04 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/23586/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10917/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Аксьонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
У липні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 та покласти судові витрати на відповідача (т. 1 а.с. 2-7).
В обґрунтування позову зазначала, що з 2015 року по 2017 рік перебувала у стосунках без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_4 . З моменту народження доньки відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, матеріально дитину не утримував. Тому, 11 січня 2019 року позивач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Протягом останніх чотирьох років відповідач не бере участі у житті дитини, не дивлячись на хворобливість дитини, не цікавився станом здоров'я, навіть коли вони з дитиною перебували у лікарні. Лише в поодиноких випадках просив привезти дитину з Фастова до Києва для побачень з ним та його батьками. Вона не перешкоджала їх спілкуванню.
У серпні 2020 року відповідач дізнався, що позивач має намір вийти заміж за іншого чоловіка, та почав вимагати забирати доньку до Києва без присутності матері, незважаючи на небажання і страх дитини їхати без матері. Останнім часом відповідач налаштовує дочку проти матері, підбурює бити її. Після зустрічей з батьком дитина поверталася невеселою та агресивною, вона змушена була звернутися до психолога для консультування та обстеження доньки.
03 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до Фастівського РУП ГУНП Київської області за фактом вчинення правопорушення ОСОБА_1 , який погрожував їх фізичною розправою, здійснював на неї психологічний тиск, погрожував забрати хвору дитину до себе.
На даний час місце проживання дитини вони з відповідачем не узгодили.
Позивач вказувала, що працює в ТОВ «Еко-Сфера Новацій», має стабільний дохід. Донька із народження і по теперішній час проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створені умови для проживання дитини. Вона постійно займається вихованням доньки, може дати дитині належне виховання та розвиток, забезпечити нормальні безпечні для здоров'я дитини умови проживання. Вважала, що визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю буде відповідати інтересам дитини (т. 1 а.с. 2-7).
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за адресою проживання батька ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь судовий збір (т. 1 а.с. 40-50, 127-147).
В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви посилався на те, що з ОСОБА_2 безперервно перебував в стосунках з 2011 по 2019 рік. Від спільного проживання мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 2015 по 2019 рік, два роки до народження дитини та рік після народження дитини, позивач та відповідач проживали разом у АДРЕСА_2 , проводили спільно час та були у добрих стосунках між собою.
У 2015-2019 році, як до вагітності відповідача так і підчас вагітності та після народження доньки, зокрема їздили разом на відпочинок влітку і взимку, до смт. Затоки, Одеської обл. 2017-2019 рік, до м. Львова 2018 рік, до АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_6 - дідусь позивача (кожне літо з 2015 по 2019 роки).
Після народження дитини позивач забрав відповідача разом з дитиною з пологового будинку до себе додому за адресою АДРЕСА_2 .
Як виявилось, сторони мають різні характери та погляди на життя, а тому, через рік після народження дитини, матір дитини вирішила проживати окремо у м. Фастові. При цьому, донька залишилась проживати разом з матір'ю, зважаючи на її малолітній вік.
Протягом всього життя дитини, після переїзду відповідача до м. Фастова він постійно спілкувався з дитиною, цікавився її життям та здоров'ям, надавав матеріальну допомогу, сплачував аліменти, заборгованості зі сплати аліментів не має. Також він ніколи не самоусувався від виконання батьківських обов'язків, хоче частіше бачитись із дитиною та проводити із нею час, відповідач ж, навпаки, усіляко перешкоджає його зустрічам та спілкуванню із дитиною. У них з ОСОБА_2 тривалий час триває конфліктна ситуація з приводу ненадання дитини батькові для побачень.
05 травня 2021 року рішенням Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації визначено ОСОБА_1 порядок та графік побачень батька з малолітньою ОСОБА_7 кожної першої та третьої суботи щомісяця в присутності матері, однак позивач за зустрічним позовом із даним рішенням не погоджується, оскільки в ньому не встановлено дійсних обставин справи.
Зазначив, що він виконує і надалі бажає виконувати свої батьківські обов'язки, бажає безперешкодно проживати разом з дитиною за адресою свого проживання. Позивач постійно піклувався про дитину з її народження, займався її вихованням, утримував матеріально, дитина виявляє прихильність та прив'язаність до батька, сумує за ним, а тому визначення місця проживання дитини за адресою батька відповідатиме її інтересам та правам на особисте, регулярне спілкування з батьком, що у силу життєвих обставин, які склалися, проживає окремо.
Крім того, у квартирі проживання позивача, є всі необхідні для життя дитини умови, вона обладнана необхідними меблями, сучасною побутовою технічкою, житлово-побутові умови сприятливі для проживання малолітніх дітей, дитина мас окрему дитячу кімнату, в якій малолітня донька жила до переїзду на адресу проживання відповідача, гралась та розвивалась, все необхідне для виховання та розвитку: місця для відпочинку за ігор, раціональне харчування, одяг, взуття, іграшки.
У провадженні Фастівського міськрайонного суду перебуває справа № 381/1881/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини.
Актом обстеження житлових умов від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що проводила Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації було встановлено належні умови проживання для дитини ОСОБА_4 . Власником місця проживання ОСОБА_1 є його матір ОСОБА_3 . Заперечень щодо проживання дитини у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не має (т. 1 а.с. 40-50, 127-147).
17 травня 2023 року до суду від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Нєсвєтової Ю.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі, зважаючи на те, що викладені обставини у зустрічній позовній заяві є надуманими, не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Дитина з моменту народження проживала з матір'ю , окремо від батька. ОСОБА_2 разом з дочкою з початку введення на території України воєнного стану виїхали за межі України і на даний час проживають в Іспанії. Відповідач попередила про свій від'їзд Службу у справах дітей та сім'ї Фастівської РДА. На прохання ОСОБА_1 йому також була надана така інформація. Окрім того, він спілкується з дочкою, коли у нього є час та бажання шляхом телефонного зв'язку, відеозв'язку, з використанням месенджерів. Крім того, заперечила щодо приховування дитини від батька, вказала, що ОСОБА_2 навпаки сприяла зустрічам батька з дитиною, але не тоді, коли дитина хворіла. Натомість, батько часто приїздив на побачення без завчасного повідомлення про свій візит. Вказала, що 18 липня 2022 року у справі № 381/1881/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини ухвалено рішення (т. 1 а.с. 181-186).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908 гривень на відшкодування витрат по сплаті судового збору(т. 2 а.с. 93-101).
Не погодившись з рішенням районного суду, 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою проживання батька: АДРЕСА_4 , два тижні з матір'ю ОСОБА_2 за адресою проживання матері: АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 111-127).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд першої інстанції прийняв рішення за його відсутності, не повідомленого належним чином про дату та час судового розгляду. Судом не досліджено докази надані позивачем чим грубо порушено норми процесуального права не заслухано пояснень свідків, яких мав намір викликати позивач.
Судом прийнято рішення про місце проживання дитини, яка фактично за вказаною адресою не проживає, не врахував основної важливої обставини для правильного вирішення спору, а саме що дитина наразі перебуває у іншій країні з матір?ю, яка її вивезла на початку введення в Україні воєнного стану, повертатися в Україну не планує, відтак єдиним способом захисту прав дитини на повноцінне виховання обома батьками та можливого повернення дитини в Україну є застосування апеляційним судом моделі спільної батьківської опіки над дитиною.
Актом обстеження житлових умов від 27.04.2021 ОСОБА_1 (
АДРЕСА_2 ), що проводила Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної державної адміністрації було встановлено належні умови проживання для дитини ОСОБА_4 , отже вважав за потрібне залучити в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної державної адміністрації.
Власником квартири місця проживання позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , яка є матір?ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а також свідоцтвом права власності на квартиру. Заперечень щодо проживання дитини ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 не має, для підтвердження цього ОСОБА_3 залучалася, як третя особа 2 до прийняття участі у справі про визначення місця проживання дитини за зустрічним позовом ОСОБА_1 , однак судом прийнято рішення без її участі.
Посилався на обставини, викладені в зустрічному позову.
Стверджував, що неправдивими є твердження ОСОБА_2 про те, що з моменту народження дочки відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, матеріально не утримував дитину, протягом останніх 4-років відповідач не брав участі у житті своєї малолітньої дитини, не цікавився станом її здоров'ям
Вищезазначені неправдиві твердження ОСОБА_2 , зроблені для дискредитації ОСОБА_1 , щодо прийняття його участі у житті та вихованні доньки ОСОБА_4 , та спрямовані на обґрунтування умисного перешкоджання спілкуванню між позивачем та його донькою. Спростовуються неправдиві свідчення ОСОБА_2 , фактами та відео та фото доказами викладеними у позовній заяві та поясненнями свідків. У підтвердження прийняття участі позивача та його батьків у спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , можуть слугувати виписки з Приватбанку за номером телефону батьків позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , про численні перекази грошових коштів на рахунок відповідача на утримання дитини за період з 2018-2021 рік. Позивач цікавився станом здоров?я своєї дочки на протязі всього життя дитини, доказом цього є зокрема довідка № 027/о (виписка із медичної карти (стаціонарного хворого) ОСОБА_4 , а також номер телефону лікуючого лікаря Фастівського міського центру первинної медичної допомоги, а також фото ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 у поліклініці, зроблене ОСОБА_1 .
Позивач вважав за необхідне надати йому можливість, як батьку дитини, проживати разом з дитиною за місцем свого проживання у зв?язку з протиправними діями матері, що полягають у переховуванні дитини від батька.
Судом не досліджено спростування твердження відповідача, що вона не перешкоджала зустрічам позивача і його батьків з ОСОБА_4 та всіляко сприяла зустрічам. У зв?язку з тим, що мати дитини в липні 2020 року, почала спільно проживати та вести спільне господарство з іншим чоловіком на ім?я ОСОБА_12 , який проживає за адресою відповідача у будинку матері дитини, відповідач почала себе агресивно поводити щодо позивача, а також у зв'язку з вищезазначеним суттєво обмежувати спілкування між позивачем та його донькою у зв'язку з чим позивач (батько) та батьки позивача на теперішній час не мали можливості проводити час з донькою, за адресою проживання відповідача, зважаючи на неприязні стосунки між позивачем та відповідачем разом з її співмешканцем. На тривалі вмовляння та прохання батька, надавати дитину хоча б раз у два тижні за місцем проживання батька у м. Київ, з суботи на неділю (доба), без присутності матері, у відповідь отримував постійні відмови матері з тих чи інших причин.
При спробі побачити дитину 03.04.2021 року, заздалегідь попередивши (за тиждень) смс повідомленням про свій приїзд для побачення з дитиною, заявнику не відкрили двері, на телефонні дзвінки не відповідали, внаслідок чого було викликано поліцію, для врегулювання ситуації, та зафіксовано працівниками поліції, відібранням відповідних пояснень у заявника та його матері ОСОБА_3
10.04.2021 матір?ю дитини для продовження переховування дитини від батька, було надіслано батьку дитини фото власноруч складеного матір?ю дитини фейкового протоколу, нібито дитячого психолога, без реєстраційного вихідного номера, дати складання, печатки, в якій має бути зазначено № ліцензії лікаря-психолога, без контактних даних (телефонного номера та адреси закладу/лікаря), в якому зокрема зазначено інформація, що не відповідає дійсності, а саме: «При запитаннях у дитини про батька ОСОБА_1 , динна відповідає, що батька не любить», «Після перебування у батька, дитина роздратована та агресивно себе поводить». Зазначена неправдива інформація що відображена у нібито протоколі психолога, спростовується відеоматеріалами та фото батька з дитиною, яка весела та у доброму настрої під час перебування з батьком, що додаються.
При черговій спробі побачити дитину 22.04.2021 та 23.05.2021 року, заздалегідь попередивши (за тиждень) смс повідомленням про свій приїзд для побачення з дитиною, заявнику не відкрили двері, на телефонні дзвінки не відповідали, внаслідок чого було написано відповіді заяви до поліції за адресою АДРЕСА_6 , про порушення прав батька на побачення зі своєю дитиною, та продовження переховування дитини від батька матір?ю дитини.
Судом не досліджено спростовування твердження відповідача, що в серпні 2020 року позивач дізнався, що вона збирається вийти заміж за іншого чоловіка і з цього моменту в нього різко прокинувся інтерес до дочки. Вищезазначене спростовується тим, що інтерес до дочки позивач мав на протязі життя доньки, що підтверджується численними доказами наданими до суду. Також, у позивача з початку 2020 року налагоджене своє особисте життя, та до відносин з іншими чоловіками відповідача ніяких претензій не має.
Судом не досліджено спростування твердження відповідача, що останнім
часом позивач постійно налаштовував дочку проти неї, підбурював бити її.
Доказів на таке твердження відповідач не надала у підтвердження свої слів, окрім цього зовсім відсутній причинно-наслідковий зв?язок та є не логічним, зважаючи на відсутню логіку в таких діях, адже донька проживає разом з відповідачем і це не спростовується позивачем.
Судом не досліджено питання щодо відсутності документальних доказів ОСОБА_2 наявності власного житла, а також кому належить будинок на праві власності чи іншому праві, підстави проживання у будинку за яким хоче визначити місце проживання дитини. ОСОБА_2 , власного житла не має, підстав проживання у будинку де зареєстрована суду не надає, хто власник будинку також не надає інформації, скільки в дійсності проживає осіб у будинку не надає інформації за приховує, чи не проти того, щоб дитина ОСОБА_14 проживала у будинку ( АДРЕСА_5 ), дійсний власник будинку своєї згоди не надавав.
Натомість ОСОБА_1 проживає у 4-х кімнатній квартирі своїх батьків, квартира належить батькам на праві власності, (свідоцтво права власності надається до суду), власником квартири є ОСОБА_3 , яка є матір?ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Заперечень щодо проживання дитини ОСОБА_4 у квартирі немає, для підтвердження цього ОСОБА_3 залучається як третя особа до прийняття участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 . Крім того, у квартирі де проживає позивач, є всі необхідні для життя дитини умови, вона обладнана необхідними меблями, сучасною побутовою технічкою, житлово-побутові умови сприятливі для проживання малолітніх дітей, дитина має окрему дитячу кімнату, в якій малолітня донька жила до переїзду на адресу проживання відповідача, гралась та розвивалась, все необхідне для виховання та розвитку: місця для відпочинку та ігор, раціональне харчування, одяг, взуття, іграшки.
Судом не досліджено неодноразові факти переховування ОСОБА_2 .
Крім того, Акт обстеження житлових умов проживання дитини у відповідача, наданого ОСОБА_2 , не відповідає дійсним обставинам та складений не уповноваженими на те органами, коли визначається місце проживання дитини. Актом обстеження житлових умов проживання дитини у відповідача, не зазначено, що в будинку ОСОБА_2 , проживає її співмешканець ОСОБА_12 , та яким чином це може впливати на доньку, проживання ОСОБА_2 з іншим незнайомим дитині чоловіком, негативно чи позитивно, у тому числі на спілкування з його рідним батьком, що свідчить про формальний підхід до обстеження житлових умов проживання дитини, наданий відповідачем За наявною інформацією, ОСОБА_2 подала до суду акт обстеження житлово-побутових умов від 14 04.2021, виданий Комітетом самоорганізації населення мікрорайону Снігурівка в м. Фастові, що не відповідає дійсності. По факту проживають у будинку ( АДРЕСА_5 ) 5 осіб, співмешканець ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , мати та бабуся ОСОБА_2 . Доказом фіктивності проведення обстеження житлових умов може бути характеристика ОСОБА_2 , видана Комітетом самоорганізації населення мікрорайону Снігурівка в м. Фастові від 21.04.2021, де зазначено що проживає в будинку по вищезазначеній адресі також бабуся ОСОБА_2 . ОСОБА_16 . Окрім цього, не зазначена площа будинку де проживають 5 осіб. Також висновком психолога від 20.03.2021 року, наданим відповідачем у первісному позові підтверджується проживання у будинку ОСОБА_12 , (відповідно до малюнку ОСОБА_4 її сім'я це мама, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16.). Окрім цього, акт обстеження умов проживання дитини при визначенні місця проживання дитини має бути проведено Органом опіки та піклування. Акт обстеження житлово-побутових умов наданого відповідачем є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження обставин та умов проживання дитини, осіб що проживають з дитиною.
Судом проігноровано що матір дитини постійно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, це встановлено численним доказами, що містяться в матеріалах справи, вони були надані суду першої інстанції, однак не проаналізовані судом.
Жодних обставин або доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування та проживання з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з донькою, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, органом опіки та піклування не встановлено, матеріали справи за позовом ОСОБА_2 , таких доказів не містять.
Органом опіки та піклування встановлено, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з їхньою спільною дитиною, а особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.
Позивач сумлінно та добровільно виконуючи покладені на нього обов'язки по утриманню дитини, має такі ж права на участь у вихованні доньки як і матір, а відповідач свідомо намагається позбавити дитину батьківського піклування.
Однак, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткове задоволення позовних вимог позивача (т. 2 а.с. 111-127).
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази (т. 2 а.с. 160-167).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи первісні позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачем, суд першої інстанції погодився з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим, та таким, що узгоджується з наявними у справі доказами.Позивач за зустрічним позовом не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком. Визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю буде відповідати якнайкращому забезпеченню інтересам дитини та позитивно сприятиме її психологічному та фізичному розвитку.Ураховуючи те, що задоволення вимог первісної позовної заяви повністю виключає задоволення вимог за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали спільно однією родиною без реєстрації шлюбу, що не заперечується сторонами у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 8).
Оскільки стосунки між сторонами не склалися, ОСОБА_2 разом із донькою повернулися проживати за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області №626 від 16 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 12).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов громадянки ОСОБА_2 від 14 квітня 2021 року, проведеного Комітетом самоорганізації населення мікрорайону Снігурівка в м. Фастові Фастівської міської ради, проведено обстеження за адресою місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , під час якого встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом зі своєю дитиною - ОСОБА_4 та мамою ОСОБА_19 у власному будинку, який має всі умови для гідного проживання дитини. З батьком доньки - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не одружена та разом не проживають. ОСОБА_2 має окрему кімнату, в якій вона проживає разом із донькою. Дитина має окреме ліжко, іграшки для розвитку дитини, письмовий стіл, окрему шафу для одягу, а також всі умови для комфортного проживання. Санітарний стан будинку задовільний, є санвузол, душова кабіна, гаряча та холодна вода підведені в будинок. Подвір'я будинку прибране, має дитячий майданчик (т. 1 а.с. 18-19).
Згідно з характеристикою, виданою Головою комітету самоорганізації населення мікрорайону Снігурівка Дубровіної Р.В. від 21 квітня 2021 року, ОСОБА_2 проживає разом зі своєю дитиною - ОСОБА_4 та мамою ОСОБА_19 та бабусею ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_5 . За час проживання ОСОБА_2 проявила себе з позитивної сторони, алкогольних та наркотичних проблем не має, доглядає за дитиною, допомагає по господарству, допомагає доглядати за бабусею, приймає активну участь у житті мікрорайону, гарна мама та порядна людина (т. 1 а.с. 17).
З 21 квітня 2021 року та на час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Еко-Сфера Новацій», мала стабільний дохід, за місцем роботи характеризується як відповідальний і дисциплінований працівник, що підтверджується характеристикою від 14.06.2021 року та довідкою про доходи від 14.06.2021 року (т. 1 а.с. 13-14).
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , виданої закладом дошкільної освіти № 7 «Журавлик» від 08 квітня 2021 року № 21, дитина відвідує дошкільний заклад з 2019 року, садок відвідує систематично, дитину в садок приводить мама. Дівчинка завжди охайна, чиста, гарно зачесана, доброзичлива, має друзів у колективі, вміє спілкуватись та встановлювати зв'язки із дорослими, розвинена відповідно до віку, кмітлива, спокійна. Мати ОСОБА_2 приймає активну участь в житті дитячого садка, є головою батьківського комітету групи, багато часу приділяє дитині, розвиває її. ОСОБА_4 забезпечена усім необхідним. Біологічний батько не приймає участі у житті дитини, не проживає із сім'єю, жодного разу не приводив та не забирав дитини із садочка. Донькою повністю опікується мама (т. 1 а.с. 15).
Згідно з протоколом індивідуального психологічного консультування з використанням психологічної діагностики від 20 березня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного практичним психологом ОСОБА_21 , причиною звернення ОСОБА_2 до психолога стало порушення психологічного здоров'я та психосоматичного стану малолітньої доньки. На консультації пані ОСОБА_2 повідомила, що після відвідування та спілкування з татом, донька веде себе плаксиво, агресивно, з погрозами, застосування фізичної сили, що до мами. Вищезазначений стан малолітньої доньки ОСОБА_4 , можна пояснити впливом психотравмуючої для неї ситуації, а саме, коли тато примусово забирає доньку не зважаючи на крик, зміни оточуючих людей, обставин, відсутність мами в цей час. З точки зору психолога це можна трактувати як першу фазу психологічного стресу, викликаною систематичними негативними подіями, яку дівчинка не в змозі вирішити самостійно, та унеможливлює, уникнення травмуючих обставин для дитини. Відповідно до малюнку ОСОБА_4 її сім'я це - мама, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 ; ОСОБА_1 (тато) дівчинка не любить та боїться. Потреба психологічної допомоги стала причиною звернення до психолога. За результатами спостереження та психологічного дослідження трирічної дитини (арт-терапію, ситуативні картки) встановлено позитивне реагування дитини на іграшки, опис тварин, опис будинку. Але протилежна реакція, коли картинки були про сім'ю та родину. ОСОБА_4 зупиняла розмову, уникала відповідей, замовкала при запитаннях щодо тата, висловлюючи тільки негативні характеристики, іноді дитина замикалась у собі, часом дівчинка ставала гіперактивною, вимагаючи до себе постійної уваги. Прояви стресу у дитини можуть бути різними. У дитини виникає почуття тривожності і непотрібності, а також смуток і спустошення. Таке ставлення до особистості маленької дитини, залишає свій негативний відбиток на психіці, адже саме дитина в цьому віці програмує свою подальшу манеру поведінки та особистісний характер (т. 1 а.с. 21).
Батько дитини - ОСОБА_1 проживає окремо та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , однак, як стверджує сам ОСОБА_1 , його фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 , квартира на праві власності належить його матері ОСОБА_3 (а.с. 107).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 27 квітня 2021 року, складеного Службою у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 (бабуся дитини). З акту вбачається, що житло складається з чотирьох кімнат площею 125,3 кв.м., умови проживання у квартирі задовільні, є всі комунальні зручності, наявні необхідні предмети побуту та інтер'єру, меблі, побутова техніка за функціональним призначенням, в помешканні охайно. Створено належні умови для проживання та всебічного розвитку дитини ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 106).
За місцем роботи в ПП «Майстер-клас», де ОСОБА_1 працює на посаді юрисконсульта-помічника директора з правової допомоги, характеризується як відповідальний та дисциплінований працівник (т. 1 а.с. 112).
Згідно з судовим наказом Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2019 року у справі № 381/93/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 січня 2019 року в до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 9).
ОСОБА_1 регулярно сплачує аліменти, заборгованості з їх сплати не має.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення участі у вихованні дитини та встановлення порядку побачень було задоволено частково, визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічі, а саме кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10:00 до 18:00 в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в день народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за домовленістю з матір?ю дитини ОСОБА_2 , в літній період, під час перебування ОСОБА_4 у щорічній відпустці, а також у період новорічних та великодніх свят за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 , в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 13-21).
Після пред'явлення сторонами обох позовів після початку воєнних дій на території України у 2022 році ОСОБА_24 разом з донькою виїхали за межі України до Іспанії, де вони і продовжують перебувати (т. 1 а.с. 187-190, 191).
01 лютого 2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №06-23/7120 від 29 грудня 2023 року, в якому вказано, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю, є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (т. 2 а.с. 47-50).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Висновок про те, які обставини підлягають обов'язковому дослідженню та правовій оцінці, має бути зроблено з урахуванням рішення Європейського Суду з прав людини у справі у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13): необхідність дослідження того, як національні суди вирішили питання захисту і безпеки дитини (пункт 79); ретельне вивчення того, чи існували підвищені ризики захисту і безпеки дитини під час проживання з матір'ю (пункт 82); дослідження стабільності середовища дитини для забезпечення її найкращих інтересів (пункти 83-84).
При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.
Враховуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов'язком суду.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 роз'яснив, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 , та після початку воєнних дій на території України у 2022 році мати разом з донькою виїхали за межі України до Іспанії, де вони і продовжують перебувати (т. 1 а.с. 187-190, 191).
Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, судом не встановлено.
Судом апеляційної інстанції забезпечено реалізацію права апелянта на доведення правової позиції щодо вирішення спору (з'ясування думки дитини, тощо), у т.ч. заявити клопотання в суді апеляційної інстанції, проте клопотань апелянтом не заявлено про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 183).
Враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку, дитина відвідує навчальний заклад, мати офіційно працевлаштована, здатна забезпечити дитину усім необхідним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Як вбачається із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №06-23/7120 від 29 грудня 2023 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю. Крім того, у висновку органу опіки та піклування судом також встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час вже 1,5 року проживає в Іспанії зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , навчається у школі, відвідує спортивні та творчі заняття. Як повідомила ОСОБА_2 , проживаючи вже другий рік в Іспанії, дитина почувається краще, адже змінився клімат, менше стала хворіти. Тому до закінчення воєнного стану в Україні ОСОБА_2 із дитиною повертатися в Україну не планують. Перебуваючи за межами України, розвитком доньки, її вихованням, лікуванням, оплатами за гуртки займається мати, беручи на себе відповідальність за життя та здоров'я малолітньої доньки. У липні 2023 року батько дитини ОСОБА_1 разом з його батьками приїжджали на зустріч з ОСОБА_4 в Іспанію (т. 2 а.с. а.с. 47-50).
При вирішенні спору суд врахував висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №06-23/7120 від 29 грудня 2023 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю.
ОСОБА_1 не спростував надані ОСОБА_2 докази щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю, а також, відповідний висновок органу опіки та піклування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проігноровано докази, подані відповідачем за первісним позовом на підтвердження виконання останнім батьківських обов'язків, спілкування з дитиною, матеріальне забезпечення, висновків суду не спростовують, оскільки як вбачається з матеріалів справи і мати, і батько за місцем роботи характеризуються позитивно, мають достатній заробіток, належні умови проживання для дитини, проте з 2019 року батьки проживають окремо, між ними склалися неприязні стосунки і є необхідним визначення місця проживання дитини, насамперед, виходячи з якнайкращих інтересів дитини.
Разом з тим, апеляційний суд також враховує, що з 2019 року дитина проживає з матір'ю та обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітньої доньки разом із матір'ю не встановлено. Визначення місця проживання дитини з матір'ю забезпечуватиме усталений та звичний для дитини спосіб життя, з урахуванням сталих соціальних зв'язків, психологічного стану.
ОСОБА_1 не спростував, що матір'ю здійснюється належна турбота про свою дитину, нею створені належні умови для проживання малолітньої дитини та те, що дитині забезпечені належні умови для навчання та гармонійного розвитку, забезпечені всі умови для комфортного проживання.
Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження апелянта, що ОСОБА_2 має нестабільний психоемоційний стан, що може нашкодити дитині не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому з них брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванню з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апелянта, у т.ч. надані ним у письмових поясненнях до суду апеляційної інстанції, що позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, вказані доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не є предметом позовних вимог в даній справі та є набравшим законної сили рішення суду в іншій справі (т. 2 а.с. 168-182).
Так, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення участі у вихованні дитини та встановлення порядку побачень було задоволено частково, визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічі, а саме кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10:00 до 18:00 в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в день народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за домовленістю з матір?ю дитини ОСОБА_2 , в літній період, під час перебування ОСОБА_4 у щорічній відпустці, а також у період новорічних та великодніх свят за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 , в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 13-21).
Вказані судові рішення змінені постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року доповненням резолютивної частини рішення суду першої інстанції усуненням перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов'язання забезпечити у дні визначені судом зустрічей спілкування з використанням телефонного та/або відеозвязку у період перебування дитини і матері за межами України (т. 2 а.с. 180-182.)
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав до визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату та час судового розгляду, спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто 30.04.2025 року (т. 2 а.с. 83, зворот). Вказане наявне у справі повідомлення було пред'явлено для огляду ОСОБА_1 в судовому засіданні (т. 2 а.с. 183).
При цьому, на запитання суду в суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 не заперечував факт отримання і підписання вищевказаного рекомендованого повідомлення, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 183)
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню судові витрати мають бути віднесені на рахунок апелянта.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов