Іменем України
04 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/754/24
провадження № 22-ц/4809/1202/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Мурашка С.І.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 квітня 2025 року у складі судді Іванової Н.Ю.,
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі по тексту - ТОВ «Глобал Спліт») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову вказало, що 27 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0650/82/0487116, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу грошові кошти, зі сплатою процентів за користування коштами на рівні 36,0% річних строком на 48 місяці. 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») укладено договір №114/2-31-F про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №010/0650/82/0487116 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». 22 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір відступлення прав вимоги №22/02/21-LN, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань станом на 19 січня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 49378,73 грн.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2014 року №010/0650/82/0487116 у розмірі 49378,73 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Глобал Спліт».
ТОВ «Глобал Спліт» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 квітня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру стягнутої судом заборгованості.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 27 листопада 2014 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0650/82/0487116, за умовами якого відповідач отримав кредит, який надається шляхом зарахування грошових коштів на КР (рахунок клієнта, до якого встановлюється ліміт кредиту) одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за КР. Максимальний ліміт кредиту за договором складає двісті тисяч гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. Розмір поточного ліміту кредиту на дату укладення договору складає 8000,00 гривень, у подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 (умови кредитування) договору; строк, протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту; сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до статті 1 договору. На дату укладання договору строк користування кредитом становив 48 місяців, що починається з 27 листопада 2014 року та закінчується 27 листопада 2018 року. Відповідно до підпунктів 1.5.-1.6. договору процентна ставка за користування кредитом фіксована і складє 36,0% річних; процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом - 36,0% річних. Відповідно до підпункту 1.7. договору рахунок клієнта, до якого встановлюється КР, відкритий на умовах договору банківського обслуговування поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до підпункту 1.8. договору рахунок клієнта в банку відкритий з метою зарахування заробітної плати та здійснення договірного списання - №0900108500. Пунктом 2.1. договору передбачено, що зобов'язання банку щодо видачі кредиту є відкличними. Банк має безумовне право в будь-який момент відмовити у видачі кредиту та/або скасувати максимальний та поточний ліміт, тимчасово заблокувати поточний ліміт, а також може закрити КР клієнта або припинити його обслуговувати. Відповідно до підпунктів статті 3 договору клієнт щомісяця зобов'язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною у п.1.5 договору, проценти нараховуються банком щомісяця в будь-який день період, що починається за п'ять робочих днів до кінця місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше двадцять п'ятого числа кожного місяця. Клієнт зобов'язаний до двадцятого числа включно кожного місяця, наступного на місяцем користування кредитом, сплатити банку платіж у розмірі п'ять відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривен, або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму. При цьому вищезазначена заборгованість клієнта перед банком, яка складається з заборгованості за кредитом, суми нарахування процентів за користування кредитом, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за користування недозволеним овердрафтом, не включає суму заборгованості за недозволеним овердрафтом та суму прострочених грошових зобов'язань клієнта за договором. Згідно з п.3.10 договору клієнт самостійно контролює наявність заборгованості за кредитом, суму та наявність невиконаних грошових зобов'язань за кредитом. Для цього клієнт має право в будь-який час здійснити запит відповідної інформації, зателефонувавши до інформаційного центру банку, або шляхом запитування з використанням офіційної сторінки банку в мережі інтернет виписки по КР, в якій зазначається інформація щодо розміру грошових зобов'язань клієнта за договором, що підлягає погашенню. Відповідно до пунктів статті 7 договору банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права та вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах договору. У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки банку за договором, що стосується умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок. Банк повідомляє клієнта про факт відступлення права вимоги шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою клієнта, зазначеною в договорі. Згідно з п.9.10 договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк давності тривалістю 70 років (т.1 а.с.42-47).
Відповідно до п.1.13 банк має право без укладання додаткових угод до договору продовжити строк користування кредитом на той самий строк за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від подовження строку користування кредитом. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після подовження строку користування кредитом розглядається сторонами як згода клієнта на подовження строку користування кредитом. У разі настання обставин, передбачених п.2.1 або п.2.4 договору, строк користування кредитом може бути подовжений банком без перевипуску платіжної карти, виготовленої банком до КР клієнта з метою виконання обов'язку клієнта щодо погашення кредиту без права його отримання.
01 листопада 2018 року банком було продовжено строк користування кредитом на той самий строк без перевипуску платіжної карти, виготовленої банком до КР клієнта з метою виконання обов'язку клієнта щодо погашення кредиту(т.1 а.с.67).
Як свідчить розрахунок заборгованості станом на 23 лютого 2022 року, після продовження банком строку користування кредиту, ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами, чим надала свою згоду на продовження строку користування кредитом. Банком змінювався кредитний ліміт: 18 листопада 2015 року - з 8000,00 грн на 12400,00 грн; 09 грудня 2016 року - з 12400,00 грн на 15500,00 грн; 21 грудня 2018 року - з 15500 грн на 46300,00 грн (т.1 а.с.65-69).
09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-31-F, відповідно до якого право вимоги за договором №010/0650/82/0487116 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Відповідно до п. 2.4. договору внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі(ах) боржників, та набуває права грошової вимоги первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу (т.1 а.с.48-60).
22 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір відступлення прав вимоги №22/02/22-LN, за умовами до якого право вимоги за кредитним договорам №010/0650/82/0487116 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт» (т.1 а.с.24-40).
19 жовтня 2022 року до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було направлено повідомлення про те, що 17 жовтня 2022 року відбулось відступлення прав вимоги за договором від 22 лютого 2022 року 22/02/22-LN до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №010/0650/82/0487116. Повідомлення було отримане ОСОБА_1 01 листопада 2022 року (т.1 а.с.75).
26 січня 2024 року ТОВ «Глобал Спліт» направило відповідачу лист-пропозицію від 06 березня 2023 року де повідомило, що відбулось відступлення прав вимоги за договором від 22 лютого 2022 року № 22/02/22-LN, яке в свою чергу стало новим правонаступником та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості. Також було запропоновано розглянути пропозицію щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором шляхом погашення частини богу, а саме оплата суми 36312,01 грн. (можлива сплата у безвідсоткову розстрочку) (т.1 а.с.76, 85-86).
Як свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 19 січня 2024 року у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за договором № 010/0650/82/0487116 від 27 листопада 2014 року у розмірі - 49378,73 грн, яка складається: 40 712,03 грн(згідно розрахунку заборгованості по картковому кредиту за договором № 010/0650/82/0487116 від 27 листопада 2014 року на 23 лютого 2022 року), яка складається: з заборгованості за дозволеним овердрафтом: 36312,01 грн - заборгованість за не дозволеним овердрафтом: 0 грн - заборгованість за відсотками: 4400,02 грн; заборгованість по штрафу: 0 грн заборгованості за процентами: 8666,70 грн (згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором) (т.1 а.с.19).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 належним чином не здійснювала платежі за кредитним договором ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Як установлено судом першої інстанції позивачем надані належні та допустимі докази відступлення йому права вимоги за кредитним договором від 27 листопада 2014 року №010/0650/82/0487116, зокрема, копії договір про відступлення права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (договір від 09 квітня 2020 року 114/2-31-F), та від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «Глобал Спліт» (договір від 22 лютого 2022 року №22/02/22-LN), копії додатків до цих договорів (Реєстрів боржників) та копії платіжних документів про сплату новим кредитором первісному вартості обумовленої ціни продажу (т.1 а.с.24-40, 65-69, 77, 81-83, 94, 174-177)
Наявність заборгованості підтверджується, зокрема, наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку (т.1 а.с.184-206).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Колегія також звертає увагу, що відповідач не заперечував факт укладення договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 27 листопада 2014 року №010/0650/82/0487116.
Виходячи з викладеного вище, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань на вказаним вище кредитним договором та наявність у зв'язку з цим підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача виниклої заборгованості.
Щодо стягнення заборгованості за комісії, слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).
Частинами першою-другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору».
Як убачається з виписки по картці відповідача, усупереч зазначеному вище, за період з 14.01.2019 по 14.08.2020 первісним кредитором здійснювалось списання грошових коштів з обслуговування кредиту «Оплата частинами» щомісячно, а саме комісії по 300 грн на загальну суму 6000 грн (т.1 а.с.184-206).
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження зміни умов кредитування з овердрафту на платіжній карті на кредит «Оплата частинами» та встановлення плати за обслуговування кредиту. Погодженої з позичальником, у матеріалах справи відсутні.
Тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення в рахунок заборгованості комісії у загальному розмірі 6000 грн, оскільки вважає їх нарахування неправомірним та безпідставним.
Враховуючи те, що згідно з витягом з реєстру боржників від 25 лютого 2022 року до договору відступлення права вимоги від 09 квітня 2020 року 114/2-31-F заборгованість ОСОБА_1 визначена у розмірі 40712,03 грн, та складається із заборгованості за кредитом 36312,01 грн, заборгованості за відсотками 4400 грн, та вирахувавши із зазначеної суми заборгованості неправомірно нараховану комісію на загальну суму 6000 грн, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 34712,03 грн (40712,03 грн заборгованості на момент уступки права вимоги - 6000 грн комісії).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованості у загальному розмірі 34712,03 грн.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, які було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 2128,68 грн (70,30%) та з позивача на користь відповідача подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1348,97 грн (29,70%), тому в порядку перерозподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у цій справі у розмірі 779,71 грн (2128,68 грн -1348,97 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 квітня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,» (ЄДРПОУ 41904846, вул. Жилянська, буд.5-Б, оф.5, м. Київ) заборгованість у загальному розмірі 34712 (тридцять чотири тисячі сімсот дванадцять) грн 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, вул. Жилянська, буд.5-Б, оф.5, м. Київ) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 71 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді Л.М. Дьомич
С.І. Мурашко