Провадження № 22-з/803/374/25 Справа № 208/854/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 вересня 2025 року м. Дніпро
05 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року
та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року,-
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії (том 1 а.с. -9).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено ( том 2 а.с. 106).
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 09.01.2025 засобами поштового зв'язку направила апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі ( том 2 а.с.111-114).
09 січня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якій просив поновити йому пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які третя особа понесла у зв'язку з розглядом справи № 208/854/24 в судах, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України; ухвалити додаткове рішення у справі № 208/854/24 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 93000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката (том 2 а.с.74-86).
13 січня 2025 року адвокат Шевченко Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надала заяву, в якій зазначала, що заявником пропущений п'ятиденний строк звернення до суду із заявою, а причини, на які посилається заявник, не є поважними та вказала про неспівмірність заявлених до стягнення витрат ( том 2 а.с. 96-101).
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Проскуріна Д.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Проскуріну Д.О. пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (том 2 а.с. 106-108).
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 18.01.2025 засобами поштового зв'язку направила апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити (том 2 а.с. 124-128).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року - залишено без змін (том 2 а.с.190-196).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року - залишено без змін (том 2 а.с. 197-201).
06 червня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. У своїй заяві ОСОБА_1 просить ухвалити додаткову постанову у справі №208/854/24 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених третьою особою під час апеляційного перегляду справи, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката (том 2 а.с. 204-212).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.
Разом з тим, якщо суд визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.
У заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи в апеляційному суді поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката Проскуріна Д.О. в розмірі 24 000,00 грн. - гонорар адвоката, який сплачений згідно з умовами укладеного договору №5/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20.03.2024.
На підтвердження своїх вимог заявником надано договір №5/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20.03.2024, рахунок №2/25 від 19.03.2025 з детальним описом виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 19.03.2025 (том 2 а.с. 213-217).
Дослідивши доводи заяви, обставини справи, колегія суддів вважає, що зазначені адвокатом Проскуріним Д.О. витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними проведеним роботам, наданим послугам, а також часом, який був реально витрачений адвокатом.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.137, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Судді: