Справа № 405/5526/25
провадження № 1-кс/405/2243/25
05.09.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання тимчасово виконуючого обов'язки слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданове Ульянівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, перебуваючого на військовій службі в Збройних Силах України за мобілізацією на посаді навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у званні солдата, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 03.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025120000000528,-
04.09.2025 до Подільського районного суду міста Кропивницького від тимчасово виконуючого обов'язки слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав, без визначення розміру застави.
Захисник в судовому засіданні не заперечував проти клопотання.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши доводи прокурора, пояснення захисника, з якими погодився підозрюваний, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 03.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000528 за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
03.09.2025 о 19 год. 12 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
04.09.2025 о 13 год. 46 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України відповідно до якої, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється військовослужбовцем Збройних Сил України, який з 22.08.2024 на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою оборони та захисту держави, проходячи військову службу на посаді навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , при цьому відповідно до доповіді командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 03.10.2024 самовільно залишив військову частину. ОСОБА_4 діючи з недбалістю, в порушення вимог ст.ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.09.2025 в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР, п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» - 2.05 ‰) керував легковим автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .
Керуючи вищевказаним транспортним засобом в світлу пору доби, рухаючись зі сторони вул. Героїв України селища Благовіщенське Голованівського району Кіровоградської області у напрямку автомобільної дороги М-05 сполученням «Київ-Одеса», водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…. і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Під час подальшого руху, водій ОСОБА_4 діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, близько о 16 год. 00 хв. рухаючись у зазначеному напрямку в межах населеного пункту по вул. Промислова в селищі Благовіщенське, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.1 ПДР (п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, … і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не врахував дорожню обстановку, що полягала у наявності заокруглення ліворуч по напрямку руху автомобіля та внаслідок чого, не впоравшись із керування на відстані 0 м до краю дороги та 92,2 м до електроопори № 9, здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги вліво по напрямку свого руху, де допустив наїзд на нерухому перешкоду, у вигляді бетонної стели «Щасливої дороги» із подальшим перекиданням на трав'яному покритті.
Тобто, порушення вищезазначених вимог ПДР водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пасажир автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від отриманих тілесних ушкоджень, в наслідок яких помер в медичному закладі КНП «Благовіщенська лікарня».
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Надані слідчим докази, а саме: протокол огляду місця події від 04.09.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківка зі спеціального технічного засобу Drager alcotest 6810, результат 2,05 ‰; пояснення потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.09.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 , від 04.09.2025, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Так, вказаний ризик є наявним протягом усього розгляду кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження по суті до винесення судом кінцевого рішення, однак, прогнозованість такої поведінки з боку підозрюваного слід оцінювати з урахуванням індивідуальності особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, в даному випадку це те, що підозрюваний є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, не одружений, має на утриманні сина. Тобто, вірогідність переховування підозрюваного від слідства та суду, враховуючи наведені обставини, слідчий суддя відносить до середнього.
Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які дають викривальні покази відносно ОСОБА_4 , а їх анкетні дані відкриті стороні захисту, шляхом застосування підкупу, шантажу та погроз, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від їх давання (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Також слідчим, обґрунтовано наведено ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення на що вказує те, що ОСОБА_4 , відповідно до доповіді командира військової частини полковника ОСОБА_7 від 03.10.2024 самовільно залишив військову частину та наданий час не повернувся для подальшого проходження служби, що підтвердив сам підозрюваний під час його допиту. Наведені обставини свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 наразі може переховуватися шляхом залишення місця несення служби, у тому числі має всі можливості та засоби здійснити виїзд на тимчасово окуповані території України або за межі території України у незаконний спосіб.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним стороною обвинувачення ризику перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, оскільки встановлення такого ризику передбачає таку ймовірність у перспективі за факторами небезпеки із врахуванням інших обставин та особи підозрюваного. Проте, матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім зазначених, які б могли переконати слідчого суддю в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначеного ризику на даному етапі кримінального провадження.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, який є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 розлучений, має трьох неповнолітніх дітей, являється військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину та наданий час не повернувся для подальшого проходження служби, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров'я підозрюваного слідчому судді не надано, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, який ставиться йому в провину.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Як встановлено, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, в результаті якого загинула людина.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який спричинив загибель людини, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину, слідчий суддя не визначає розмір застави.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
Клопотання тимчасово виконуючого обов'язки слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 03 вересня 2025 року 19 год. 12 хв. до 01 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_11