05 вересня 2025 року м. Київ Справа № 320/10489/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №051212 від 19.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №051212 від 19.12.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу. У вказаній постанові зазначено, що позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки всі документи надавались водієм в повному обсязі, проте не були взяті посадовими особами відповідача до уваги. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 02.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025, справу № 320/10489/24 передано на розгляд головуючому судді Сасу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Сас Є.В.) від 17.03.2025 постановлено прийняти справу до провадження в адміністративній справі та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві зазначає, що під час проведення перевірки транспортного засобу БОГДАН державний номер НОМЕР_1 , уповноваженим особам водієм транспортного засобу не було надано документів, зокрема схеми маршруту, розкладу руху, відсутність яких зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
З огляду на викладене, позивачем було порушено законодавство про автомобільний транспорт, а саме перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
14.11.2023 уповноваженими особами Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 09.11.2023 № 000496 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
14.11.2023 було зупинено транспортний засіб марки БОГДАН, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Ірпінське АТП 13250».
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.11.2023 №АР012196.
Згідно із складеним актом зафіксовано виявлене під час перевірки порушення статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом засобу марки БОГДАН, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що відсутні схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду на момент перевірки.
Повідомленням від 08.12.2023 №96498/29/24-23 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19.12.2023, яке було вручено за довіреністю 14.12.2023.
19.12.2023 відповідачем на підставі акта №АР012196 було винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №051212 у розмірі 17 000, 00 грн відносно ТОВ «Ірпінське АТП 13250» за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскарженій постанові Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно пункту 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, регламентується Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).
Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно положень статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (частина 1 вказаної статті).
Частиною другою статті 39 Закону №2344-III визначено перелік документів для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III (який застосовано відповідачем при прийнятті оскарженої постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Суд зазначає, що згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).
Так, судом у цій справі встановлено, що спірну постанову від 19.12.2023 №051212 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема оформленого акта від 14.11.2023 №АР012196 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що позивачу направлено рекомендований лист з повідомленням від 08.12.2023 №96498/29/24-243.
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У даному випадку позивач, який здійснює підприємницьку діяльність у сфері пасажирський перевезень автомобільним транспортом, є автомобільним перевізником, враховуючи те, що, як зазначає сам позивач в адміністративному позові здійснює перевезення пасажирів за власний кошт протягом двох тижнів.
Суд зауважує, що у контексті реалізації Укртрансбезпекою повноважень щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, варто виходити із того, що у кожному випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета перевірки.
Однак, із матеріалів справи встановлено, що за результатами проведеної рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу, посадовими особами відповідача виявлено відсутність у водія на момент проведення перевірки схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду.
Відповідно до пункту 52 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до пункту 53 Правил №176 у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень.
У даному випадку, позивачем здійснювалися перевезення пасажирів два тижні, в години найбільшого пасажирського навантаження.
Відповідно до акта перевірки позивачем здійснювалися перевезення пасажирів за адресою: м. Київ, ст.м. «Академмістечко», а отже, у розумінні Закону №2344-III, саме ТОВ "Ірпінське АТП №13250" був перевізником пасажирів 14.11.2023 під час рейдової перевірки транспортного засобу та здійснював регулярні перевезення пасажирів на зазначеному маршруті.
У відповідності до статті 18 Закону №2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно зі статтею 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17, від 19 серпня 2019 року у справі №823/5035/15.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса:
- посвідчення водія відповідної категорії,
- реєстраційні документи на транспортний засіб,
- квитково-касовий лист,
- схема маршруту,
- розклад руху,
- таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень),
- інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час перевірки встановлено здійснення позивачем перевезення пасажирів за відсутності схеми маршруту та розкладу руху, затвердженого замовником перевезень, про що складено акт від 14.11.2023 №АР012196 та здійснено фотофіксацію.
Крім того, з вказаного акту вбачається, що водій від пояснень та підпису акта відмовився.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2344-III водій автобуса зобов'язаний, зокрема, мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса. Також вказаною статтею визначено, що водію автобуса забороняється, зокрема, змінювати маршрут та розклад руху.
Аналізуючи вказані правові норми, суд зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №420/24932/23.
Однак, як вже зазначалось вище судом, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, на позивача розповсюджується дія Закону України №2344-III «Про автомобільний транспорт».
Під час проведення перевірки були відсутні документи на підставі яких виконуються перевезення, а саме: схема маршруту; розклад руху, затверджений замовником; таблиця вартості проїзду.
Постанова відповідача про накладення штрафу винесена щодо позивача, у зв'язку з допущенням ним порушення абзацу 3 частини першої статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 цього Закону.
Суд звертає увагу, що відсутність на момент перевірки у водія хоча б одного документу, передбаченого абзацу 3 частини першої статті 39, 48 вказаного закону, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для накладення штрафу.
Враховуючи, що у водія на час перевірки був відсутній такі обов'язкові документи як схема маршруту, розкладу руху, затвердженого замовником перевезень, таблиця вартості проїзду суд приходить до висновку про законність накладення адміністративно-господарського штрафу, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Частиною шостою статті 157 КАС України передбачені випадки, із настанням яких заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
До таких випадків належать набрання законної сили рішення суду про: закриття провадження у справі; залишення позову без розгляду; відмову у задоволенні позову.
Отже, за умови існування будь-яких із цих обставин заходи забезпечення позову втрачають свою дію і не потребують прийняття окремого процесуального документу.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Сас Є.В.