Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/12720/2025
м. Київ Справа № 753/15432/24
04 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Маркєлової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооператива «Ідея» про розірвання кооперативних угод та стягнення суми, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Обслуговуючого кооператива «Ідея» про розірвання кооперативних угод та стягнення суми.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 13.01.2021 між сторонами укладено кооперативну угоду №7/8/15 (далі - угода від 31.01.2021), умовами якої передбачалося, що позивачка вносить відповідачу пайовий внесок, що зараховується до пайового фонду Кооперативу (п. 1.1.), а відповідач закріплює за позивачкою пай у пайовому фонді, визначеного згідно з Реєстром паїв Кооперативу під ідентифікаційним кодом «7/8/15» (п. 1.2.). За угодою, зокрема, пай повинен був бути сплачений до 03.02.2021 (п. 3.4.). Повернення паю могло здійснюватися а грошовій або майновій (натуральній) формах, у разі повернення паю в натуральній формі, то асі умови такого повернення визначаються в додатку чи в додатковій угоді (п. 5.1.).
Зі змісту додатку №1, укладеного в день підписання вищезазначеної кооперативної угоди, випливає, що позивачка висловила бажання на повернення паю з майновій (натуральній) формі (п. 2.1.) у вигляді житлового приміщення за наступними технічними характеристиками; квартира буде розташована на другому поверсі чотирьох поверхового будинку і буде мати загальну площу 34 кв.м, в тому числі одна кімната площею 9,17 кв.м., кухня - 14,04 кв.м, вбиральня (сполученої) - 3,77 кв.м., коридор - 4,41 кв.м. (п. 2.2.). Крім цього, як зазначається в цьому додатку, квартира буде обладнана лоджією, площею 3,42 кв.м. (п. 2.3., а загальна площа квартири складатиме 34 кв.м. (п. 2.4./, висота приміщень буде не менше 2,75 кв.м. (п. 2.5.). Приблизний строк виконання Угоди припадав на 1 квартал 2023 року (п. 5,2,2. кооперативної угоди від 13.,01.2021).
Зазначає, що станом на 02.02.2021 позивачка внесла пайовий внесок у розмірі 495 650 грн, проте на сьогодні квартира з технічними характеристиками, обумовленими в додатку №1 до кооперативної угоди від 13.01.2021, в експлуатацію не здана і у власність позивачки - не передана.
Відповідно до пункту 5.2.2. кооперативної угоди від 19.10.2021, приблизним строком виконання цієї угоди вважається І квартал 2023 року.
Зазначає, що станом на 02.12.2021 позивачка внесла пайовий внесок у розмірі 56 840 грн, але на час пред'явлення цього позову, вказане нежитлове приміщення в експлуатацію не здане, у власність позивачки - не передане. Вищенаведені обставини спонукали позивачку звернутися до Дарницького районного суду з позовом задля судового захисту її цивільного права на належне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що виникли між ними з 13.01.2021та 19.10.2021 на підставі відповідних кооперативних угод.
Вказує на те, що вона не володіє жодною актуальною інформацією про поважність причин, через які здача майна, обумовленого в додатках №1 до вищезазначених кооперативних угод, в експлуатацію протягом орієнтовних строків, встановлених кооперативними угодами, не була здійснена, відповідно, й не передана у її власність, сплачені позивачкою кошти як пайові внески відповідач також не повернув.
Вважає, що оскільки вона виконала всі свої обов'язки за угодами, а відповідач не виконав свої зобов'язання, то вважає, що має підстави вимагати розірвання цих цивільно-правових договорів з одночасним стягненням на її користь сплачених нею сум пайових внесків.
З огляду на вище викладене просила суд розірвати кооперативну угоду від 13.01.2021 № 7/8/15 та угоду від 19.10.2021 № 7/8/0/10, які укладені між сторонами та стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Ідея» на її користь грошові кошти у розмірі 552 490 грн, де 495 650 - сума сплаченого пайового внеску за кооперативною угодою від 13.01.2021 та 56 840 грн - за кооперативною угодою від 19.10.2021.
23 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що за умовами кооперативних угод від 13 січня 2021 року №7/8/15 і від 19 жовтня 2021 року №7/8/0/10 у сторін виникли взаємні права та обов'язки. За кооперативною угодою від 13 січня 2021 року №7/8/15 позивачка зобов'язана була сплатити пайовий внесок у розмірі 495 650 грн. до 03 лютого 2021 року, а за кооперативною угодою від 19 жовтня 2021 р. №7/8/0/10 - пайовий внесок у розмірі 56 840 грн. до 22 листопада 2021 року.
Зазначає, що обов'язок із внесення паю у грошовій формі позивачкою виконано в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується наявними матеріалами й не заперечується відповідачем. На сьогоднішній день у позивача існують достатні підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог гроші відповідачем у добровільному порядку повернені не будуть, а тому відновлення майнового стану позивача який існував до моменту укладання договорів істотно ускладниться, потягне за собою додаткові матеріальні витрати та втрату часу.
Вказує на те, що починаючи з моменту підписання кооперативних угод, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання), однак, які належно виконані тільки позивачкою. Відповідачем не виконано обов'язку з повернення позивачці паю в натурі протягом обумовленого кооперативними угодами строку - першого кварталу 2023 року. Крім цього, після закінчення строку повернення відповідачем паю в натурі - починаючи з 01 квітня 2023 року - й по день надходження даного позову до суду відповідач не повідомляв позивачку, що виконання свого обов'язку є ускладненим або неможливим, про причини його невиконання і про строк, упродовж якого обов'язок неможливо буде виконати.
На думку заявника зазначене дає підстави вважати, що відповідач фактично не мав наміру виконувати зобов'язання за кооперативними угодами і що він діяв недобросовісно відносно позивачки. Сума майнових вимог за даним позовом складає 575 437,30 грн., тому з урахуванням можливого ризику уникнення майнової відповідальності з відповідача, вважає, що доцільним буде накласти арешт на належні йому рахунки.
З огляду на вище викладене просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у безготівковій формі в межах суми заявлених позовних вимог, а саме 575 437,30 грн, які належать Обслуговуючому кооперативу "Ідея".
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Таволжанського Л.В. про забезпечення позову.
Дата складання повного тексту не зазначена.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 02 червня 2025 року.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 05 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Таволжанський М.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу першої інстанції та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що з огляду на фактичні обставини, на сьогоднішній день у позивача дійсно існують достатні підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог гроші відповідачем у добровільному порядку повернені не будуть, а тому відновлення майнового стану позивача який існував до моменту укладання договорів істотно ускладниться, потягне за собою додаткові матеріальні витрати та втрату часу.
Вказує на те, що сума майнових вимог за даним позовом складає 575 437,30 грн., тому з урахуванням можливого ризику уникнення майнової відповідальності з відповідача, доцільним буде накласти арешт на належний йому рахунок.
Окрім цього, звертає увагу суду на те, що з даних розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Дарницького районного суду м. Києва перебувають і інщі справи, де відповідачем є Обслуговуючий кооператив «Ідея». Зокрема мова йде про справи: № 753/12162/24; № 753/3672/25; № 753/22077/24; № 753/12502/23; № 753/22521/24; № 753/19298/23.
Вказує на те, що частина із вищеназваних справ, а саме справа №753/3672/25; № 753/22077/24; № 753/22521/24 були ініційовані позивачами вже після пред'явлення позовної заяви ОСОБА_1 та підтверджує, що ОК «Ідея» не виконує взяті на себе зобов'язання систематично, має ряд кредиторських вимог, які підлягають погашенню.
На думку апелянта , такі дії відповідача підтверджують, що можуть бути вчинені дії які суттєво ускладнять абоможуть зробити неможливим виконання рішення суду, тому необхідно вжити заходи забезпечення позову в якості гарантії виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача.
22 липня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача Обслуговуючого кооператива «Ідея» адвоката Шапошнікової Т.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що доводи апеляційної скарги, що відповідач не виконує зобов'язання та має ряд кредиторських вимог не відповідають дійсності, оскільки такі обставини не встановлені остаточними судовими рішеннями. З огляду на вище зазначене, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому просив суд відмовити у її задоволенні.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв'язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена 11 липня 2025 року.
04 вересня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Таволжанського М.В. до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що після закінчення строку повернення відповідачем паю в натурі - починаючи з 01 квітня 2023 року - й по день надходження даного позову до суду відповідач не повідомляв позивачку, що виконання свого обов'язку є ускладненим або неможливим, про причини його невиконання і про строк, упродовж якого обов'язок неможливо буде виконати і зазначене дає підстави висновувати, що відповідач фактично не мав наміру виконувати зобов'язання за кооперативними угодами і що він діяв недобросовісно відносно позивачки, тому існує ризик уникнення майнової відповідальності відповідача, і доцільним буде накласти арешт на належні йому рахунки, суд першої інстанції вважав необґрунтованими, оскільки: 1)провадження у справі відкрито судом 09.10.2024.
Заяву про забезпечення позову адвокатом подано 23.05.2025. та заявник не зазначив у заяві обставин, і не додав до заяви жодних доказів, що відповідач у період з моменту відкриття судом провадження до часу подання заяви про забезпечення вчиняв будь-які дії, які б свідчили про існування ризику уникнення майнової відповідальності відповідача внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позову; 2)накладення арешту на рахунки відповідача за встановлених обставин буде непропорційним обмеженням для його господарської діяльності, а тому підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову відсутні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і набудь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову, обравши спосіб, який, на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду, винесеного на його користь.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань. Одним з предметів позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 552 490,00 грн.
Як вбачається з даних розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в провадженні Дарницького районного суду перебувають і інщі справи, де відповідачем є Обслуговуючий кооператив «Ідея», що в свою чергу свідчить про те що, у випадку задоволення позову, виконання судового рішення, з огляду на розмір заборгованості відповідача, може бути утруднене.
Тобто, позивач довів існування між сторонами спору, ухилення боржника від виконання зобов'язання, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Суд першої інстанції не оцінив наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини.
Окрім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. І у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами), свідчить про застосування судом першої інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).
Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача безпосередньо пов'язаний з суб'єктивними правами позивача на предмет спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року в справі № б/н (провадження № 61-11439ав23).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову та, приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечсення позову, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню.
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не дослідив усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, а тому дійшов помилкового висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, який не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника позивача та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооператива «Ідея» про розірвання кооперативних угодзадовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Обслуговуючому кооперативу "Ідея" (адреса: вул. Драгоманова, 42, кв. 129, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 39228412) та знаходяться на всіх рахунках Обслуговуючого Кооперативу «Ідея» ЄДРПОУ 39228412 у тому числі на рахунку: IBAN НОМЕР_1 відкритому в АТ «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ: 14360570), у межах суми позову 552 490,00 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Відомості про позивача(стягувача): ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відомості про відповідача (боржника): Обслуговуючий кооператив «Ідея», місце знаходження: вул. Драгоманова, 42, кв. 129, місто Київ, 03187, код ЄДРПОУ 39228412).
Строк пред'явлення постанови про забезпечення позову, що є виконавчим документом, до виконання три роки.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року
Головуючий: Судді: