Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.
05 вересня 2025 р. Справа № 520/3134/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3134/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - відповідач, Міністерство у справах ветеранів), в якому просив суд:
- скасувати рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України Міністерства ветеранів України від 14 листопада 2024 року у справі №10\ІІІ39\1;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Міністерства ветеранів України встановити факт поранення ОСОБА_1 , який отримав мінно-вибухову травму, сліпе осколкове поранення правої ягодичної області, позабрюшинного відділу таза з пошкодженням прямої кишки, забою сечового міхура, гематому тазового дну, передньої брюшної стінки, гемоперитонеум 26.04.2022 року в с. Руська Лозова Харківської області в період і на території проведення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, необхідних для забезпечення оборони України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок прямого влучання в його приватний будинок в с. Руська Лозова він 26.04.2022 отримав мінно-вибухову травму, сліпе осколкове поранення, внаслідок чого йому встановлено 1 групу інвалідності. В подальшому, міжвідомчій комісії направлені відповідні документи для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'ю від боєприпасів, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у встановленні такого факту, з підстав того, що ушкодження здоров'я від боєприпасів отримане не в період і не на території проведення заходів необхідних для забезпечення оборони України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України від 14.11.2024 №10\ІІІ39\1.
Зобов'язано Міністерство у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2024 про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухонебезпечних предметів на території здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Міністерство у справах ветеранів, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України від 14.11.2024 №10\ІІІ39\1; зобов'язання Міністерство у справах ветеранів в особі Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2024 про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухонебезпечних предметів на території здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що Міжвідомча комісія на своєму засіданні 14.11.2024 розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення № 10/ІІІ/39/1 відмовити в установлені факту одержання ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів 26.04.2022 внаслідок проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України відповідно до підпункту 2 пункту 7 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306, оскільки ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів отримане не в період і не на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України. Вказує, що для визнання населеного пункту таким, що потрапляє під дію підпункту 2 пункту 7 Порядку № 306, необхідно довести факт проведення органами державної влади офіційних заходів оборонного характеру на відповідній території. Тимчасово окуповані території не можуть визнаватися місцем таких заходів на момент окупації, оскільки контроль над ними відсутній. Саме з цієї підстави факт ушкодження здоров'я не міг бути встановлений відповідно до чинного Порядку № 306. У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що станом на 26 квітня 2022 року в селі Руська Лозова (Дергачівський район Харківської області) проводились саме офіційні заходи із забезпечення оборони України у значенні, наведеному у Порядку № 306.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.04.2022 РФ здійснено обстріл с. Руська Лозова Харківського району Харківської області, внаслідок чого було пошкоджено будинок від прямого влучання за адресою: АДРЕСА_1 , що викликало пожежу.
В результаті вказаного обстрілу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , 1942 року народження, отримали поранення.
У зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження №12023221230001984 від 03.09.2023 за частиною 1 статті 438 КК України.
Висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №305-2024, виданого на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.05.2024, встановлено, що відповідно до п. 2.1.1. «а», 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості-тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, позивач отримав мінно-вибухову травму у вигляді осколкового поранення правої сідничної ділянки, позачеревного відділу тазу з пошкодженням прямої кишки, забієм сечового міхура та гематомою тазового дна, передньої черевної стінки, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Через отримані поранення позивача направлено для проведення медико-соціальної експертизи, за результатами якої встановлено 1 "Б" групу інвалідності.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №307124 від 21.12.2023 позивачеві встановлено причину інвалідності: "внаслідок дії вибухонебезпечних предметів".
03.06.2024 позивач подав до міжвідомчої комісії заяву про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухонебезпечних предметів на території здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, до якої долучив:
- висновок судово-медичної експертизи, що засвідчує факт отримання ушкоджень здоров'я від вибухонебезпечних предметів від 04.06.2024 №305-2024;
- довідку медико-соціальної експертної комісії від 10.10.2023 серія 12 ААГ № 307124; витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством ВР-003962232;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження стосовно факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від вибухонебезпечних предметів від 04.09.2023 №12023221230001984.
14.11.2024 за результатами розгляду вказаних документів, міжвідомча комісія прийняла рішення №10\ІІІ39\1, яким відмовила позивачеві в установлені факту отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров'я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Підставою для відмови вказано підпункт 2 пункту 7 Порядку №306, оскільки ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів отримане не в період і не на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комісією для відмови у встановленні факту було застосовано неналежний пункт Порядку №306, крім того позивачем подано заяву встановленої форми щодо підтвердження факту отримання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, передбачений пунктом 5 Постанови №306, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, а тому суд дійшов висновку, що рішення №10\ІІІ39\1 від 14.11.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких визнано судом вважав, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.06.2024 про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухонебезпечних предметів на території здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.7 цього Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних, серед іншого, від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З огляду на це, право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни виникає також у осіб з інвалідністю внаслідок, зокрема, поранень від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння з 24 лютого 2022 року, одержаних на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже наведеною нормою законодавець пов'язав право особи на отримання відповідного статусу з датою, територією та причиною одержання поранення, тобто у сукупності всіх наведених обставин.
Постановою КМУ від 25 квітня 2018 № 306 затверджено Порядок встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я.
Порядком встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 306 (далі - Порядок №306, у редакції на день звернення позивача із заявою) визначено процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. до 24 лютого 2022 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 р. - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - територія проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України).
Згідно пункту 2 Порядку №306 (у редакції на день звернення позивача із заявою) перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Належність населеного пункту, де було одержане ушкодження здоров'я від боєприпасів, до території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції.
Згідно із пунктом 3 Порядку №306 (у редакції на день звернення позивача із заявою) рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Мінветеранів.
Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджує Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії входять представники Мінветеранів, Мінсоцполітики, МОЗ, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, а також за згодою - Офісу Генерального прокурора, СБУ. До роботи міжвідомчої комісії можуть залучатися фахівці інших державних органів та представники громадських об'єднань (за згодою).
Відповідно до пункту 4 Порядку №306 (у редакції на день звернення позивача із заявою) для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постраждала особа (її законний представник або представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку) надсилає Мінветеранів письмову заяву.
Зі змісту положень підпункту 2 пункту 5 Порядку №306 (у редакції на день звернення позивача із заявою) слідує, що міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я у разі, коли: ушкодження здоров'я від боєприпасів отримане не в період і не на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Судовим розглядом встановлено, що позивачеві відмовлено в установлені факту отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров'я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для відмови вказано підпункт 2 пункту 7 Порядку №306, оскільки ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів отримане не в період і не на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частин першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цій конституційній нормі надано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99.
За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі продемонстровано Верховним Судом й у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а відповідно.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 380/13615/21, до правовідносин, пов'язаних з наданням особі статусу, повинна застосовуватись та редакція закону, яка була чинною станом на дату подання відповідної заяви про отримання такого статусу.
Таке застосування норм права узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №815/3285/17, які також були взяті до уваги Верховним Судом і в постанові від 23.03.2023 у справі №640/22168/21 при вирішенні питання щодо редакції закону, якою повинні врегульовуватись відносини, аналогічні тим, що виникли й у справі, яка розглядається.
Тому, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , подану 03.06.2024, відповідач повинен був керуватись нормами закону, чинними станом на цю дату.
Однак, як убачається з рішення від 14.11.2024 №10\ІІІ39\1 міжвідомча комісія прийняла рішення про відмову на підставі підпункту 2 пункту 7 Порядку №306, оскільки ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів отримане не в період і не на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, тобто у редакції чинній на момент розгляду заяви, проте станом на 03.06.2024 п. 7 Порядку №306 не містив зазначених підстав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що комісією для відмови у встановленні факту було застосовано неналежний пункт Порядку № 306, а тому слід дійти висновку, що рішення №10\ІІІ39\1 від 14.11.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.06.2024 про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухонебезпечних предметів на території здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 520/3134/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий