05 вересня 2025 р. Справа № 440/11145/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 05.05.25 по справі № 440/11145/24
за позовом Приватного підприємства "Транзит-Сервіс"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство "Транзит-Сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, відповідно до якої просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 00090140701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 343856,25 грн, № 00090160701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3060,00 грн, № 00090130701 та № 00090180701.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позов Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2024 № 00090130701. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2024 № 0090160701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060,00 грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2024 № 0090140701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 343856,25 грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2024 № 0090180701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" (вул. Шевченка, буд. 24/43, кв. 24, Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 24564184) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8916,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень).
ГУ ДПС у Полтавській області з рішенням суду першої інстанції не погоджується та вважає, що судом порушено норми матеріального права, а саме: пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст.187, пп. «г» п.198.5, п.198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями у редакції за перевіряємий період, далі ПК України) та порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 11, 72, 75, 78, 90, 242 КАС України, надано неповну та невірну правову оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам. Щодо ППР № 00090160701 від 19.06.2024 в частині застосування штрафу в розмірі 3060,00 грн. вказує , що у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, а копії витягів з програмного забезпечення (протоколи руху документа/ звіта та пов'язаних з ним повідомлень/ квитанцій) про надіслання розрахунків коригування контрагенту не можуть слугувати обставинами, що звільняють платника податків від відповідальності за порушення податкового законодавства ( постанова Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19). Щодо ППР №00090130701 від 19.06.2024 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 240 683,75 грн. (основний платіж - 192 547 грн., штрафна санкція - 48 136,75 грн.) вказує , що ПП «ТРАНЗИТ-СЕРВІС» порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ (із змінами та доповненнями, п. 11, п. 12, п. 14 НП(С)БО 16 «Витрати», п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, 3.1, 3.2, 3.5, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 192547 грн. в т.ч. за 2023 в сумі 192 547 грн. Дане порушення мало вплив на об'єкт оподаткування з податку на додану вартість. Щодо ППР №00090140701 від 19.06.2024 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 343 945 грн. (основний платіж - 275 156 грн., штрафна санкція - 68 789 грн.) вказує, що перевіркою встановлено не нарахування податкових зобов'язань на суму, розраховану виходячи з перевищення балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною реалізації основного засобу в розмірі 306 073,83 грн. ( ПДВ -61 215 грн.) ПП «ТРАНЗИТ-СЕРВІС» порушено п.188.1 ст.188, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIіззмінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання за липень 2020 в сумі61 215 грн. Також, ПП «ТРАНЗИТ-СЕРВІС» на порушення пп.198.5 ст.198 ПКУ встановлено заниження податкового зобов'язання в сумі 213941 грн. за рахунок не нарахування підприємством самостійно податкових зобов'язань на вартість виконаних робіт, які не пов'язані з господарською діяльністю платника, тобто ПП «ТРАНЗИТ-СЕРВІС» порушено п. 189.1. ст. 189, п. 198.5. ст. 198 ПКУ в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 213941 грн., в т.ч. за червень 2023 - 213 941 грн. та в порушення пп. 1201.2. ст. 1201 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з обсягом постачання 1 069 706 грн. Дане порушення мало вплив на об'єкт оподаткування з податку на прибуток. Щодо ППР №00090180701 від 19.06.2024 в частині застосування штрафу в розмірі 6800,00 грн. зазначає , що ПП «ТРАНЗИТ СЕРВІС» порушено п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ(із змінами та доповненнями) не виписані та не зареєстровані в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 1375780грн, в т.ч. за липень 2020 на суму 306 074 грн., за червень 2023 - 1069706 грн. Посилаючись на обставини та обгрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 440/11145/24 повністю.
ПП «ТРАНЗИТ-СЕРВІС» подало до суду відзив на апеляційну скаргу ,вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, таким, що відповідає дійсним обставинам справи. Висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Натомість апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області не відповідає дійсним обставинам справи, які стверджені доказами, дослідженими у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Вказує , що апеляційна скарга не містить жодного правового обґрунтування суті порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права. повністю дублює відзив на позовну заяву та не містить жодного правового обґрунтування нібито правомірності дій відповідача, при цьому містить лише цитування норм кодексу адміністративного судочинства, норм податкового кодексу та посилання на правові висновки, викладені в Постановах Верховного суду, без зазначення конкретних фактів, що стосується даної справи. Посилаючись на обставини, викладенні у відзиві, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025р. по справі № 440/11145/24 - залишити без змін; витрати на правничу допомогу стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ПП "Тразит-Сервіс" (ідентифікаційний код 24564184) зареєстроване як юридична особа та одними із зареєстрованих видів його економічної діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) .
ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1, ст. 82, пп. 69.35-2, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 27.03.2024 № 812-П, від 01.05.2024 № 1229-п та направлень від 10.04.2024 № 1680, від 08.04.2024 № 1681, 1682, від 26.04.2024 № 2093 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “Транзит-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, за результатами якої складено актвід 27.05.2024 № 7235/16-31-07-01-02/24564184.
Згідно висновку акту встановлено порушення:
п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VІ (із змінами і доповненнями), п.11, п.12, п.14 НП(С)БО 16 “Витрати», п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.3.1, п.3.2, п.3.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм| фінансової звітності», внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 192547 грн в т.ч. за 2023 рік у сумі 192547 грн;
п.188.1, п.189.1. ст.189, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2, п. 192.1, ст, 192, п.198.5, ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 277056 грн., в т.ч. за липень 2020 на суму 61215 грн., за липень 2021 на суму 918 грн., за вересень 2021 на суму 982 грн., за червень 2023 на суму 213870 грн., за вересень 2023 на суму 42 грн., жовтень 2023 на суму 29 грн;
п.201.10 ст.201, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX, п. 89, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наслідком чого є несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складених у липні 2022, жовтні 2022, січні 2023, жовтні, листопаді 2023 з обсягом постачання (без ПДВ) 263 338,8 грн;
п.201.10 ст.201, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наслідком чого є несвоєчасна реєстрація податкових накладних складених у лютому 2022, червні 2022, липні 2022, жовтні 2022, листопаді 2022, грудні 2022 по операціях, що оподатковуються за нульовою ставкою з обсягом постачання 2 116 598,33 грн;
п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), зокрема не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений законодавством термін податкову накладну на загальну суму обсягу постачання 1375780 грн, (без ПДВ) в т.ч. за липень 2020 - 306074 грн., за червень 2023 року - 1069706 грн;
пп.266.1.1 п.266.1, ПП.266.2.1, п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3, пп.266.5.1, п. 266.5, пп. 266.6.1, п.266, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме занижено податкок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 3598,69 грн., в т.ч. 2022 рік - 1035,94 тис. грн., за 2023 рік - 2562,75 грн;
пп.266.6.1 п.266.6, пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, за 2023 рік;
п.103.9 ст.103, ст.48, п.49.1, п.49.2 ст.49 ПКУ Розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого не подано додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерств. 1 України від 20.10.2015 N897 (зі змінами та доповненнями) за 2019 - 2020.
На підставі акту перевірки від 27.05.2024 № 7235/16-31-07-01-02/24564184, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 00090130701, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 240 683,75 грн, від 19.06.2024 № 00090160701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16 320,00 грн, від 19.06.2024 № 00090140701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 346 320,00, від 19.06.2024 № 00090180701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800,00.
Вважаючи свої права порушеними такими податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2024 № 00090130701, від 19.06.2024 № 00090140701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 343 856, 25 грн, від 19.06.2024 № 0090160701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060,00 грн, від 19.06.2024 № 00090180701 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, а тому підлягають визнанню протиправним та скасуванню в оскаржуваних частинах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 19.06.2024 № 0090160701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060,00 грн.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, що ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, що надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 до останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі за текстом - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН або Реєстр).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 ПК України, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з пунктами 12-15 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 01.02.2015 реєстрації у ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
У разі порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 120-1.1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної у ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі за текстом - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 9 Закону № 389-VIII встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що відповідальність, яка передбачена Податковим кодексом України за невиконання / несвоєчасне виконання платником податків податкового обов'язку, не застосовується до такого платника податків за несвоєчасне виконання податкового обов'язку (у спірному випадку з реєстрації податкових накладних) лише за умов складання цих податкових накладних у період з 24.02.2022 до 27.05.2022 (тобто до дня набрання чинності Законом №2260-ІХ) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022.
