Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10561/2025
м. Київ Справа № 757/60973/24-ц
04 вересня 2025року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів, визнання факту, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати, що за період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2022 року він не має боргу перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») за послуги з централізованого постачання гарячої води за місцем проживання: АДРЕСА_1 ; та зобов'язати КП «Київтеплоенерго» врахувати відсутність у позивача боргу за централізоване постачання гарячої води у період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2022 року і здійснити коригування плати за послугу з її постачання, що відобразити в черговому платіжному документі протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він є споживачем послуг з постачання гарячої води, які надає відповідач за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2022 року відповідач нараховував борг за централізоване постачання гарячої води, хоча гарячою водою він не користувався. Наприклад, у рахунку-повідомленні на сплату житлово-комунальних послуг станом на 01 травня 2021 року відповідач нарахував борг у сумі 21 351, 07 грн. Станом на 01 травня 2018 року показник квартирного лічильника гарячої води становив 225 куб м, що зазначено у квитанції від травня 2018 року про сплату житлово-комунальних послуг, такий же показник у 225 куб м лічильник мав і станом на 01 липня 2022 року, що зазначено у квитанції від липня 2022 року
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів, визнання факту, зобов'язання вчинити дії, залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з розрахунком станом на 01 липня 2022 року у позивача немає заборгованості за послугу з постачання гарячої води. Сума вхідного сальдо на початок липня 2022 складає - 0, 09 грн. Отже борг перед відповідачем у позивача відсутній, як і предмет спору у справі, оскільки позивач висував вимоги про визнання відсутності боргу за період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2022 року з послуги централізованого постачання гарячої води та зобов'язати відповідача врахувати її відсутність, здійснивши коригування плати за послугу. Однак, оскільки відсутність боргу встановлено під час розгляду справи, вже після відкриття провадження у справі, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову, а не закриття провадження.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 16 квітня 2025 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що Суд не розглянув жодного доводу позивача, які містяться у позовній заяві, у відповіді на відзив та у клопотанні про долучення доказу, не надав зазначеним доводам відповідну оцінку у рішенні.
Суд невірно витлумачив висновки Верховного Суду, відповідно до яких відсутність предмету спору є підставою лише для закриття провадження, а не для відмови у задоволенні позову.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Ці роз'яснення Верховного Суду можуть слугувати критеріями відсутності предмета спору.
Враховуючи наведене, у даному спорі: - відсутні обставини, які унеможливлюють вирішення справи по суті; - між сторонами спору залишилися неврегульовані питання (вони викладені у позовних вимогах і наведені нижче); - самими сторонами спірні питання не врегульовані. Зазначені відмінності даного спору від наведених Верховним Судом прикладів відсутності предмета спору свідчать про те, що на момент прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову предмет спору продовжував існувати.
21 липня 2025 року до Київського апеляційного суду представника відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Кравець Т.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
В судове засідання з'явився представник представника відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Кравець Т.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв'язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена 11 липня 2025 року, клопотань до суду не направив.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Послуги з централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою надає КП «Київтеплоенерго».
Згідно із даними програмного комплексу для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_2 облік споживання гарячої води здійснюється індивідуальним засобом обліку гарячої води заводський № 6326406, марки ЛК, дата останньої метрологічної повірки 24 червня 2022 року.
Показники лічильника гарячої води позивач відображав у квитанціях при оплаті за надані послуги, окремо не повідомляв відповідача про спожиту кількість метрів кубічних води.
Згідно з розрахунком КП «Київтеплоенерго» станом на 01 липня 2022 року у позивача відсутня заборгованість за послугу з постачання гарячої води. Сума вхідного сальдо на початок липня 2022 складає - 0, 09 грн.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просив встановити відсутність у нього боргу за послугу з централізованого постачання гарячої води за період із 01 травня 2018 року по 01 липня 2022 року.
Судом встановлено, що станом на 01 липня 2022 року у позивача відсутня заборгованість з послуги постачання гарячої води.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність у позивача заборгованості за послугу з постачання гарячої води у спірний період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів заявників та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року
Головуючий Судді