Справа № 560/546/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
05 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 13 січня 2025 року ОСОБА_2 / надалі позивач, апелянт/ звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління ДМС в Хмельницькій області / надалі відповідач/, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області №361 від 06.09.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 та скасування посвідки на постійне проживання в Україну серії НОМЕР_1 , орган видачі 6801, термін дії - безстроково.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.09.2016 йому, на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», було видано дозвіл на імміграцію в Україну №1921-ім. На підставі вказаного дозволу того ж дня, 16.09.2016, позивачу також видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
3. Разом із тим, як зазначає позивач, 06.09.2023 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області було прийнято рішення №361 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання.
4. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що воно прийняте на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», тобто з підстав того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
5. Позивач не погодився з вказаним рішенням та вказує на те, що у рішенні відповідача №361 від 06.09.2023 не наведено жодних фактичних даних, які б свідчили про вчинення ним будь-яких конкретних протиправних дій або про наявність намірів щодо вчинення таких дій, які могли б загрожувати державній безпеці України. Крім того, рішення не містить обґрунтованих та переконливих аргументів, які б дозволяли припустити, що позивач прибув до України з метою вчинення протиправної діяльності, спрямованої на дестабілізацію громадського порядку.
6. 23 травня 2025 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Апелянт ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
8. Апелянт зазначив, що оскаржуване рішення Хмельницького окружного адміністративного суду Хмельницької області у справі №560/546/25, постановлено шляхом неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, які суперечать аналогічним позиціям викладених у постановах Верховного суду, фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права та не правильним застосуванням норм процесуального права особи на справедливий судовий розгляд і законний захист прав, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню у повному обсязі із ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. ОСОБА_1 є громадянином Грузії.
10. 17 березня 2015 року позивач, перебуваючи на території України, уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам'янець-Подільському реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області серії НОМЕР_2 від 17.03.2015.
11. Згідно свідоцтва про народження від 26.04.2016 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в Україні та, відповідно до довідки від 25.04.2016 про реєстрацію особи громадянином України, набув громадянство України на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» та є громадянином України з 28.08.2015 року.
12. 16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є батьком громадянина України.
13. 16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі дозволу на імміграцію в Україну видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
14. 06.09.2023 заступником начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області затверджено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .
15. У висновку зазначено, зокрема, що 16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_4 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є батьком громадянина України (син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області 26.04.2016, довідка про реєстрацію особи громадянином України №787, видана Управлінням ДМС України в Хмельницькій області 25.04.2016). 16.09.2016 громадянина Грузії ОСОБА_1 також документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 терміном дії «безстроково» (орган, що видав 6801).
16. З метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій.
17. Таким чином, як зазначено у висновку, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Згідно оперативної інформації громадянин Грузії ОСОБА_1 являється членом ОЗГ, дотримується кримінальних «понять» та «звичаїв», впливає на криміногенну обстановку в регіоні та в Україні, володіє широким колом зв'язків серед представників кримінального середовища регіону, в тому числі і серед представників так званої «етнічної злочинної спільноти», а також забезпечує наповнення так званого «злочинного общака».
18. 08.09.2022 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на три роки.
19. 06.09.2023 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення за №361 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу від 16.09.2016 на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».
20. Також вказано, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16.09.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
21. Апелянт зазначив, що вважає необґрунтованими твердження суду першої інстанції, про те, що в розрізі фактичних обставин справи та підстав, які були визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, є докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов'язку щодо всебічного вивчення подання, яке містить інформацію щодо можливих дій апелянта слід вказати, що Відповідач не запитував додаткову інформацію щодо підтвердження поведінки Апелянта, яка зазначена у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Тобто, відсутня будь-яка інформація, яка перевірялась та аналізувалась Відповідачем, за результатами якого доцільно було прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію на підставі на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". Передусім, зазначаючи про те, що Апелянт, може бути причетний до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть привести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України, Відповідач на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України повинен навести обставини та факти, які мають відношення до Апелянта та дають обґрунтовані підстави для таких висновків.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
23. Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
24. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
25. Відповідно до статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
26. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
27. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
28. Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
29. Як встановлено судом, позивачу надано дозвіл на імміграцію та його документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
30. Підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлено статтею 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
31. З викладеного слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, передбачених у статті 12 Закону України "Про імміграцію".
32. Згідно з пунктом 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
33. Підпунктом 1 пункту 64 Порядку №321 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію».
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
35. Як слідує з матеріалів справи, спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію прийняте на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію», та на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку №321 скасована посвідка на постійне проживання.
36. Судом встановлено, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано відповідним поданням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, котре було надіслано Управлінню Державної міграційної служби в Хмельницькій області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
37. Так, у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначається, що позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України.
38. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести біля місцевих державних адміністрацій.
39. Таким чином, як зазначено у поданні, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
40. Згідно оперативної інформації громадянин Грузії ОСОБА_1 являється членом ОЗГ, дотримується кримінальних “понять» та “звичаїв», впливає на криміногенну обстановку в регіоні та в Україні, володіє широким колом зв'язків серед представників кримінального середовища регіону, в тому числі і серед представників так званої “етнічної злочинної спільноти», а також забезпечує наповнення так званого “злочинного общака».
41. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
42. Пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
43. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
44. Положеннями пункту 22 Порядку №1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
45. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
46. Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
47. Враховуючи наведене, інформація викладена у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, є підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".
48. Закон України "Про національну безпеку України" визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
49. Згідно із пунктами 3, 6, 9, 10 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
50. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про національну безпеку України" фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
51. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
52. Колегія суддів зазначає, що в розрізі фактичних обставин справи та підстав, які були визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, останні вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування позивачу дозволу на імміграцію в України, що спрямоване на забезпечення фундаментальних національних інтересів України.
53. До того ж, колегія суддів враховує, що Державною прикордонною службою України виконується доручення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.09.2022 №8170/55-01-2022 щодо заборони в'їзду в Україну, стосовно громадянина Грузії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 08.09.2025. Доказів оскарження заборони в'їзду в Україну та/або її скасування не надано.
54. Слід зазначити, що відповідно до норм Порядку №1983, опитування особи перед прийняттям рішення органом міграційної служби та витребування додаткових документів це є правом відповідача, а не його обов'язком, сумніви відповідача в достовірності подання були відсутні, а тому, він не вчиняв таких дій.
55. Апелянтом фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а його протиправність зводиться до тверджень про необґрунтованість подання та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в ньому.
56. Разом з цим, апелянт не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до відповідних органів щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.
57. Колегія суддів також зазначає, що подання Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", та направлене відповідачу у порядку, визначеному законодавством, а перевірка саме відповідачем інформації, зазначеної в поданні, не є обов'язковою.
58. Доводи апелянта, що міграційним органом не враховано обставини щодо наявності в нього сталих родинних стосунків на території України, колегія суддів оцінює критично. Бажання апелянта зберегти сталі родинні стосунки, покладає саме на нього визначені діючим законодавством обов'язки. Реалізація цього бажання позивача не може здійснюватися шляхом незастосування державними органами до нього наслідків протиправного перебування в Україні, чи дій всупереч діючого законодавства України.
59. Крім того, саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
60. Також, належить врахуванню й те, що оскільки на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, то здійснення посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.
61. Відповідач, приймаючи спірне рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, діяв в межах відповідних приписів чинного законодавства, а саме, пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", оскільки застосовані відповідачем приписи надають можливість передбачити настання правових наслідків у вигляді скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також, скасування посвідки на постійне проживання.
62. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення є правомірним та відсутні підстави для його скасування.
63. Інші доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
64. Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
65. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
66. Колегія суддів зазначає, що відповідач спростував, а апелянт не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні правильно суд першої інстанції відмовив.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
67. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
68. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
69. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
70. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
71. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
72. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.