Відповідно до акту перевірки від 27.05.2024 № 7235/16-31-07-01-02/24564184 вбачається, що позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, а саме податкова накладна № 2 від 23.02.2022, податкова накладна № 1 від 24.02.2022 та податкова накладна № 2 від 24.02.2022 зареєстрована 12.08.2022.
З матеріалів справи встановлено, що 11.03.2022 Приватним підприємством "Транзит-Сервіс" подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 23.02.2022 (покупець) ПРИВАТНЕ МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО “ФІРМА“ ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» послуг згідно з ДКПП 52.29 на загальну суму 84 999,82 грн., в тому числі ПДВ. За результатами розгляду зазначеної податкової накладної контролюючий орган 11.03.2022 через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.8.33" направив позивачу квитанцію, у якій зазначено: "Документ прийнято" в ЄРПН зареєстровано за № 9043214930.
11.03.2022 Приватним підприємством "Транзит-Сервіс" подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 24.02.2022 (покупець) Товариство з обмеженою відповідальністю “Вініл» послуг згідно з ДКПП 52.29 на загальну суму 101 830,73 грн., в тому числі ПДВ. За результатами розгляду зазначеної податкової накладної контролюючий орган 11.03.2022 через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.8.33" направив позивачу квитанцію, у якій зазначено: "Документ прийнято" в ЄРПН зареєстровано за № 9043169737.
11.03.2022 Приватним підприємством "Транзит-Сервіс" подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 24.02.2022 (покупець) Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфом-Дніпро» послуг згідно з ДКПП 52.29 на загальну суму 127 249,66 грн., в тому числі ПДВ. За результатами розгляду зазначеної податкової накладної контролюючий орган 11.03.2022 через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.8.33" направив позивачу квитанцію, у якій зазначено: "Документ прийнято" в ЄРПН зареєстровано за № 9043044388.
Відповідачем в акті перевірки, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, зазначено про реєстрацію вищевказаних податкових накладних лише 12.08.2022, однак жодних доказів на підтвердження зазначених висновків податкового органу до суду не надано.
Враховуючи наведене податковим органом не надано доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки в частині порушення позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних № 2 від 23.02.2022, № 1 від 24.02.2022 та № 2 від 24.02.2022 в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 0090160701 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060,00 грн.
Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19 то колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
В постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19, зазначено, що «Відповідно до листа TOB «M.E.Dос» від 01.11.2019 №0111/1, TOB «M.E.DOC» повідомив, що надати підтвердження направлення податкової накладної в електронному вигляді на реєстрацію до ЄДРПН за допомогою КП «M.E.Dос» не виявляється можливим, оскільки, розробник КП «M.E.Dос» не має доступу до баз даних позивача. Зазначивши при цьому, що вся інформація щодо формування та підписання електронного звіту фіксується в протоколі подій відповідного документа КП «M.E.Dос». Дата та час відправлення, що фіксується КП «M.E.Dос», залежить від системних налаштувань дати і часу на комп'ютері, з якого проводиться відправлення документу, та зазначається у вкладці «Очікується доставка». Підтвердженням успішного формування та відправки документа являється наявність вкладки «Очікується доставка» та інформація, збережена в ній. Таким чином, користувач самостійно може ознайомитися та роздрукувати інформацію, що підтверджує відправку електронної звітності. Крім цього, у вкладці «Очікується доставка» вказано дві дати з вказівкою на час, що виключає можливість підробки вказаної інформації.
Тобто , обставини, які формують зміст цих правовідносин і впливають на застосування норм права, є відмінними, зазначене судове рішення у справі №520/11447/19 ухвалене за інших фактичних обставин справи.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 0090140701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76518,75 грн.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Нормами пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2017 року з метою використання у господарської діяльності у листопаді 2017 року позивачем придбано легковий автомобіль марки BMW 525 D BI7774ВВ 2017 року випуску у ТОВ "СІ ЕНД СІ" вартістю 1002700 грн (з ПДВ). Сума ПДВ була віднесена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.
В подальшому, за результатами проведеного діагностування на вищевказаному автомобілі виявлена несправність автоматичної трансмісії (АКПП), а саме контроль передаточного числа, перемикання 4-5, у зв'язку з чим даний вузол працював в аварійному режимі.
26 червня 2020 року на замовлення ПП “Транзит-Сервіс», суб'єктом оціночної діяльності Сумцовим Сергієм Станіславовичем складено Звіт про оцінку транспортного засобу №142-20, яким визначено ринкову вартість автомобіля BMW 525D кузов № НОМЕР_1 , держ. № BI7774ВВ яка складає 224868,68 грн. (з ПДВ).
На підставі вказаного звіту, в липні 2020 року, платником податків проведено знецінення транспортного засобу, відповідно до чого первісну вартість автомобіля зменшено на суму уцінки зносу - 691041,86 грн. та на суму уцінки залишкової вартості - 384968,03 грн.
02.07.2020 ПП “Транзит-Сервіс» реалізувало даний автомобіль за ціною 187390,57 грн., в т.ч. ПДВ 37478,11 грн.
Так, балансова вартість автомобіля на 01.07.2020 становила 306073,83 грн. Фактична вартість реалізації автомобіля склала 187390,57 грн. (без ПДВ). ПДВ нараховано в сумі 37478,11 грн., тобто 20% від бази оподаткування 187390,57 грн.
При цьому, висновки податкового органу ґрунтуються на неправильному тлумаченні і застосуванні вказаних норм.
Так, встановивши в ході перевірки факт проведення уцінки легкового автомобіля BMW 525D держ. № НОМЕР_2 в результаті його пошкодження, податковим органом за фактом реалізації вказаного автомобіля вказану суму уцінки з незрозумілих причин не враховано до суми обчислення залишкової вартості і за рахунок цього констатовано факт заниження ПП “Транзит-Сервіс» суми податкових зобов'язань з ПДВ на 61 215 грн. (306073,83 грн. х 20% ).
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що вказані рішення податкового органу не відповідають вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення № 00090140701 (про збільшення податкового зобов'язання за липень 2020 року на 61215 грн. за застосування штрафу - 15303,75 грн (25% від 61215 грн.) та №00090180701 (про застосування штрафу - 3400 грн. за не реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ за липень 2020 року, винесені на підставі таких протиправних висновків.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 0090130701.
Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до пункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Частиною другою статті 6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Відповідно до пунктів 10-15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Національного положення (стандарту).
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Разом з тим, основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2020 №92 (далі - П(С)БО 7), та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (далі - Методичні рекомендації №561).
Пунктом 14 П(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття модернізації та ремонту.
Водночас, пунктом 31 Методичних рекомендацій №561 визначено, що Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (пункт 32 Методичних рекомендацій №561).
Зміст наведених положень П(С)БО 7 “Основні засоби», а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов'язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об'єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об'єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об'єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов'язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.
Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об'єкта основних засобів, а які пов'язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об'єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).
Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.
З вищенаведеного випливає, що проведення поліпшення об'єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об'єктів для підтримання їх у робочому стані.
Перевіркою встановлено, що з метою здійснення фінансово-господарської діяльності, ПП “Транзит-Сервіс» на підставі договорів оренди від 31.12.2021 № 01/01/22, №01/02/23 від 01.02.2023, укладених з ФОП ОСОБА_1 - “Власник», ПП “Транзит-Сервіс» - “Користувач» орендує автомобільну стоянку з майстернею по ремонту транспортних засобів та складських приміщень.
Відповідно до умов договору:
7.1 Користувач зобов'язаний:
- використовувати майстерню та автостоянку за його цільовим призначенням у відповідності до п.2.1 Договору, якщо інше не буде встановлене за згодою сторін;
- утримувати майстерню в належному санітарному стані;
- дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не допускати перевантаження енергомереж;
- робити за власний рахунок поточний та капітальний ремонт майстерні та території;
- за свій рахунок усувати несправності, поломки і наслідки аварій комунікацій у майстерні, що відбулося внаслідок користування приміщенням.
На виконання вказаного пункту договору ПП "Транзит-Сервіс" укладено договір з КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1 від 03.01.2023 на здійснення робіт з благоустрою території в с. Кривуші Полтавської області прилеглої до автомобільної стоянки, що використовується на підставі договору оренди стоянки та майстерні по ремонту транспортних засобів № 01/02/23 від 01.02.2023укладеного з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1283647,2 грн в тому числі ПДВ 213941,2 грн.
На виконання умов договору №1 від 03.01.2023, ПП “Транзит-Сервіс» здійснив передплату з подальшою оплатою за виконані роботи Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління "Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, на підставі рахунків-фактур № СФ-0000002 від 04.01.2023 на суму 982719,36 грн. з ПДВ 163786,56 грн. та № СФ-0000050 від 25.05.2023 на суму 300927,84 грн з ПДВ 50154,64 грн.
На підтвердження виконання робіт для перевірки надано акт виконаних робіт № 14-07-2-3 від 31.05.2023 (за нормою КБ-2) вартість виконаних ремонтних робіт склала 1283647,2 грн в тому числі ПДВ 213941,2 грн.
За даними бухгалтерського обліку, вартість ремонтних робіт в сумі 1069706 включена до складу витратної частини Звіту про фінансові результати (ф-2) за 2023 рік по коду рядка 2050 “Собівартість товару, робіт, послуг».
Податковим органом в акті перевірки зазначено, що згідно відомостей про об'єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП, поданого ПП “Транзит-Сервіс» до контролюючого органу земельна ділянка за адресою: Полтавська область, с. Кривуші, вул. Весняна б. 37д. не значиться. Крім того відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня реєстрація прав на земельну ділянку.
Перевіркою встановлено, що роботи з ремонту частини дороги біля території автомобільної стоянки, виконані на території, яка не обліковується на балансі підприємства та відповідно не бере участі в господарській діяльності підприємства.
У зв'язку з цим перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) встановлено їх завищення по рядку 2050 “Собівартість реалізованого товару, робіт, послуг» Звіту про фінансові результати за формою 2 на суму 1069706 грн. за 1 півріччя 2023 року.
Колегія суддів вважає помилковим такий висновок податкового органу, оскільки відповідно до додатку 2 до акту перевірки для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП “Транзит Сервіс» орендує основні фонди згідно договору оренди стоянки та майстерні по ремонту транспортних засобів № 01/02/03 від 01.02.2023, що знаходиться за адресою Полтавська область, с. Кривуші, вул. Весняна (Жовтнева) б. 37д., загальна площа земельної ділянки, розрахованої під стоянки ТЗ, що передається в оренду: 0,05га, загальна площа майстерні, що передається в оренду:0,02 га.
Так, відповідно до пункту 1.1 договору № 1 від 03.01.2023 укладеного між ПП "Транзит-Сервіс" (Замовник) та КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Підрядник) замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору поточний ремонт частини ділянки дороги, прилеглої до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д , а не здійснення робіт з благоустрою території в с. Кривуші Полтавської області прилеглої до автомобільної стоянки як вказує відповідач в акті перевірки.
Також з відповіді на запит №5 від 15.05.2024 за вих № 218/05 від 15.05.2024 вбачається, що земельна ділянка, розрахованої під стоянки ТЗ загальною площею 0,05 га є прилеглою територією до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д (майстерня з ремонту транспортних засобів).
Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка, розрахованої під стоянки ТЗ загальною площею 0,05 га є прилеглою територією до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д, а також є основним фондом для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП “Транзит Сервіс», посилання відповідача про те, що роботи з поточного ремонту частини ділянки дороги, прилеглої до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д є таким, що не беруть участі в господарської діяльності підприємства суд вважає безпідставними.
Враховуючи викладене, а також те, що визначення собівартості реалізованих робіт в періоді, що перевірявся включає в тому числі витрати на поточний ремонт частини ділянки дороги, прилеглої до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "Транзит-Сервіс" правомірно віднесено до рядку 2050 “Собівартість реалізованого товару, робіт, послуг» Звіту про фінансові результати за формою 2 витрати на поточний ремонт частини ділянки дороги, прилеглої до будівлі за адресою: с. Кривуші, вул. Весняна 37-д, а тому останнім не допущено завищення собівартості реалізованих робіт, а отже не допущено заниження об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 192547 грн , тому суд дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 00090130701 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Оскільки податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 00090140701 (про збільшення податкового зобов'язання за червень 2023 року на 213870 грн. за застосування штрафу - 53467,5 грн (25% від 213870 грн.) та №00090180701 (про застосування штрафу - 3400 грн. за нереєстрацію податкових накладних на суму ПДВ за червень 2023 року є похідними від податкового повідомлення-рішення від 19.06.2024 № 00090130701, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що такі підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеній нормі КАС України, відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Отже, у спірних правовідносинах податковий орган діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 440/11145/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко