого контролю.».
За клопотанням сторони захисту проведено психологічне дослідження психоемоційного стану дитини ОСОБА_4 та його батьків. Відповідно до Висновку психолога № 07/0525 від 31.05.2025 р. ОСОБА_4 має високий ступінь прихильності до обох батьків, які є для нього авторитетними особами. Відповідно до результатів дослідження, має низький рівень схильності до агресивної поведінки, емоційну стійкість. Демонструє лідерські якості. Може проявляти деяку агресію у випадку необхідності захисту від зовнішньої небезпеки. Не схильний до викривлення інформації та брехні.
ОСОБА_1 та ОСОБА_13 демонструють прояви турботливого ставлення до сина, усвідомлюють свою роль у формуванні, гармонійному розвитку дитини. Надають Михайлові можливість до саморозвитку. Не схильні до агресивної поведінки.
Крім того, звертає увагу суду, що рівень результату навчання ОСОБА_14 - В (високий), Д (достатній) та С (середній); у позанавчальний час займається велосипедним спортом та рукопашним боєм, за місцем проживання характеризується позитивно. Також і ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно позитивно, родина на обліку служби в справах дітей не перебуває.
Разом з тим, суд першої інстанції взагалі проігнорував докази надані стороною захисту та не надав їм жодної оцінки, пославшись лише на оцінку таких доказів як: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 686704 від 24.04.2025; письмові пояснення ОСОБА_4 ;письмові та усні пояснення ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_12 , медичні документи та довідка Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 25.04.2025 про проведення перевірки за заявою ОСОБА_12 .
Більш того, суд першої інстанції зазначив, що “За таких обставин, суд вважає встановленим факт наявності в діях неповнолітнього ОСОБА_4 ознак адміністративного правопорушення».
Дане твердження суду є виходом його за межі доказування, оскільки в даному провадженні взагалі не досліджувалися ознаки адміністративного правопорушення в діях неповнолітнього ОСОБА_4 . Крім того, залишається загадкою, ознаки якого саме адміністративного правопорушення суддя вбачає в діях неповнолітнього??? І чому не ознаки кримінального простужпку або злочину???
Даним твердженням суд першої інстанції свідомо порушив принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України, фактично звинувативши неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні якогось адміністративного правопорушення!!!
Таким чином, докази, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.184 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, не доведені, а сам зміст правопорушення викладений не конкретно.
Враховуючи письмові матеріали справи, суд мав дійти до висновку щодо відсутності будь-яких належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а складений з порушеннями протокол про адміністративне правопорушення мав бути визнаний судом недопустимими доказами, а тому і не повинний братися до уваги та не може слугувати підставою притягнення до адміністративної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції мав прийти до висновку про відсутність в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 в повній мірі наведених вимог закону недотримався.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 686704 від 24.04.2025: 15.04.2025 близько 11-30 год. гр. ОСОБА_1 не виконує батьківські обов'язки по відношенню до сина ОСОБА_2 , 2015 р.н., а саме останній 15.04.2025 об 11:30 год перебуваючи в укритті гімназії «Сучасник» по б. Студентському, 11а, вдарив неповнолітнього ОСОБА_3 , 2015 р.н., чим наніс тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Так, за висновком судді районного суду встановлено факт наявності в діях неповнолітнього ОСОБА_4 ознак адміністративного правопорушення, а отже і в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а саме: ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Разом з цим, судом залишено поза увагою те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 , не виконувала свої батьківські обов'язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини, та яких саме обов'язків така особа не виконала.
Сама лише констатація у протоколі факту вчинення малолітньою особою певних протиправних дій не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов'язків по вихованню дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними группами.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина ОСОБА_2 .
У свою чергу, апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 ухилення від виконання обов'язків щодо виховання сина, оскільки доказів, які б доводили факт неналежного виконання батьківських обов'язків матірю дитини та скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.
Судом не взято до уваги те, що невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не належно займається вихованням своєї дитини - ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов'язків щодо виховання дитини та яким чином було здійснено відповідне ухилення.
Також апеляційний суд, зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Крім того, відповідно до висновку психолога № 07/0525 від 31.05.2025 р. ОСОБА_4 має високий ступінь прихильності до обох батьків, які є для нього авторитетними особами. Відповідно до результатів дослідження, має низький рівень схильності до агресивної поведінки, емоційну стійкість. Демонструє лідерські якості. Може проявляти деяку агресію у випадку необхідності захисту від зовнішньої небезпеки. Не схильний до викривлення інформації та брехні.
ОСОБА_1 та ОСОБА_13 демонструють прояви турботливого ставлення до сина, усвідомлюють свою роль у формуванні, гармонійному розвитку дитини. Надають Михайлові можливість до саморозвитку. Не схильні до агресивної поведінки.
Рівень результату навчання ОСОБА_14 - В (високий), Д (достатній) та С (середній); у позанавчальний час займається велосипедним спортом та рукопашним боєм, за місцем проживання характеризується позитивно.
При цьому з наданих характеристик за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, родина на обліку служби в справах дітей не перебуває.
Вказані обставини залишились поза увагою судді районного суду, в наслідок чого суд прийшов до передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 184 КУпАП.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду справи, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, апеляційний суд вважає, що сукупністю зібраних та досліджених судом доказів не доведена наявність в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника є обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а постанова Подільського районного суду м.Кропивницького від 09 липня 2025 року - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м.Кропивницького від 09 липня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 , - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко