Головуючий І інстанції: С.С. Бойко
05 вересня 2025 р. Справа № 440/6015/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6015/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 916310165612 від 21.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату мого, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/2289/25 - вих. 09.04.2025 року, починаючи з 01.01.2024 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На виконання рішення суду у справі позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за 2024 рік. Позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої ТУ ДСА в Полтавській області №02/2289/25-вих. від 09.04.2025, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що він має право на перерахунок довічного щомісячного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Полтавській області №02/2289/25-вих. від 09.04.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.04.2025 №02/2289/25-вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
ГУ ПФУ в Донецькій області не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що частиною третьою статті 135 Закону №1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Вказало, що за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні, водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні. Вважає, що окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 вказало, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначило, що оскільки після 18.02.2020 року (дата прийняття Конституційним Судом України рішення №2-р/2020) розмір складових суддівської винагороди не змінювався, тому правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Позивач та третя особа не скористались правом надання відзивів на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 440/13403/24 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", у розмірі 3028 грн; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, зі зазначенням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (60%), зі застосуванням регіонального коефіцієнту 1.1, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2024 рік у розмірі 3028 грн.
На підставі рішення Полтавського окружного суду від 21.03.2025 Територіальним управління державної судової адміністрації в Полтавській області 09.04.2025 видано довідку № 02/2289/25-вих, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2024.
14.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до пенсійного органу про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 09.04.2025 року № 02/2289/25- вих.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 року було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання, із збільшеної заробітної плати згідно довідки від 09.04.2025 року №02/2289/25-вих, яка видана Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Полтавській області, оскільки розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 року не змінився.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2024 року відбулися зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, внаслідок чого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.04.2025 №02/2289/25-вих із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн, а тому наявні підстави для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивача у відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII тому дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.04.2025 №02/2289/25-вих, починаючи з 01 січня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн в розмірі 60% суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 142 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIIIрізних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Так, спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.
Так, стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень.
У той же час, згідно з абз. 5 статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривень для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.04.2025 №02/2289/25-вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2024 року є обґрунтованою, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, зокрема на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн. відсутні.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.04.2025 №02/2289/25-вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2024 року, є правомірним та скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 440/6015/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло