04 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7364/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.05.2025 №033050008124 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання повторно розглянути заяву від 08.05.2025 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 08.05.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням ГУ ПФУ України у Львівській області від 16.05.2025 №033050008124 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні поданої заяви з тих підстав, що «згідно поданих документів утриманця не підтверджено факт встановлення інвалідності з дитинства до 18 річного віку та відсутній медичний висновок ЛКК згідно постанови 22-1, пункт 2.18».
З вказаною відмовою у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач не погоджується, та вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №714723 від 21.11.2022 він є інвалідом ІІ групи з дитинства довічно. При цьому вказує, що відповідно до п. 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Таким чином, статус «інвалід з дитинства» встановлюється в день надходження до комісії документів після 18 років.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У встановлений судом строк від відповідача - ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву від 15.07.2025, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві в повному обсязі, та вважає, що вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні; непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Однак, за результатами розгляду документів, доданих утриманцем до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника не підтверджено факт встановлення інвалідності з дитинства до 18 річного віку та відсутній медичний висновок ЛКК згідно постанови 22-1, пункт 2.18. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийняте згідно норм чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 08.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 16.05.2025 №033050008124 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з тих підстав, що «згідно поданих документів утриманця не підтверджено факт встановлення інвалідності з дитинства до 18 річного віку та відсутній медичний висновок ЛКК згідно постанови 22-1, пункт 2.18».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно частини третьої статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першої статті 5 Закону №1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а вразі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 38 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зі змісту цих норм слідує, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
До заяви про призначення пенсії надається пакет документів, перелік яких визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 №2109 причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Тобто право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років. Отже, є два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії: як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років.
Наведене також узгоджується з положеннями частини 2 статті 36 Закону №1058, за яким непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються також діти померлого годувальника старші 18 років, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
При цьому, формулювання “стали інвалідами до досягнення 18 років» не є тотожнім “отримали статус інваліда до досягнення 18 років» (в формалізованому розумінні), натомість їх слід тлумачити також таким чином, що стан здоров'я вказаних осіб фактично відповідав та/або мав передумови відповідати статусу інвалідності.
Водночас, статус інвалід з дитинства встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року по справі №302/1149/16-а та від 27.10.2021 по справі №759/6651/16-а.
З акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №714723 від 21.11.2022 вбачається, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства довічно (а. с. 11).
Однак, як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, позивач визнаний особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку (вперше інвалідність ІІІ групи встановлена у 2018 році), при цьому, висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_1 мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку в матеріалах справи відсутній, що суперечить приписам пункту 2.18 Порядку №22-1, що позбавляє суд можливості встановити обставини, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Крім того, у виписках з історії хвороби ОСОБА_1 за №1351/17, №1384/17 (а. с. 13, 18) не зазначено, що ОСОБА_1 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Відтак, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить висновку, що у позивача відсутні правові підстави для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у ГУ ПФУ у Львівській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058 за заявою від 08.05.2025. Тому прийняте рішення відповідачем в цій справі від 16.05.2025 №033050008124 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Таким чином, у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про зобов'язання вчинити дії слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський