справа № 631/904/25
провадження № 3/631/497/25
28 серпня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
21 серпня 2025 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 серпня 2025 року об'єднанні в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального № 631/904/25 (провадження № 3/631/497/25).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 699245, складеного 08 серпня 2025 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, убачається, що ОСОБА_1 не займається вихованням своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме останньою не створені умови для проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 07 серпня 2025 року о 14 годині 15 хвилин в будинку було брудно, речі розкидані, діти в неохайному вигляді.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як ухилення від належного виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення належних умов життя та виховання неповнолітніх дітей.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 699246, складеного 08 серпня 2025 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, убачається, що 06 серпня 2025 року об 11 годині 00 хвилин в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила фізичне насилля відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме руками нанесла ушкодження на лівій руці та душила його, чим своїми діями завдала шкоду фізичному та психологічному здоров'ю дитини.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно малолітньої дитини.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала в повному обсязі, та пояснила, що дійсно 06 серпня 2025 року перебуваючи вдома вдарила один раз свого сина ОСОБА_4 , у скоєному щиро розкаялась та запевнила, що у подальшому подобного роду проступків не допустить, зобов'язалась створити належні умови для проживання дітей.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 0699245 від 08 серпня 2025 року, складений саме за ухилення від належного виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення належних умов життя та виховання неповнолітніх дітей.
Крім того, відповідно до положень статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, домашнє насильство являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Частина 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
З урахуванням того, що згідно Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Також Основний Закон України декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статтей 2 та 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 699246 від 08 серпня 2025 року, складений саме за вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2 .
У даному випадку, окрім визнання своєї провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184 та 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується сукупністю даних, що містяться у наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 699245, складеному 08 серпня 2025 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не займається вихованням своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме останньою не створені умови для проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 07 серпня 2025 року о 14 годині 15 хвилин в будинку було брудно, речі розкидані, діти в неохайному вигляді. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить її особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «з протоколом згодна»;
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 699246, складеному 08 серпня 2025 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, в якому зафіксовано, 06 серпня 2025 року об 11 годині 00 хвилин в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила фізичне насилля відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме руками нанесла ушкодження на лівій руці та душила його, чим своїми діями завдала шкоду фізичному та психологічному здоров'ю дитини. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить її особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «з протоколом згодна»;
копії рапорту старшого інспектора-чергового Чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Івана Семенченка про те, що 07 серпня 2025 року о 14 годині 16 хвилини надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 07 серпня 2025 року о 14 годині 16 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця повідомила, що невістка перебуває у нетверезому стані, дома діти 14 років та 4 роки. Заявник: ОСОБА_5 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 3726 від 07 серпня 2025 року;
копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07 серпня 2025 року, з якого убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , просить прийняти міри до невістки - ОСОБА_1 , яка на її думку не виконує свої обов'язки по догляду за дітьми, а саме вживає спиртні напої при дітях, тобто її онуках, та діти погана харчуються;
копії письмових пояснень ОСОБА_5 від 07 серпня 2025 року, яка зазначила, що у неї є невістка - ОСОБА_1 , яка час від часу вживає алкогольні напої, а також двоє онуків. Так, 07 серпня 2025 року близько 12 години 00 хвилин їй зателефонував онук - ОСОБА_2 та повідомив, що мати - ОСОБА_1 знаходиться у нетверезому стані та вживає алкогольні напої уже третій день. Діти їдять бутерброди, бо мати їсти не готує. Мати вживає алкогольні напої у присутності дітей та не виконує свої обов'язки по догляду за дітьми;
копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 07 серпня 2025 року, яка вказала, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із чоловіком - ОСОБА_6 та двома малолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07 серпня 2025 року вона разом з дітьми знаходилась вдома, все було добре, спиртні напої вона не вживала, протиправних дій по відношенню до дітей не вчиняла. Близько 13 години 00 хвилин приїхала її свекруха - ОСОБА_5 та почала говорити, що вона нібито перебуває у стані алкогольного сп'янінням й викликати працівників поліції;
копії письмових пояснень ОСОБА_6 від 07 серпня 2025 року, який зазначив, що йому відомо, що його дружина - ОСОБА_1 вживає алкогольні напої, але особисто він не бачив, щоб алкогольні напої вживались у присутності дітей. Ця інформація йому стала відома зі слів старшого сина ОСОБА_4 . Він неодноразово робив зауваження дружини щодо вживання алкогольних напої та неналежного догляду за дітьми;
копії письмових пояснень ОСОБА_2 від 08 серпня 2025 року, який повідомив, що його мати - ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, він робить їй зауваження, але мати його за це б'є. Він все одно робить їй зауваження, бо вдома неохайно та буває дуже брудно. 06 серпня 2025 року близько 11 годині 00 хвилин він знайшов пляшку горілки та вилив її, після чого мати на кухні почала його душити та вдарила рукою по лівій руці, від чого йому стало боляче та він плакав;
копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 08 серпня 2025 року, яка вказала, що іноді вона вживає алкогольні напої у присутності дітей. Син ОСОБА_4 робить їй зауваження. 06 серпня 2025 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_4 знайшов пляшку горілки та вилив її , після чого вона почала його душити та вдарила рукою по лівій руці;
копії письмових пояснень ОСОБА_6 від 08 серпня 2025 року, який пояснив, що 07 серпня 2025 року близько 15 години 00 хвилин син ОСОБА_4 повідомив йому, що 06 серпня 2025 року він знайшов за холодильником пляшку горілки, яку пила мати та вилив її, після чого остання почала його бити та душити. ОСОБА_4 неодноразово скаржився йому на те, що мати зловживає спиртними напоями та б'є його;
фотознімкам, зроблених у будинку родини ОСОБА_7 .
Крім того, 08 серпня 2025 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною було заповнено «Форму оцінку ризиків вчинення домашнього насильства» стосовно постраждалої особи - ОСОБА_2 та кривдника - ОСОБА_1 , відповідно до якої поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як низький.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , а також про ухилення останньої від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_8 у вчиненні домашнього насильства, судді не надано.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, та адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно малолітнього сина, внаслідок чого була завдання шкода психологічному та фізичному здоров'ю останнього, а тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винної.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації
Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкцій частини 1 статті 184 та частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 36, частиною 3 статті 38, статтею 40-1, частиною 2 статті 173-2, частиною 1 статті 184, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення й накласти на неї адміністративне стягнення: за частиною 1 статті 184 Кодексу про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 гривень 00 копійок, за частиною 2 статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 гривень 00 копійок,.
Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 ( вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA UA948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП - електронне адміністрування податку).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (1700 гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Т. М. Трояновська