Справа № 643/6294/24
Провадження № 2/643/450/25
02.09.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Броницької М.В.,
за участю секретаря судового засідання Семергей І.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,
представника відповідача ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини, розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження -
встановив:
В провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини.
17.07.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача ОСОБА_4 , сформоване в системі «Електронний суд» 16.07.2025, про зупинення провадження в справі № 643/6294/24. 27.08.2025 канцелярією суду зареєстровано додаткові пояснення відповідача ОСОБА_4 до клопотання про зупинення провадження у цивільній справі, сформовані в системі «Електронний суд» 26.08.2025.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 підтримала заявлене нею клопотання про зупинення провадження, з урахуванням додаткових пояснень. Просила зупинити провадження в справі до набрання законної сили рішенням суду в справі № 643/12650/23 та справі № 643/16700/24.
В обґрунтування клопотання відповідач покликається на те, що усі три справи стосуються договору позики від 27.12.2021, факту його укладення, отримання грошових коштів, в тому числі часткового виконання зобов'язань та їх наслідків. Крім того, відповідач зазначила, що 21.07.2025 ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова в цивільній справі № 643/12650/23 відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, яка на її думку має преюдиційне значення.
В судовому засіданні відповідач підтримала заявлене нею клопотання про зупинення провадження, з урахуванням додаткових пояснень.
Представник відповідача в судовому засідання клопотання відповідача підтримала.
Позивач, його представник в судовому засіданні в задоволенні клопотання заперечили.
Третя особа в судовому засідання в задоволенні клопотання заперечила.
Ознайомившись зі змістом клопотання, з урахуванням додаткових пояснень, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний із встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Отже підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01.02.2017, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши мотиви, викладені в клопотанні про зупинення провадження в справі, суд вважає, що підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі, передбачені положеннями ч.1 ст. 251 ЦПК України, відсутні, оскільки зазначені у заяві мотиви неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших цивільних справ не свідчать про об'єктивну неможливість розгляду справи за позовом про визнання правочину недійсним.
Суд вважає, що в зв'язку із завершенням стадії з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами та переходом до стадії судових дебатів у цивільній справі № 643/6294/24, зупинення провадження у даній справі без обґрунтованого доведення обставин такого зупинення може перешкодити досягненню завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із статтею 210 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку. Розумність строків розгляду справи згідно статті 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі «Фрідллендер проти Франції», заява N 30979/96).
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992, заява N 39843/98).
У рішенні по справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.».
Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 251, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 05.09.2025.
Суддя М.В. Броницька