Головуючий І інстанції: С.С. Бойко
05 вересня 2025 р. Справа № 440/14596/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14596/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі -відповідач2, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач3, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач4, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у ненаданні інформації про суму сплати страхових внесків за увесь період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 8 грудня 1993 року по 26 травня 1999 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17 вересня 2024 року №164850012588, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 жовтня 2024 року №164850012588, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 листопада 2024 року №164850012588, зобов'язавши повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з червня 1993 року до травня 1999 року, періоду роботи у ТОВ "Реставратор" з 01 червня 2993 року по 18 серпня 1998 року та зарахувавши до страхового стажу на пільгових умовах періоди участі ОСОБА_1 у бойових діях у воєнний час з розрахунку один місяць служби за три.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішеннями № 164850012588 від 17.09.2024, № 164850012588 від 03.10.2024 та № 164850012588 від 13.11.2024 йому відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що при поданні заяви про призначення пенсії ним були надані до пенсійного органу необхідні документи для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, тому вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням вимог закону.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 17.09.2024.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 03.10.2024.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 13.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023 на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з розрахунку один місяць служби за три.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії від 10.09.2024 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що у спірному випадку дії зобов'язального характеру щодо призначення (перерахунку) позивачу пенсії має бути покладено на Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, як орган, який останнім прийняв, на думку позивача, протиправне рішення. Вказало, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж позивача складає 9 років 7 місяців 16 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058. За наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання, згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1983 по 23.06.1990, оскільки згідно військового квитка НОМЕР_2 з 03.07.1984 по 24.04.1986 позивач проходив строкову військову службу. Вищевказаний період потребує додаткового уточнення форми та періоду навчання з зазначенням дат та наказів на зарахування та відрахування з учбового закладу; періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки не повністю зазначено дату народження позивача, а саме відсутні число і місяць народження. Для зарахування трудової книжки НОМЕР_3 позивачем надано рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області №539/3226/24 від 27.08.2024 про встановлення факту належності трудової книжки позивачу, проте на момент прийняття рішення Головним управлінням, вищезазначене рішення суду не набуло законної сили. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно внести зміни в трудову книжку із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників або надати уточнюючі довідки. Вважає, що Головним управлінням правомірно та в рамках чинного законодавства було прийнято рішення № 164850012588 від 17.09.2024, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача.
ГУ ПФУ в Донецькій області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо зарахування до страхового стажу періоди участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023 на пільгових умовах зазначило, що пільговий порядок зарахування певних періодів проходження служби до вислуги років передбачений для осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, осіб, зазначених у пункті «ж» статті 1-2 Закону №72262 X11, пенсія яким призначається відповідно до Закону № 2262-XII. Вказує, що Закон №1058 містить вичерпний перелік видів трудової діяльності, які підлягають зарахуванню до вислуги років і не передбачає можливості кратного (пільгового) обчислення стажу у зв'язку з проходженням військової служби в умовах особливого періоду або участю в ООС чи АТО, а Постанова КМУ №7393, регламентує порядок пільгового (кратного) обчислення стажу виключно для осіб, пенсія яким призначається за Законом №2262-ХІІ. Відтак, обставини щодо участі позивача у військовій службі в особливий період, у тому числі в ООС, не можуть бути підставою для кратного обчислення стажу (один місяць за три) при визначенні права на пенсію саме за Законом №1058, оскільки такий механізм у межах цього Закону не передбачений. Вважає, що при зверненні ОСОБА_1 за призначенням дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058, відсутні правові підстави для врахування до відповідного стажу періодів служби, обчислених за пільговим коефіцієнтом, що застосовується виключно у межах Закону №2262-ХІІ. Щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998, вказало, що за матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 18 років 04 місяці 29 днів. До загального стажу зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів. До страхового стажу враховано періоди ведення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування та сплати внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування з 08.12.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.12.1994, з 01.01.1998 по 31.03.1998. Вказало, що інших відомостей щодо періодів здійснення підприємницької діяльності не надано, оскільки надані позивачем архівні витяги Лубенської районної військової адміністрації від 19.08.2024 №07-01/Л-27 свідчать лише про реєстрацію та скасування держаної реєстрації підприємницької діяльності. До страхового стажу не враховано період роботи у ТОВ «Реставратор» у зв'язку з безпідставними виправленнями в даті звільнення та наказі про звільнення (вбачається виправлення іншими чорнилами «1993» на «1998»).
Позивач надав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 - залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління ПФУ в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №164850012588 від 17.09.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно п. 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що страховий стаж особи складає 9 років 7 місяців 16 днів.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зарахований період навчання, згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1983 по 23.06.1990, оскільки згідно військового квитка НОМЕР_2 з 03.07.1984 по 24.04.1986 заявник проходив строкову військову службу. Вищевказаний період потребує додаткового уточнення форми та періоду навчання з зазначенням дат та наказів на зарахування та відрахування з учбового закладу; періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки не повністю зазначено дату народження заявника, а саме відсутні число і місяць народження. Для зарахування трудової книжки НОМЕР_3 заявником надано рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області №539/3226/24 від 27.08.2024 про встановлення факту належності трудової книжки заявнику, проте вищезазначене рішення суду не можливо взяти до уваги, оскільки рішення не набуло законної сили. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно внести зміни в трудову книжку із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників або надати уточнюючі довідки.
27.09.2024 позивач знову звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, до якої додав додаткові документи.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №164850012588 від 03.10.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що страховий стаж становить 17 років 1 місяць 5 днів.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 11.07.1983, оскільки записи внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата звільнення та дата наказу на звільнення містить виправлення.
07.11.2024 позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку з пакетом документів.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №164850012588 від 13.11.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно п. 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що страховий стаж становить 18 років 4 місяці 29 дні.
В обґрунтування підстави відмови зазначено, що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи згідно наданих документів.
Позивач, вважаючи рішення пенсійних органів протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до загального та пільгового стажу для призначення пенсії за віком з урахуванням положень статті 115 Закону № 1058-IV (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки трудова книжка є самостійною та достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.06.1993 по 18.08.1998, тому відмова у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу не ґрунтується на вимогах законодавства України, є формальною та такою, що протиправно позбавляє позивача конституційного права на пенсійне забезпечення та дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з червня 1993 року до травня 1999 року, суд першої інстанції виходив з того, що до суду не надано документів на підтвердження ведення підприємницької діяльності у період з 01.06.1993 по 07.12.1993, з 01.01.1995 по 31.12.1997 та з 01.04.1998 по 31.05.1999. Також суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області про ненадання інформації про суму сплати страхових внесків за увесь період здійснення підприємницької діяльності, оскільки жодних доказів, що підприємницька діяльність мала місце у період з 01.06.1993 по 07.12.1993, з 01.01.1995 по 31.12.1997 та з 01.04.1998 по 31.05.1999 матеріали справи не містять.
Враховуючи оскарження відповідачами судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1-4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з переЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що при поданні заяви про призначення пенсії ним були надані до пенсійного органу необхідні документи для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, тому вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням вимог закону.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач позивач досяг 58-річного віку, має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 виданим 06.03.2024 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Як встановлено судовим розглядом та підтверджується наявними в матеріалах справи копії військового квитка серії НОМЕР_2 та довідок військової частини НОМЕР_5 від 08.02.2024 №1924/233, від 08.02.2024 № 1924/234, від 08.02.2024 № 1924/235, що позивач перебував на військовій службі та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023.
Згідно статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, віднесено, зокрема, й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) (зі змінами та доповненнями) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 "Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607, відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період проходження військової служби позивача за мобілізацією з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023, підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Крім того, пунктом 2.3 розділу 2 цього Положення передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три.
Такі ж норми містить постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".
Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до пункту 1 статті 2 Закону також віднесено і військову службу.
Верховний Суд в постанові від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, предметом спору у якій було зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) до страхового стажу особи у пільговому обчисленні періоди участі позивача в антитерористичній операції, навів такі висновки: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три; зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17 та від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739.
Колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи довідок військової частини НОМЕР_5 від 08.02.2024 №1924/233, від 08.02.2024 № 1924/234, від 08.02.2024 № 1924/235 встановлено, що позивач перебував на військовій службі та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023.
Аналіз наведених норм матеріального права та підтверджуючих документів, наданих позивачем, дає підстави для висновку, що військова служба ОСОБА_1 в період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023 підлягає зарахуванню до його трудового стажу для призначення пенсії на умовах - один місяць служби за три місяці.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998 у ТОВ «Реставратор», колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
В даному випадку, спірним є те, що органи пенсійного фонду під час розгляду заяв позивача не зарахували до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998 на посаді начальника по роботі з торгівлею у ТОВ «РЕСТАВРАТОР».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 11.07.1983 позивач у період з 01.06.1993 по 18.08.1998 працював на посаді начальника по роботі з торгівлею у ТОВ «РЕСТАВРАТОР».
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або спірні періоди роботи не відповідають дійсності.
Відтак, із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані рішення №164850012588 від 17.09.2024, №164850012588 від 03.10.2024 та №164850012588 від 13.11.2024 прийняті відповідачами не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи те, що пенсійними органами не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для призначення пенсії за віком, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути першу заяву позивача про призначення пенсії від 10.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 17.09.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 03.10.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №164850012588 від 13.11.2024 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 03.02.2023, з 09.03.2023 по 22.05.2023 на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з розрахунку один місяць служби за три, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1993 по 18.08.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії від 10.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суд не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 440/14596/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло