Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/3188/24
Провадження № 1-і/723/35/25
04 вересня 2025 року м. Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець клопотання прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зруб Комарівський Сторожинецького району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, який обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Судом здійснюється розгляд кримінального провадження за №12024262150000149 від 15.03.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході судового розгляду прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 2 місяці без визнавчення застави, яке обґрунтувала продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може незаконно впливати на свідка та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, посилаючись на викладені в ньому доводи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, вказавши, що зазначених в клопотанні ризиків не існує, так як вони нічим не підтверджені. Просить застосувати до підзахисного домашній арешт, який буде достатнім стримуючим заходом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.199 КПК України при вирішенні питання продовження строку запобіжного заходу суд має перевірити обставини, які свідчать про не зменшення ризику чи появу нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15.03.2024 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався ухвалами слідчого судді та суду, останній раз до 08.09.2025 року.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, визначені в ст.178 КПК України, суд вважає, що встановлені ризики продовжують існувати і не зменшилися.
Суд знаходить обгрунтованим заявлений прокурором ризик щодо можливості незаконного впливу обвинуваченого на свідка ОСОБА_6 з метою схилення до зміни наданих нею показань або ж відмови від них з метою уникнення ним покарання. Крім того, свідок під час досудового розслідування та в суді вказувала на те, що ОСОБА_4 застосував до неї фізичну силу, коли вона намагалася припинити протиправну діяльність обвинуваченого. Наведене доводить, що перебуваючи на волі обвинувачений матиме реальну можливість здійснити незаконний вплив на зазначеного свідка з метою зміни останньою показань на його користь.
Крім того, сторона обвинувачення вказує на продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення з огляду на те, що при скоєнні інкримінованого злочину, який є особливо тяжким, обвинувачений вчинив інші неправомірні дії - застосував фізичну силу до свідка ОСОБА_6 .. Крім того, вироком Сторожинецького районного суду від 15.08.2024 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу. На думку сторони обвинувачення дані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення насильницьких дій, через що запобігти можливості вчинення ним нових кримінальних правопорушень без продовження тримання під вартою неможливо.
Наведене дає підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення. При цьому судом враховується факт засудження ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, незалежно від відбуття покарання у виді сплати штрафу.
До завершення строку дії попередньої ухвали суду щодо тримання під вартою ОСОБА_4 судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений внаслідок об'єктивних причин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Продовжуючи запобіжний захід, судом враховується відомості, що характеризують особу обвинуваченого, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, зокрема наявність судимості за вчинення умисного кримінального правопорушення на час розгляду клопотання, відсутність міцних соціальних зв'язків. Ті обставини, що ОСОБА_4 позитивно характеризується в установі тримання під вартою, не притягувався до кримінальної відповідальності до моменту вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, та не є достатніми гарантіями запобігання вказаним діям в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
При цьому суд не знаходить підстав вважати, що наявні ризики зменшилися внаслідок тривалості перебування обвинуваченого під вартою.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить в повній мірі виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не дасть реальної змоги запобігти зазначеним вище ризикам, з огляду також і на характер вчиненого кримінального правопорушення.
Таким чином, з врахуванням вимог ст.183 КПК України щодо винятковості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги суворість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, суд вважає, що застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним і відповідає закону. А тому слід продовжити термін дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не визначає розмір застави, оскільки дане питання вирішується у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 196-199 КПК України, суд
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів, до 04 жовтня 2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_7