04 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7404/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Трейд Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Трейд Плюс» (далі - ТзОВ «МД Трейд Плюс», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 62883,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, а також фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані забезпечувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі якщо працює від 8 до 25 осіб, норматив становить одне робоче місце. Згідно з інформацією Пенсійного фонду України, отриманою в автоматизованому порядку за допомогою Програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку з проблем інвалідності, у відповідача у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 8 осіб, проте жодної особи з інвалідністю працевлаштовано не було, чим порушено вимоги статей 19 та 20 Закону №875-ХІІ. На підставі цього Фонд розрахував та виставив до сплати адміністративно-господарські санкції і пеню, які відповідач добровільно не сплатив.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У поданому до суду відзиві відповідач ТзОВ «МД Трейд Плюс» позовні вимоги не визнав та зазначив, що ним виконано всі можливі заходи, передбачені законодавством, для створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Зокрема, з посиланням на приписи наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, яким передбачено порядок подання звітності про попит на робочу силу, відповідач вказує, що упродовж 2024 року ним подавалися до Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щодо наявності вакансії за посадою “водій автотранспортних засобів». Крім того, відповідач вказав, що обов'язок безпосереднього пошуку кандидатів з інвалідністю покладено на державну службу зайнятості, а роботодавець зобов'язаний лише створювати робочі місця і подавати відповідну інформацію. Відтак, за твердженням відповідача, підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача не відповідають вимогам законодавства. Фонд наголосив, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 22 Закону України “Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості здійснюють лише добір працівників, тоді як обов'язок безпосереднього працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на роботодавців. Крім того, відповідно до пунктів 3.2.5 та 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, середньооблікова кількість працівників з інвалідністю визначається за фактично відпрацьований період, і для зарахування до виконання нормативу особа з інвалідністю має відпрацювати не менше 6 місяців у календарному році. Оскільки у відповідача у 2024 році не працювала жодна особа з інвалідністю, норматив виконано не було. Таким чином, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є законними, а відзив не містить належних доказів протилежного.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників у ТзОВ «МД Трейд Плюс» у 2024 році становила 8 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТзОВ «МД Трейд Плюс» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу - 60494,01 грн, з врахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 120988,03 грн, пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій (79 днів) - 2389,75 грн (а. с. 4, 6).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 218 ГК України (чинним на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи убачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2024 році становила 8 осіб (згідно із витягом з централізованого банку даних з проблем інвалідності, наданого Пенсійним фондом України), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2024 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця, проте цей норматив виконаний не був.
Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа №806/1368/17) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №260/557/19, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Згідно із пунктом 2 Порядку надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 №553 (далі - Порядок №553), роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.
Пунктом 3 Порядку №553 визначено, що інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).
Відповідно до пункту 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.
07.07.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901) “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання, який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - форма № 3-ПН).
Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Судом встановлено, що 06.03.2024, 11.04.2024, 08.05.2024, 10.06.2024, 10.07.2024, 07.08.2024, 10.09.2024 відповідач дійсно подавав до Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості за спрощеною формою інформацію про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансії “водій автотранспортних засобів», що підтверджується копіями такої інформації.
Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №120/4975/22 вказав про таке: якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Проте, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
Крім того, суд звертає увагу, що з наданих позивачем доказів на спростування заявлених позовних вимог вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «МД Трейд Плюс» станом на 01.01.2024 становила 5 осіб, що підтверджується наказом № 7/1 від 29.12.2023 «Про затвердження штатного розпису у новій редакції» та штатним розкладом станом на 01.01.2024. В подальшому, середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «МД Трейд Плюс» станом на 15.04.2024 становила 11 осіб, що підтверджується наказом № 17/2 від 12.04.2024 «Про затвердження штатного розпису у новій редакції» та штатним розкладом станом на 15.04.2024. Середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «МД Трейд Плюс» станом на 01.09.2024 становила 8 осіб, що підтверджується наказом № 22 від 30.08.2024 «Про затвердження штатного розпису у новій редакції» та штатним розкладом станом на 01.09.2024. Середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «МД Трейд Плюс» станом на 01.10.2024 становила 7 осіб, що підтверджується наказом № 22/3 від 30.09.2024 «Про затвердження штатного розпису у новій редакції» та штатним розкладом станом на 01.10.2024.
Отже, з огляду на вказане вище, суд зауважує, що динаміка зростання працюючих осіб в ТзОВ «МД Трейд Плюс» почалася з березня 2024 року, відтак попит на робочу силу (вакансії) у відповідача виник саме з березня 2024 року, про що підприємством належним чином подавалися відповідні звіти за формою №3-ПН з березня 2024 року по вересень 2024 року включно.
Оскільки у серпні - вересні 2024 року в ТзОВ «МД Трейд Плюс» кількість працюючих по штатному розпису становила 7 осіб, звіти за формою №3-ПН ним не складались та до відповідних органів не подавались.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач виконав вимоги Закону №875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю чи відмовляв таким особам у прийнятті на роботу позивачем не надано, а причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році не залежали від самого роботодавця, тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році (у кількості 1 робочого місця) згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, 3а, код ЄДРПОУ 13369882) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Трейд Плюс» (44700, Волинська область, Володимирський район, село Федорівка, вулиця Федорівська, 2а, код ЄДРПОУ 44700332) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський