Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 вересня 2025 року Справа№200/6070/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2025 №104350010571, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у ВГО «Донбасгеологія» з 11.08.1987 по 08.12.1997 та період одержання допомоги по безробіттю з 09.03.1998 по 25.05.2001;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказана недостатня кількість страхового стажу, при цьому до стажу не враховані спірні періоди трудової діяльності, з огляду не недоліки в записах трудової книжки.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася із цим позовом до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, де зазначено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася із заявою від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 після досягнення віку 60 років становить - 32 роки; починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення 63 років з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року становить - 25 - 35 років; починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення 65 років з 1 січня 2030 по 31 грудня 2030 року - 15 років
На дату звернення позивач досягла віку 60 років. Страховий стаж позивача на дату звернення склав 28 років 02 місяців 14 днів.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.05.2025, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2025 №104350010571 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у ВГО «Донбасгеологія» з 11.08.1987 по 08.12.1997 та період одержання допомоги по безробіттю з 09.03.1998 по 25.05.2001, на переконання відповідача, слід врахувати таке.
У трудовій книжці позивача від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 , на титульному аркуші відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Позивачем до заяви про призначення пенсії, яка подана 09.05.2025, не було надано жодного доказу на підтвердження трудового стажу, окрім трудової книжки, оформленої неналежним чином, без печатки підприємства.
Тому, страховий стаж ОСОБА_1 з 25.05.2001 зараховано Головним управлінням відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID - НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
09.05.2025 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням від 16.05.2025 № 104350010571 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серія від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що на титульному аркуші відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Спірним питанням у справі є рішення відповідача від 16.05.2025 № 104350010571 про відмову у призначенні пенсії, також позивач оскаржує не зарахування до страхового стажу періодів з 11.08.1987 по 08.12.1997 та період одержання допомоги по безробіттю з 09.03.1998 по 25.05.2001.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами частини другої статті 26 Закону № 1058 встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки зокрема мають особи за наявності страхового стажу по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із абзацом 1 пункту Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи позивачки згідно трудової книжки стала відсутність печатки підприємства на титульному аркуші, що на думку відповідача, є порушенням п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, дослідженням трудової книжки від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 судом встановлена відсутність печатки підприємства.
Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162), а з 29.07.1993 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58).
Під час заповнення та внесення змін до трудової книжки позивача діяли норми Інструкції №162.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Вказані положення також передбачені Інструкцією №58, яка діє з 29.07.1993 (пункт 2.11).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
При цьому, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.
У даному випадку записи трудової книжки позивачки містять повні відомості, засвідчені підписом посадових осіб та відбитками печаток.
При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що недоліки у заповненні трудової книжки не спростовує факту наявності у позивача відповідного стажу роботи.
Аналогічне стосується періоду одержання допомоги по безробіттю з 09.03.1998 по 25.05.2001.
Ураховуючи викладене, рішення відповідача прийнято передчасно, без підрахунку належним чином страхового стажу позивача із врахуванням даних стосовно періодів роботи, зазначених у трудовій книжці від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 , а тому підлягає скасуванню.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що позов належить задовольнити у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 №104350010571 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком та застосувати спосіб порушеного права у виді зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із врахуванням відомостей про періоди трудової діяльності, що вказані у трудовій книжці від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати стаж, то така задоволенню не підлягає, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, крім того спірний стаж не аналізувався відповідачем, оскільки ним не взято до уваги положення трудової книжки позивача.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2025 №104350010571, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком, із врахуванням відомостей про періоди трудової діяльності, що вказані у трудовій книжці від 14.08.1987 серії НОМЕР_1 .
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 05.09.2025.
Суддя І.В. Буряк