04 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 932/9749/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року (суддя Ярощук О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і якому, з урахуванням уточнень просив скасувати постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мартинюка Я.І. серія 1ДІ №00385161 від 25.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч.3ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що винесена з порушенням норм чинного законодавства та за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Оскаржувану прийнято постанову без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та за відсутності належних доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки він не здійснював ні зупинку ні стоянку на вказаному автомобілі 25.07.2023, оскільки перебував поза межами міста Дніпро виконуючи обов'язки військової служби. Також він не є власником вищевказаного автомобіля, власником якого є його дружина ОСОБА_2 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про правомірність та обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Суд також зазначив, що наявні у справі фотознімки свідчать про те, що розташування автомобіля біля будинку№12 по вул. Юліуша Словацького у м. Дніпро, без дотримання відстані у 10 метрів перед виїздом з прилеглої території створює значні перешкоди дорожньому руху, оскільки звужує огляд та можливість маневру для автомобілів виїжджаючих з двору вищезазначених будинків. Також висновки суду ґрунтуються на тому, що постанову винесено відповідно до вимог ст. ст. 14-2, 122 КУпАП за змістом яких, до відповідальності може бути притягнуто не лише власника транспортного засобу, а і належного користувача, яким відповідно до даних Інспекції є саме позивач, що не заперечується позивачем, який лише заперечував свою фізичну присутність під час зупинки транспортного засобу у м. Дніпро, по вул. Юліуша Словацького, 12.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наводить свою позицію суть якої полягає в тому, що відповідачем не було надано, а судом не встановлено належних доказів, які б безперечно свідчили, що саме позивач здійснив зупинку, не стоянку, що стало підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас позивач стверджує, що він не здійснював ні зупинку ні стоянку на вказаному автомобілі 25.07.2023, оскільки перебував поза межами міста Дніпро, виконуючи обов'язки військової служби. Також вказує на те, що позивач не є власником вищевказаного автомобіля, а власником вказаного автомобіля є його дружина ОСОБА_2 . Також вказано на те, що 31.01.2025 позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні 21.03.2025 у режимі відеоконференції, однак ухвалою суду 11.02.2025 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судому засіданні у режимі відеоконференції з тих підстав, що у приміщенні суду на даний час не має достатньої кількості залів судових засідань у яких справні технічні засоби необхідні для проведення відеоконференцій. Дані зали окрім технічних засобів для проведення відеоконференцій обладнані приміщеннями для утримання осіб, що перебувають під вартою та вказані зали судових засідань використовуються суддями з розгляду кримінальних проваджень. 21.03.2025 через систему Електронний суд позивачем було отримано Протокол с удового засідання системи ВКЗ. Тобто в порушення ч.1 ст. 21 КАС України позивача було позбавлено права на доступ до правосуддя та захисту своїх інтересів. 24.03.2025 позивачем було подано заяву про відвід Судді Ярощук О.В., так як у позивача були сумніви щодо неупередженості судді. 31.03.2025 суддею Ярощук О.В., після прийняття рішення по справі, винесено ухвалу, якою заява про відвід залишена без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 25.07.2023 головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю та безпеки дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мартинюк Я.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00385161 до повідомлення серія ІД №01214180, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення діяння передбаченого ч.3ст.122 КУпАП, що полягало у порушенні 22.06.2023, вимог підпункту и) пункту15.9розділу 15 ПДР, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій. Інкриміноване діяння мало місце 22.06.2023 о 14.50 год., в районі буд.№12 по вул. Юліуша Словацького, в м.Дніпро. Транспортний засіб марки «SUBARU LEGASY» д.н.з. НОМЕР_1 .
Не погодившись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пп. «и» п. 15.9 ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (вивантаження) вантажу, виконання вимог ПДР (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Нормами частини 3 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за наступні порушення - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно з частиною 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
За приписами примітки до статті 122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, колегія суддів зазначає, що інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K80V2 про що відповідно до вимог статті 283 КУпАП вказано у постанові.
Відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу, що зафіксовано у режимі фотозйомки, надано фотокопії зображення транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів.
Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані докази (матеріали фотофіксації) підтверджують порушення позивачем пп. «и» п.15.9 ПДР України, оскільки ці фотоматеріали надають можливість ідентифікувати транспортний засіб, встановити місце розташування транспортного засобу по відношенню до прилеглої території, а також можливо встановити те, що зупинка транспортного засобу здійснено на відстані менше 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території. Не дотримання встановленої відстані підтверджується зробленими інспектором Інспекції заміри за допомогою рулетки геодизичної, що також підтверджується фотоматеріалами.
Отже, надані відповідачем докази, які у розумінні статті 51 КУпАП, є допустимими та підтверджують факт порушення позивачем вимог пп. «и» п.15.9 ПДР України.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що він не є власником вищевказаного автомобіля, власником якого є його дружина ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що приміткою до статті 122 КУпАП передбачено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 08.10.2022, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Водночас положеннями статті 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:1) ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; 2) особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Судом встановлено, та не заперечувалось позивачем, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів належним користувачем вказаного транспортного засобу на час фіксації правопорушення був позивач.
Оскільки, в розумінні положень статті 14-2 КУпАП України, позивач є відповідальною особою, то відповідачем правомірно складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП.
Також апеляційний суд зазначає, що безвідносно до місця перебування належного користувача (відповідальної особи) він несе відповідальність за порушення правил частини 3 статті 122 КУпАП , зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), за виключенням випадків, передбачених, зокрема, абзацом 3 частини 1 статті 279-3 КУпАП, за яким відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Водночас, у ході судового розгляду справи не встановлено наявності доказів вчинення дій в порядку, визначеному пунктом 2 частини 1 статті 279-3 КУпАП, а отже і наявності підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі з урахуванням положень статті 279-3 КУпАП.
Отже, посилання позивача на те, що він не є власником вказаного транспортного засобу, власником якого є його дружина, а також про те, що під час вчинення адміністративного правопорушення від перебував поза межами міста Дніпро, а тому об'єктивно не міг бути суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, є помилковим.
Надаючи оцінку доводам позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про участь у судому засіданні у режимі відеоконференції, чим порушено права позивача та що стало підставою для подання ним заяви про відвід судді, який безпідставно залишено без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За правилами частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 10 КАС України суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частина перша статті 18 КАС України встановлює, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 18 КАС України).
Відповідно до положень статті 195 КАС України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості.
Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статті 229 КАС України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.
Технічний запис та протокол судового засідання після закінчення судового засідання долучаються до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання та долучення його до матеріалів справи визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частина четверта статті 230 КАС України передбачає, що під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя, зокрема, підсистеми відеоконференцзв'язку унормовано Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення).
Так, пунктом 46 Положення передбачено, що за наявності в суді технічної можливості учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Відповідно до пункту 47 Положення за наявності в суді технічної можливості учасник справи може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду за допомогою технічних засобів суду. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує такий суд.
Відповідно до пункту 50 Положення суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).
Пунктом 51 Положення визначено, що у випадку використання підсистеми відеоконференцзв'язку для здійснення фіксування судових засідань, що проводяться без застосування режиму відеоконференції, секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання.
У разі технічної неможливості використання підсистеми відеоконференцзв'язку для здійснення фіксування судових засідань, що проводяться без застосування режиму відеоконференції, аудіо-, відеофіксація та ведення протоколу (журналу) судового засідання можуть здійснюватися наявними в судах автономними системами технічної фіксації судового процесу з подальшим долученням матеріалів до АСДС. Зазначені процесуальні дії вчиняються судом до появи в підсистемі відеоконференцзв'язку можливості автономного фіксування судових засідань.
Відповідно до матеріалів справи 31.01.2025 позивачем подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні 21.03.2025 у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2025 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судому засіданні в режимі відеоконференції з тих підстав, що в приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на даний час не має достатньої кількості залів судових засідань у яких справні технічні засоби необхідні для проведення відеоконференцій. Дані зали окрім технічних засобів для проведення відеоконференцій обладнанні приміщеннями для утримання осіб, що перебувають під вартою та вказані зали судових засідань використовуються суддями з розгляду кримінальних проваджень.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу копію вказаної ухвали доставлено до електронного кабінету Мовчан Д.А. 12.02.2025.
В судове засідання призначене на 21.03.2025 позивач не прибув та як слідує з матеріалів справи у період з 13.02.2025 до 21.03.2025, заяв та клопотань ним до суду подано не було, причину неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до протоколу судового засідання від 21.03.2025 в судовому засіданні приймав участь представник відповідача, який знаходився в залі суду. Отже судове засідання проводилося без застосування режиму відеоконференції.
Враховуючи вищевикладене доводи позивача про те, що 21.03.2025 суд першої інстанції без участі позивача, без повідомлення сторін про проведення ВКЗ раптово знайшов технічну можливість та вільний зал судових засідань де провів ВКЗ без участі позивача, є помилковими.
Також відповідно до матеріалів справи в судовому засіданні протокольною ухвалою, відповідно до положень статті 227 КАС України, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, судом визначено час та дату проголошення рішення: 28.03.2025 о 09.45 хв.
День та час проголошення рішення з 28.03.2025 було відкладено на 31.03.2025, у зв'язку із участю судді у іншому провадженні (розгляд двох клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою).
24.03.2025 до суду надійшла заява позивача про відвід судді.
31.03.2025 в судовому засіданні, яке проведено в режимі відеоконференції за участю позивача, було проголошено рішення суду.
Також ухвалою суду від 31.03.2025 заяву позивача про відвід судді залишено без розгляду.
Залишаючи заяву про відвід судді без розгляду, суд першої інстанції посилаючись на положення статей 39, 227, 228 КАС України, дійшов висновку, що враховуючи на імперативну заборону, яка передбачена статтями 227, 228 КАС України, суд отримавши заяву про відвід 24.03.2025 на стадії ухвалення судового рішення, не уповноважений її розглядати, оскільки це призведене до порушень вимог процесуального законодавства. Окрім того, подання такої заяви позивачем на стадії ухвалення судового рішення свідчить про втручання у процес ухвалення судом рішення, що свідчить про зловживання процесуальними правами.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Положеннями статті 227 КАС України визначено, що після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і переходить до стадії ухвалення судового рішення або оголошує перерву, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим.
Відповідно до статті 228 КАС України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.
Втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється.
Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення.
Обговорення та ухвалення судового рішення відбуваються у приміщенні суду.
Враховуючи наведені положення законодавства, оскільки позивачем подано заяву про відвід судді 24.03.2025, тобто на стадії ухвалення судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано залишив вказану заяву без розгляду.
Суд зауважує, що стадія ухвалення судового рішення не допускає розгляд заяв, клопотань, які надійшли до суду після того, як суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров